Устя (притока Горині)
У́стя (Устє, Оствиця, Дерманка) — річка в Україні, в межаж Здолбунівського та Рівненського районів Рівненської області. Ліва притока Горині (басейн Прип'яті).
ОписРедагувати
Довжина 68 км. Площа водозбірного басейну 762 км². Похил річки 1,6 м/км. Долина коритоподібна, має чіткі обриси, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Заплава двостороння, завширшки до 1—1,2 км, є заболочені ділянки. Річище звивисте, завширшки 25 м, в серединій течії 8 м, завглибшки 1,6 м, подекуди спрямоване. Створені штучні водойми, осушувальні системи. Використовується на побутове, промислове водопостачання, рибництво. Береги похилі. Притоки: Швидівка, Безодня.
РозташуванняРедагувати
Устя бере початок з джерел на північних схилах Мізоцького кряжу, біля села Дермань Перша. Тече переважно на північ, у пониззі на північний захід/північ. Впадає до Горині при північно-східній частині смт Оржів.
Історія та етимологіяРедагувати
Уперше річку згадує акт 1583 року («рекой Устьєй к Городку»). У назві Устя приховане давнє слово «устьє» в означенні: «отвір», «край», «гирло», «рукав річки». У документованій Оствиці можна бачити кореневе «Ост» з нарощеним «-в», «-иця», що означає «вузька річка», «притока більшої річки». У басейні Вели є річка Остви, Ости, а на Поліссі — озеро Оства, болото Оствиця. Колишнє «Устьє» змінилось на Устя внаслідок видозміни кінцівки «-ьє» → «-я» і не без взаємодії річкових наймень типу Люба, Настя, Стася, котрі теж за народною етимологією отримали звучання особових імен.[джерело?]
Історичні пам'яткиРедагувати
На острові, що омивається річкою Устя біля села Городок, що за 10 км від Рівного, розташована Свято-Миколаївська церква Київського патріархату, яка є пам'яткою архітектури 1740 року.
Населені пунктиРедагувати
Протікає через 20 населених пунктів. Над Устею розташовані міста: Рівне та Здолбунів, а також смт Квасилів і Оржів.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Устя (притока Горині) |
ДжерелаРедагувати
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
- «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
ПосиланняРедагувати
- Uście, Ujście, Ustya // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 831. (пол.)
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |