Гланишів

село в Київській області, Україна

Гла́нишів — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 855 осіб. Входить до складу Переяславської міської громади. День села — Покрова, 14 жовтня.

село Гланишів
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Тер. громада Переяславська міська громада
Код КАТОТТГ UA32040110050048772
Основні дані
Засноване 1513
Населення 855
Площа 2,91 км²
Густота населення 293,81 осіб/км²
Поштовий індекс 08413
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°9′35″ пн. ш. 31°29′59″ сх. д. / 50.15972° пн. ш. 31.49972° сх. д. / 50.15972; 31.49972
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Карта
Гланишів. Карта розташування: Україна
Гланишів
Гланишів
Гланишів. Карта розташування: Київська область
Гланишів
Гланишів
Мапа
Мапа

CMNS: Гланишів у Вікісховищі

Географія

ред.

Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра за 11 км від центру міської громади та за 80 км від Києва. Найближча залізнична станція — Березань — знаходиться за 26 км від села. Площа населеного пункту — 440 га.

Історія

ред.
 
Братська могила воїнів РСЧА, які загинули в роки німецько-радянської війни, с. Гланишів

В «Истории судеб Переяславской епархии» зазначено, що це поселення виникло в 1513 році. За однією з легенд село заснував втікач з Правобережної України козак Гланиш. Відтак і пішла назва села.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшов і Гланишів.[1]

За описом Київського намісництва 1781 року селище Гланишів відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому знаходилось 55 хат виборних козаків, козаків підпомічників, підсусідків, одного посполитого та двох різночинців[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гланишів проживало 175 осіб. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського, полковника Луки Лукашевича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського і бунчукового товариша жінки Наталії.

З ліквідацією Київського намісництва селище, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

Є на мапі 1826-1840 року[3]

У 1892—1898 роках збудовано Покровську церкву[4] за гроші, зібрані мешканцями села, відкрито церковно-приходську школу. На території села біля будинку культури встановлено пам'ятник Герою Соціалістичної праці Олені Семенівні Хобті, а в центрі села височить пам'ятник загиблим воїнам в роки Німецько-радянської війни.

В 1929 році в селі організовано колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Кількість розкуркулених сімей — 17. Станом на 1932 рік в селі Гланишів було 229 дворів і проживало 1039 осіб. Комуністи убили голодом у 1932—1933 роках 144 жителів. Загиблі поховані на сільському цвинтарі. 15 жовтня 1994 року там встановлено дерев'яний хрест[5].

В 2013 р. селу виповнилося 500 років[6].

Економіка

ред.

В селі діють:

 
Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Хобті О. С., село Гланишів, біля клубу
  • фермерські господарства — «Славія», «Плескачі»,
  • лісозаготівельне підприємство — ДСЛП «Гланишівське».

Соціальна сфера

ред.

Гланишівський дошкільний навчальний заклад «Веселка», Гланишівське навчально-виховне об'єднання «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор — Лисенко Валентин Миколайович), будинок культури.

Пам'ятки

ред.
  • Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Другої світової війни,
  • Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Олені Хобті.

Відомі люди

ред.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  1. Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 187-188. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  4. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  5. Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  6. Вісник Переяславщини. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 14 жовтня 2014.