Відкрити головне меню

Марокко — північноафриканська країна, що знаходиться на крайньому північному заході континенту, відділена Гібралтарською протокою від Європи . Загальна площа країни 446 550 км² (58-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 446 300 км², а на поверхню внутрішніх вод — 250 км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ⅔ площі території України; трохи більша за площу Каліфорнії.

Географія Марокко Picto infobox map.png
Географічне положення Марокко
Географічне положення Марокко
Континент Африка
Регіон Північна Африка
Координати 32°00′ пн. ш. 5°00′ зх. д. / 32.000° пн. ш. 5.000° зх. д. / 32.000; -5.000
Площа 446 550 км² (58-ме)
 • суходіл 97,5 %
 • води 2,5 %
Морське узбережжя 1835 км
Державний кордон 2362,5 км
Тип гористий
Найвища точка гора Тубкаль (4165 м)
Найнижча точка Себха-Тах (-55 м)
Тип тропічний
Найдовша річка Драа (1100 км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси фосфати, залізні руди, руди кольорових металів, риба, кам'яна сіль
Стихійні лиха землетруси, посухи
Екологічні проблеми деградація земель, спустелювання, перевипасання

НазваРедагувати

Офіційна назва — Королівство Марокко, Марокко (араб. المغرب‎ , المملكة المغربية‎ — Ель-Мамлака ель-Магрібія, Ель-Магриб)[2]. Назва країни походить від офранцуженої назви міста Марракеш, що слугував у середні віки столицею[3]. Наприкінці XIX століття Франція колонізувала країну і почала застосовувати до неї назву Марока (фр. Maroca), проте попередня метрополія, ​​Іспанія продовжує використовувати назву Марруекос (ісп. Marruecos), що ближче до назви міста Марракеш[3]. Марокканці ж власну країну називають Ель-Магриб-аль-Акса, що з арабської перекладається як Далекий Захід[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

 
Карта Марокко від ООН (англ.)
 
Порівняння розмірів території Марокко та США

Марокко — північноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — з Алжиром (спільний кордон — 1900 км); на півдні — із Західною Сахарою (444 км), у минулому іспанською провінцією, яку в 1975 було розділено між Марокко і Мавританією, а 1979 року частково анексовано Марокко; на півночі — з Іспанією (18,5 км, Сеута — 8 км, Мелілья — 10,5 км, ексклав Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера — 75 м). Загальна довжина державного кордону — 2362,5 км[1]. Марокко на півночі омивається водами Середземного моря, а на заході безпосередньо водами Атлантичного океану[4]. Відділене Гібралтарською протокою від Європи[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1835 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[1][6].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Марокко

Час у Марокко: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

ГеологіяРедагувати

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Марокко

Середні висоти — 909 м; найнижча точка — Себха-Тах (-55 м); найвища точка — гора Тубкаль (4165 м). Рельєф країни середньо- і високогірний з долинами і плато, прибережними низовинними рівнинами, рухомими дюнами. Рівнини з відмітками до 300 м розташовані вздовж узбережжя. Міжгірські рівнини Марокканської месети (Західна месета) і Високого Плато (Мароккано-Оранської, або Східної месети) обрамовані ланцюгами Ер-Рифу, Середнього і Високого Атласів. На півдні і південному-сході розташовані піщані і кам'янисті пустелі Сахари.

Головні гірські пасма країни:

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Марокко

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Марокко

Територія Марокко переважно лежить у тропічному кліматичному поясі, північне узбережжя — у субтропічному середземноморського типу[9]. На більшій частині території увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри[10]. На південному узбережжі відмічається вплив холодної Канарської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується, стратифіковані пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[10]. На північному узбережжі влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу в горах[10].

Марокко є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні водиРедагувати

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 29 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 14,85 тис. км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Марокко

Річки й тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Атлантичного океану; на сході безстічним областям пустелі Сахара. Річки, крім нижньої течії Себу, не судноплавні. Найдовший водоток країни — Драа (1100 км), що тече з гор Високий Атлас на південь і доносить свої води до Атлантичного океану лише у вологі сезони. Найдовша річка з постійним водотоком — Умм-ер-Рбія (555 км). Найповноводніша річка — Себу (458 км, середній стік — 137 м³/с).

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Марокко

БолотаРедагувати

Докладніше: Болота Марокко

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Марокко

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Марокко

Земельні ресурси Марокко (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 67,5 %,
    • орні землі — 17,5 %,
    • багаторічні насадження — 2,9 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 47,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 11,5 %;
  • інше — 21 %[1].
Див. також: Ліси Марокко

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Марокко

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя і гори Атлас — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[10].

Охорона природиРедагувати

 
Національні парки Марокко

Марокко є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD)[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Марокко

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: у північних хребтах Атласу землетруси; періодичні посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Марокко можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м Morocco, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Марокко // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  10. а б в г ФГАМ, 1964
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати