Городок (Рівненський район)

село в Рівненському районі Рівненської області (Україна)

Городо́к — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 2719 осіб. Центр Городоцької сільської громади.

село Городок
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Громада Городоцька сільська громада
Основні дані
Засноване 1463
Населення 2719
Площа 1,72 км²
Густота населення 1580,81 осіб/км²
Поштовий індекс 35331
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°40′59″ пн. ш. 26°11′33″ сх. д. / 50.68306° пн. ш. 26.19250° сх. д. / 50.68306; 26.19250Координати: 50°40′59″ пн. ш. 26°11′33″ сх. д. / 50.68306° пн. ш. 26.19250° сх. д. / 50.68306; 26.19250
Середня висота
над рівнем моря
178 м
Водойми р. Устя
Місцева влада
Адреса ради 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Т. Шевченка, 6
Карта
Городок. Карта розташування: Україна
Городок
Городок
Городок. Карта розташування: Рівненська область
Городок
Городок
Мапа
Мапа

CMNS: Городок у Вікісховищі

Археологія ред.

Розкопано 10 наземних жител городоцького етапу Городоцько-здовбицької культури бронзової доби. Тип жител — каркасно-стовповий із двосхилим дахом. Навколо жител розміщувалися господарчі ями та майстерні з обробки кременю. На окраїні Городка знайдено яму, де видобувався кремінь, а також скупчення жовен із слідами первинної обробки. Виявлено декілька поховань під могилами у скорченому стані.

Історія ред.

Перша письмова згадка про Городок належить до 9 липня 1463 року. Згідно з актом про поділ майна між синами князя Василя Збаразького Городок з селами й присілками Караєвичами, Обаровим, Тинним став володінням князя Солтана. Після смерті Солтана Городком з 1475 року володів його брат. Тоді тут був замок, побудований на острові. В кінці XV ст. Городок переходив від одного власника до іншого, а 1516 року княгиня А. Гольшанська подарувала Городок разом з маєтками Києво-Печерській лаврі. В селі було засновано православний монастир, як філіал лаври. З початку XVI ст. Городок став резиденцією єпископів, митрополитів і архімандритів.

З 1569 року село входило до складу Луцького повіту Волинського воєводства Польщі.

На початку XVII ст. Городок був уже порівняно великим селом. 1629 року тут зареєстровано 123 дими з населенням понад 700 чоловік. У першій половині XVII ст. відбувався інтенсивний процес покріпачення селянства. На той час панщина становила 2—3 дні на тиждень. Крім того, населення Городка терпіло і від частих нападів кримських татар, від міжусобиць, які точились між монастирем і сусідніми феодалами. В 1634 році архімандрит лаври Петро Могила звернувся до Луцького гродського суду з заявою, у якій писав, що Чапличі в Городку загарбали церковні землі. У цьому ж році на селян Городка, що вийшли косити монастирське сіно, напали слуги Чапличів, внаслідок чого було багато жертв.

Боротьба між монастирем та шляхтичами за право володіння Городком тривала десятки років. У 1664 році монастир уклав угоду на передачу в оренду городоцьких маєтків київському підчашому Яну Сущанському з тим, що останній сплачуватиме з Городка лаврі щорічно по 820 злотих і по 40 корців зерна.

В другій половині XVII — на початку XVIII ст. Городок кілька разів переходив від одних власників до інших. 1730 року ним заволодів греко-католицький митрополит Анастасій Шептицький, при якому в 1740 році було збудовано церкву, а в 1772 році—дерев’яну дзвіницю-ворота, які збереглись до наших днів.

У 1794 році монастир у Городку було ліквідовано, а його маєтності Катерина II подарувала емігранту з Угорщини графу В. Естергазі.

В 1798 році у селі було 133 двори і мешкало 896 жителів.

За даними 10-го перепису, у селі налічувався 81 двір, з них тяглових було 76, городників — 5. Селян у Городку налічувалося 301. За землю селяни мали платити поміщику щорічно по 862 крб. протягом 49 років. На кожен селянський двір припадало по 9 десятин орної землі й десятина сінокосної. Викупна ціна землі набагато перевищувала ринкову. Поміщик Естергазі виявився особливо жорстоким при здійсненні реформи— з своїх колишніх кріпаків він намагався стягнути якнайбільше грошей. Навіть Ровенський мировий суд зробив висновок, що за такі ж по якості землі у сусідніх селах селяни платили вдвоє менше. Згідно з уставною грамотою селяни не мали права ловити рибу у ставу та річці, полювати, збирати лісові ягоди, гриби тощо. У лісі заборонялось пасти селянську худобу. Не дозволялося різати в ставку тростину, бо це «продукт води», яка належить панові. Ніхто, крім поміщика, не мав права на території Городка займатися винокурінням, виробленням пива і медоварінням, а також держати корчми. Поміщику належав весь доход і від млина. Тих селян, які не дотримувалися уставної грамоти, жорстоко карали. Так, проти жителя села Тимофія Пилипчука було порушено судову справу лише за те, що він вирубав кілька жердин у панському лісі.

У пореформений період Городок поступово зростав. З 1866 року він став волосним центром, де проживало 973 особи. 1899 року тут налічувалося 120 хат, у яких мешкало 1065 осіб.

З 1867 року в Городку працювала початкова школа, а роком пізніше — парафіяльна, на базі якої 1873 року заснували сільське однокласне початкове народне училище. Більшу частину витрат на його утримання — 289 крб. 50 коп. перекладено на плечі громади. У 1896-1897 навчальному році школу відвідували 39 хлопчиків і 9 дівчаток. У вересні 1898 року в селі відкрилося двокласне народне училище.

Численні знахідки давніх часів на території села привертали увагу вчених. В 1896 році археолог і етнограф М. Ф. Біляшівський створив тут музей, який мав відділи: природознавства, географічний, антропологічний, археологічний, етнографічний. При музеї відкрили бібліотеку, де зберігалися рукописи й старовинні книжки. Було в музеї багато предметів, знайдених під час розкопок на території села. Частина експонатів з Городоцького музею зберігається нині в Рівненському краєзнавчому музеї.

У червні 1915 року, коли наблизився фронт, через Городок рушили біженці. Серед біженців і місцевих жителів спалахнула епідемія холери. В Городку захворіло 39 жителів, з них 10 померло.

У часи Визвольних змагань влада в селі переходила з рук в руки багато разів. Врешті у вересні 1920 року село захопила Польща.

У селі, де проживало 1460 осіб, крім млина і молочарні, не було підприємств. Дещо виручав місцевий поміщик - у 1921 року в його маєтку працювало понад 130 наймитів. У пошуках засобів існування інші жителі села займались кустарними промислами: столярством, кошикарством, шевством. Свої вироби вони продавали на базарах Рівного.

Хоч у селі було два лікарі, селяни далеко не завжди могли звертатися до них через високу плату за послуги. Лише за пораду хворому доводилося платити лікареві 5 злотих, за укол — 3 злотих. Відвідування хворого, враховуючи час на дорогу, не могло тривати довше як 50 хвилин, після чого кожні наступні півгодини оплачувались вдень — 2 злотих, вночі — 4 злотих. Працювала в Городку одна змішана початкова школа, у ній викладало 6 учителів польською і українською мовами.

У вересні 1939 року СРСР захопило Західну Україну.

У 1940 року відкрито туберкульозний санаторій. 378 дітей шкільного віку сіли за парти семирічної школи. їх навчали 12 учителів.

Під час Другої Світової війни 76 жителів Городка загинуло в боях.

Після війни у Городку відкрилася семирічна школа, на базі якої 1949 року створили середню. Тоді її відвідували 475 учнів.

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 98,27%
російська 1,69%

Промисловість ред.

Городок є потужним промисловим центром. Далеко за межами держави відомий "Городоцький завод «Технопривід», який є провідним не тільки в Україні, а й в інших країнах. В галузі будівництва функціонує на території села ВАТ «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій». А одним з найбільших заводів хімічної промисловості України є гігант «Рівнеазот» — підприємство, що має досить велике  стратегічне значення для безпеки економіки держави.

Заплановано будівництво нового деревообробного заводу міжнародної компанії Kronospan на місці зруйнованого ливарного заводу та РЗТА. Компанія Kronospan є "відомою" у всьому світі за порушення екологічних норм і численних екологічних штрафів, зокрема в місті Чірк, яке виствітлило авторитетне інформ агенство [1] Це будівництво нанесе непоправної шкоди як населенню Городка, ботанічному заказнику загальнодержавного значення "Вишнева гора", так і прилеглим населеним пунктам. Реконструкції як її називають представники Kronospan зіткнулося з численними протестами місцевого населення.

Пам'ятки ред.

  • Неподалік від села розташована пам'ятка природи «Острів».
  • Свято-Миколаївський Городоцький жіночий упц мп монастир — пам'ятка архітектури, діючий жіночий монастир Української православної церкви московського патріархату зі статусом лаври, знаходиться у селі Городок Рівненського району Рівненської області. Всього насельниць — 120. З них: ігумень — 1, схимонахинь — 2, монахинь — 28, інокинь — 84, послушниць — 5[1].

Видатні особи ред.

  • Федір Рудольфович Штейнгель — український громадсько-політичний і культурний діяч. Закінчив Київський університет, У 1902 році заснував у Городку музей з цінними археологічними, історичними і етнографічними збірками з Волині, розкопував могильники княжої доби у Студинці на Рівенщині.
  • Оскілко Володимир Пантелеймонович (нар. 1892, с. Городок Рівненського району — пом. 19 червня 1926 року, там само) — військовий і громадський діяч часів УНР, отаман, генерал-хорунжий Армії УНР, командувач Північної групи військ Директорії, командувач Північно-Західного протибільшовицького фронту.
  • Євген Кульчинський зробив значний внесок у духовний розвиток села. Створив у Городку церковні та світські хори. Він був природжений диригент. Отець Євген організував у Городку осередок Просвіти, очолив громадський кооператив, хату-читальню, драматичний гурток, усіляко сприяв становленню та розвитку сільської школи[2].
  • Дідух Яків Петрович — український геоботанік і еколог, академік Національної академії наук України.
  • Прончук Тарас Вікторович (1997—2017) — молодший сержант Збройних сил України, морській піхотинець, учасник АТО.

Бібліотека ред.

Публічно-шкільна бібліотека-філіал с. Городок входить в Рівненську районну централізовану систему публічно — шкільних бібліотек та була заснована 1972 року. Адреса книгозбірні: с. Городок, вул. Богдана Хмельницького, 3. Загальна площа приміщення бібліотеки 20 м². Станом на 01.01.15 бібліотечний фонд становить 15 035 документів. Загальна кількість користувачів — 525. Комп'ютерна техніка у бібліотеці відсутня. 

Головною метою Городоцької публічно-шкільної бібліотеки-філіалу є надання допомоги учням і педагогам у забезпеченні їхніх інформаційних потреб. У тісній співпраці з  педагогічним колективом бібліотека бере активну участь у навчально-виховному процесі школярів. Інформаційне обслуговування педагогів спрямоване на підвищення їх методичної та педагогічної майстерності. 

Школа ред.

У 1895 на березі річки в центрі села, під керівництвом майстра Шульца на кошти   барона Федора Штейнгеля, будувалось двокласне училище з шестирічним навчанням. Добудоване у 1972 році воно діє і по нині. Перший рік навчання розпочався 1 жовтня 1897 р, навчалося — 162 учні. Навчання в школі проводилося російською мовою. Тут вивчали загальноосвітні предмети: російська мова, географія, арифметика, природознавство, початки геометрії. Школа мала сільськогосподарський напрямок, тому і вивчались поглиблено: городництво, садівництво, бджільництво, столярна справа. Першим завідувачем школи був Анікін Степан Васильович уродженець Саратова.

У роки Німецько-радянської війни школа не працювала, діти ходили по домівках вчителів, оскільки в  шкільному приміщенні знаходились німецькі склади. Після звільнення Рівненщини  (у лютому 1944 р.) навчання відновилося. 

З 1949 р. школа реорганізована в середню.

 
бібліотека
 
бібліотека

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Рівненщина православна. Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир упц мп. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2015. 
  2. Столярець М. П. Слово про Городок / М. П. Столярець. — Рівне: Азалія,2002. — 31 с.

Джерела ред.

Посилання ред.