Відкрити головне меню

Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що займає великий архіпелаг поблизу південно-східного узбережжя континенту [⇨]. Загальна площа країни 300 000 км² (73-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 298 170 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 830 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України, трохи більша за площу штату Аризона.

Географія Філіппін M:
Географічне положення Філіппін
Географічне положення Філіппін
Континент Азія
Регіон Південно-Східна Азія
Координати 13°00′ пн. ш. 122°00′ сх. д. / 13.000° пн. ш. 122.000° сх. д. / 13.000; 122.000
Площа 300 000 км² (73-тє)
 • суходіл 99,4 %
 • води 0,6 %
Морське узбережжя 36,29 тис. км
Державний кордон 0 км
Тип гористий
Найвища точка гора Апо (2954 м)
Найнижча точка Філіппінське море (0 м)
Тип субекваторіальний
Найдовша річка Кагаян (505 км)
Найбільше озеро Бай (950 км²)
Природні ресурси деревина, вуглеводні, руди кольорових металів, срібло, золото, кам'яна сіль
Стихійні лиха тропічні циклони, зсуви ґрунту, активний вулканізм, землетруси, цунамі
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення повітря

Зміст

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Філіппіни, Філіппіни (ісп. Republika ng Pilipinas, Pilipinas; тагал. Pilipinas)[2]. Назва країни походить від назви однойменного архіпелагу Філіппінські острови. Спочатку іспанський дослідник і мореплавець Руї Лопес де Вільялобос під час експедиції 1543 року на честь тодішнього астурійського принца, майбутнього іспанського короля Філіпа II назвав Філіппінськими (ісп. Las Islas Filipinas) лише два острови — Лейте і Самар[3]. Згодом це ім'я поширилось на весь архіпелаг, який був відкритий 1521 року Фернаном Магелланом під час його навколосвітньої подорожі і названий островами Сан-Лазаро (ісп. San Lázaro), на честь християнського свята Святого Лазаря[4][5][3]. На іспанських картах також використовувалась назва Західні острови (ісп. Islas del Poniente)[6][7][8]. Під час філіппінської революції, було проголошено про створення Філіппінської республіки (ісп. República Filipina). У період іспано-американської та філіппінсько-американської війн американська колоніальна адміністрація використовувала термін Філіппінські острови Philippine Islands. Під час американського панування стала стверджуватися сучасна назва Філіппіни[9].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Філіппіни — південносхідноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Філіппіни заході омиваються водами Південнокитайського моря, на сході — Філіппінського, на південному заході — водами моря Сулу, на півдні — моря Сулавесі Тихого океану[10]. Філіппіни займають територію, яка тягнеться з півночі на південь на 1850 км. Архіпелаг знаходиться на відстані близько 800 км від материка, на півночі від нього острів Тайвань (острів), на південний захід — острів Калімантан Малайського архіпелагу (Індонезія). Загальна довжина морського узбережжя 36,29 тис. км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 100 морських миль від прямих ліній архіпелажних вод (межі яких було визначено договором 1898 року, продовжено в Південнокитайське море наприкінці 1970-х років на 285 морських миль[11]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км)від узбережжя. Континентальний шельф — до глибини можливої експлуатації[12][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Філіппінах

Час у Філіппінах: UTC+8 (+6 годин різниці часу з Києвом)[13].

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Філіппін

Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводного підняття і відрізняються гірським рельєфом. Особливо це виражене на Лусоні, де простежуються два, а місцями три субмеридіональні хребти середньою висотою близько 1800 м і максимальною 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів виражена на острові Мінданао з найвищою вершиною країни — вулканом Апо. Всі ці гірські структури є складовою частиною смуги діючих вулканів Тихого океану, що протягся в крайовій зоні й іменується Тихоокеанським вогняним кільцем. Біля східних берегів Мінданао простягається Філіппінський жолоб, з максимальною глибиною 10 340 м — западина Галатея.


Корисні копалиниРедагувати

Надра Філіппін багаті на ряд корисних копалин: нафту, нікель, кобальт, срібло, золото, кам'яну сіль, мідь[14].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

На острові Лусон нараховують близько 20 вулканів, що періодично вивергаються.

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Філіппін

Філіппіни — переважно гірська країна, гори займають близько ¾ поверхні. Середні висоти — 442 м; найнижча точка — рівень вод Філіппінського моря (0 м); найвища точка — гора Апо (2954 м).

Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших із них належать: на острові Лусон долина річки Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на острові Мінданао — долини річок Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на острові Панай — Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини.

УзбережжяРедагувати

Берегова лінія Філіппін є однією з найдовших серед країн світу.

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Філіппін

Філіппінський архіпелаг складається з 7641 острова[15]. 11 найбільших островів займають 94 % загальної площі країни. Найбільший з цих островів — Лусон, площею близько 105 тис. км². Другий за величиною острів Мінданао має площу близько 95 тис. км². Архіпелаг умовно можна поділити на три групи островів:

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Філіппін

Територія Філіппін лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[16]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[17]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[17]. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони (тайфуни)[17]. Клімат Філіппін через сильну розчленованість рельєфу, різну експозицію схилів щодо вологих мусонних потоків і трас тропічних циклонів, неоднакову міру віддаленості місцевості від океану, досить неоднорідний і сильно залежить від місцевості.

Філіппіни є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[18].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 479 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 16,27 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Філіппін

Річки країни належать басейну Тихого океану. Найбільші річки країни: Кагаян, Пампанга і Агно на Лусоні; Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на острові Мінданао. Невелика річка Пасиг на острові Лусон, що витікає з озера Бай, тече через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Філіппін

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Філіппін

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Філіппін

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Філіппін

Земельні ресурси Філіппін (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 41 %,
    • орні землі — 18,2 %,
    • багаторічні насадження — 17,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 25,9 %;
  • інше — 33,1 %[1].
Див. також: Ліси Філіппін

Тваринний світРедагувати

Охорона природиРедагувати

Філіппіни є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо: транскордонного забруднення повітря (CLRTAP)[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Філіппін

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: країна лежить на шляху проходження тайфунів (15 за рік, з яких 5-6 досить руйнівні); зсуви ґрунту; активний вулканізм, найбільш активний вулкан Майон (2462 м) власним виверженням 2009 року спричинив евакуацію 33 тис. місцевих мешканців; руйнівні землетруси; цунамі[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Філіппін можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л Philippines, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. (англ.) Spate, Oskar H. K. Chapter 4. Magellan's Successors: Loaysa to Urdaneta. Two failures: Grijalva and Villalobos // The Spanish Lake — The Pacific since Magellan. —  : Taylor & Francis, 1979. — Т. Vol. I. — ISBN 0-7099-0049-X.
  5. (англ.) The Pacific Basin: A History of Its Geographical Exploration / Friis, Herman Ralph (Ed.). —  : American Geographical Society, 1967. — 369 с.
  6. (англ.) Scott, William Henry. Barangay: Sixteenth-century Philippine Culture and Society. — M. : Ateneo de Manila University Press, 1994. — С. 6. — ISBN 971-550-135-4.
  7. (англ.) Poniente, islas del // Encyclopedia of the Philippines / Galang, Zoilo M. (Ed.). — , 1957. — Т. Volume 15. — С. 46.
  8. (англ.) Tarling, Nicholas. From c. 1500 to c. 1800 // The Cambridge History of Southeast Asia. — Cambridge : Cambridge University Press, 1999. — Т. Vol. 1. — С. 12. — ISBN 0-521-66370-9.
  9. (англ.) Quezon, Manuel, III «The Philippines are or is?». — Manuel L. Quezon III: The Daily Dose.
  10. Атлас світу, 2005
  11. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  12. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  13. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  14. Філіппіни // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  15. More islands, more fun in PH. CNN Philippines. 20 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016. 
  16. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  17. а б в г ФГАМ, 1964
  18. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  19. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати