Вікіпедія

Географія Маврикію

Маврикій — східноафриканська острівна країна, що знаходиться в акваторії Індійського океану на схід від острова Мадагаскар . Загальна площа країни 2 040 км² (181-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 030 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²[1]. Площа країни у 4 рази менша за площу Чернівецької області України.

Географія Маврикію
Географічне положення Маврикію
Географічне положення Маврикію
Географічне положення
КонтинентАфрика
РегіонСхідна Африка
Координати20°17′ пд. ш. 57°33′ сх. д. / 20.283° пд. ш. 57.550° сх. д. / -20.283; 57.550
Територія
Площа2040 км² (181-ше)
Морське узбережжя177 км
Державний кордон0 км
Рельєф
Типгористий
Найвища точкагора Пітон-де-ля-Петіт-Рив'єр-Нуар (828 м)
Найнижча точкаІндійський океан (0 м)
Клімат
Типтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка[[_]] ( км)
Найбільше озеро[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурсиродючі ґрунти, риба
Стихійні лихатропічні циклони
Екологічні проблемизабруднення вод, руйнування коралових рифів

Назва

ред.

Офіційна назва — Республіка Маврикій, Маврикій (англ. Mauritius; гінді मरेशस)[2]. Назва країни походить від назви найбільшого острова в складі держави — Маврикію[2]. Арабські мореплавці, що відкрили цей острів, дали йому назву Діна Аробі. Європейцями острів був відкритий на початку XVI століття португальським мореплавцем Дієгу Фернандішем і названий ім'ям одного з суден, Сішна, що в перекладі з португальської означає лебідь[3]. У 1598 році острів був захоплений голландцями і названий на честь тогочасного штатгальтера країни, полководця принца Моріца Оранського (1567—1625), за латинською формою, Мавритіус (лат. Mauritius)[3]. З 1715 року острів захопила Франція й перейменовала його на Іль-де-Франс (фр. lie de France), тобто Французький острів[3]. 1810 року острів захоплений Англією, повернуто назву Маврикій (англ. Mauritius)[3].

Історія дослідження території

ред.

Маврикій був відкритий у X столітті арабами. На початку XVI століття, 1505 року на ньому висадилися португальці під проводом Педру Маскаренаса. 1598 року була розпочата його колонізація голландцями, острів отримав назву за латинською формою імені принца Моріца Оранського, графа Нассау[4].

Географічне положення

ред.
Файл:Un-mauritius.png
Карта Маврикію від ООН (англ.)
Файл:Mauritius – U.S. area comparison.jpg
Порівняння розмірів території Маврикію та США

Маврикій — східноафриканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону і лежить на схід від Мадагаскару (850 км). На південному заході від Маврикію лежить острів Реюньйон, що належить Франції; на північний захід Сейшельські та Коморські Острови, острів Майотта (Франція); архіпелаг Чагос Великою Британією включено до складу Британської Території в Індійському Океані. Територія Маврикію з усіх сторін омивається водами Індійського океану[5]. Загальна довжина морського узбережжя 177 км. Вигідне геополітичне положення дозволяє контролювати з острова не тільки акваторію західної частини Індійського океану, але й східне узбережжя Африки (2,2 тис. км) й південне Азії (4 тис. км на північний схід)[6].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) від прямих ліній визначених архіпелажних вод[7]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[7][1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[8][1].

Крайні пункти

ред.
Докладніше: Крайні точки Маврикію

Час

ред.
Докладніше: Час у Маврикії

Час у Маврикії: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[9].

Геологія

ред.
Докладніше: Геологія Маврикію

Головний острів країни вулканічного походження. Складається, головним чином, з базальтових лав, вулканічних туфів, коралового вапняку[10]. Острів Маврикій, як частина вулканічних Маскаренських островів, з'явився з-під води 7 млн років тому, після чого північну частину острова почала формувати вивержена лава з сучасного центрального масиву[4]. Вулканізм на острові вщух 0,1 млн років тому. кратери згаслих вулканів: Бас-Бланк, Канака, найбільший — Тру-о-Серф (діаметр 370 м, глибина 100 м) в масиві Гран-Басен[4]. Прояви вулканічної діяльності в сучасну епоху можна побачити на південно-західному узбережжі в ущелині Ле-Суфлер працює гейзер.

  •  
    3D-моделювання підводної частини острова Маврикій
  •  
    Кратер згаслого вулкана Тру-о-Серф
Див. також: Гідрогеологія Маврикію

Корисні копалини

ред.
Докладніше: Корисні копалини Маврикію

Надра Маврикію не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[11].

Сейсмічність

ред.
Докладніше: Сейсмічність Маврикію

Вулканізм

ред.
Див. також: Вулкани Маврикію

Рельєф

ред.
Докладніше: Рельєф Маврикію

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Мон-Пітон (828 м). Головний острів вулканічний, оточений кораловими рифами, має овальну форму, який простягнувся на 65 км з півночі на південь, і на 48 км із заходу на схід. Рельєф Маврикію складний гористий[10]. На півночі розташована порізана пагорбами рівнина, яка поступово піднімається і переходить в Центральне плато (600 м), на якому розташовані колишні кратери згаслих вулканів: Бас-Бланк, Канака, Тру-о-Серф[6]. Центральне плато різко обривається до південного і західного узбережжя. На острові виділяються кілька гірських хребтів, орієнтованих з сходу на захід: на північному заході гірський ланцюг Мока (найвища точка — гора Пітер-Бот, 820 м), один з відрогів якого охоплює півкільцем зі сходу і півночі місто Порт-Луї; на південному заході гірські ланцюги Тамарен, Саван і Рів'єр-Нуар (найвища точка країни Пітон-де-ля-Петіт-Рив'єр-Нуар, 828 м). Хребет Бамбу (найвища точка — гора Морн-дю-Гранд-Порт, 455 м) простягнувся від міста Кьюр-Пайп на Центральному плато до середини східного узбережжя[6]. На північ від хребта Бамбу лежить гірський ланцюг Бланш (найвища точка — гора Бланш, 531 м)[6]. Нижні схили гір Маврикію вкриті густою рослинністю, вершини закінчуються скелястими піками. На захід від Пітер-Бота височить пік Ле-Пус (812 м), який нагадує витягнутий великий палець, на південний захід виділяються вершини Монтань-дю-Ремпар (771 м), Корп-де-Гард (719 м) і Пітон-де-ла-Саван (705 м)[6].

  •  
    Рельєф Маврикію
  •  
    Гіпсометрична карта Маврикію (фр.)
  •  
    Супутниковий знімок поверхні країни
  •  
    Карта країни (англ.)
  •  
    Гора Мон-Пітон
  •  
    Гора Лонг-Маунтін
  •  
    Гірська ущелина Блек-Рівер
  •  
    Гори на заході острова
  •  
    Земля Семи кольорів

Узбережжя

ред.
  • Узбережжя Маврикію
  •  
    Південний захід
  •  
    Південь
  •  
  •  
    Під час відпливу
  •  

Острови

ред.
Докладніше: Острови Маврикію
  •  
    Карта острова Родрігес (фр.)
  •  
    Карта островів Агалега (англ.)
  •  
    Карта островів Каргадос-Карахос (англ.)
  •  
    Карта архіпелагу Чагос (англ.)

Клімат

ред.
Докладніше: Клімат Маврикію

Територія Маврикію лежить у тропічному кліматичному поясі[12]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[13]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[13]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[13]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[13]. Вище в горах клімат більш помірний і придатний для життя, саме там розміщується більша частина поселень[10]. Пересічна температура повітря найтеплішого місяця (лютого) +26 °C, найхолоднішого (серпня) + 16 °C. Середньорічна кількість опадів розподілена нерівномірно: від 1 500 мм у гірських районах до 5 000 мм на прибережних рівнинах. У середньому опадів до 3000 мм на рік. Бувають тропічні циклони, переважно з січня по березень[14]. Останні найруйнівніші: Голланда (1994) та Діна (2002).

Маврикій є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні води

ред.
Докладніше: Гідрографія Маврикію

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 2,75 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 190 км² зрошуваних земель[1].

  • Гідрографічна мережа Маврикію
    Гідрографічна мережа Маврикію
  •  
    Місток через річку Північно-Західна Гранд-Рівер
  •  
    Водоспади на річці Південно-Східна Гранд-Рівер
  •  
    Озеро Ганга-Талао

Річки

ред.
Докладніше: Річки Маврикію

Річки і струмки країни належать басейну Індійського океану. Річки маловодні, але численні (до 100), більшість пересихає влітку, головна — Гранд-Рів'єр (16 км)[10][14]. На заході острова водоспад Шамарель (Тамарін) на річці Сен-Дені (295 м), що має 7 потоків — найвищий на острові[4].

Озера

ред.
Докладніше: Озера Маврикію

Ґрунтові води

ред.

Ґрунти

ред.
Докладніше: Ґрунти Маврикію

Поширені родючі ґрунти на вулканічних та глиняних породах[14].

Рослинність

ред.
Докладніше: Флора Маврикію

У горах Маврикію збереглися тропічні ліси з манго, мімози, різних пальм, які ще донедавна займали майже третину острова, а до появи людини в XVI столітті — майже всю територію острова[14]. Добре акліматизувались європейські, африканські та індійські рослини, завезені переселенцями[10]. Плантації цукрової тростини, маніоку, кукурудзи, кави та перцю, рисові чеки[10].

  •  
    Вологі тропічні ліси
  •  
    Рослинність гірських схилів
  •  
    Сади Маврикію
  •  
    У ботанічному саду

Земельні ресурси Маврикію (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,8 %,
    • орні землі — 38,4 %,
    • багаторічні насадження — 2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,4 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 17,3 %;
  • інше — 38,9 %[1].
Див. також: Ліси Маврикію

Тваринний світ

ред.
Докладніше: Фауна Маврикію

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Мадагаскарської підобласті Ефіопської області[13]. Маврикій оточений кораловими рифами, біля яких зустрічаються багато видів тропічних риб, в тому числі блакитний і чорний марліни, акули, жовтий тунець, барракуда; водяться і лангусти. Через віддаленість від материка фауна острова не є різноманітною, але представлена значним числом ендемічних видів. Водяться кажани, завезені лемури і мадагаскарські їжаки; змії відсутні, багато черепах і ящірок. Місцеві ендемічні гігантські птахи були знищені людьми або завезеними тваринами: маврикійський блакитний голуб (Alectroenas nitidissima), маврикійський дронт (Raphus cucullatus), маскаренська лиска (Fulica newtonii), великі папуги і рудий маврикійський пастушок (Aphanapterix imperialis)[10]. На острові відсутні хижі ссавці.

  •  
    Маврикійський крилан
  •  
    Маврикійський бюльбюль (Pycnonotus jocosus)
  •  
    Додо, папуги і рудий пастушок на полотні Руланта Саверея, 1626 рік
  •  
    Кашалоти
  •  
    Турбелярія Thysanozoon nigropapillosum на кораловому рифі
Див. також: Ссавці Маврикію, Птахи Маврикію та Риби Маврикію

Охорона природи

ред.
Докладніше: Природно-заповідний фонд Маврикію

Маврикій є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

ред.
Докладніше: Екологія Маврикію

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: тропічні циклони з листопада по квітень; острів лежить в оточенні коралових рифів, що може становити загрозу судноплавству[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити забруднення вод, руйнування коралових рифів.

25 липня 2020 року близ Маврикію сів на мілину танкер «Wakashio», що перевозив 4 тис. тонн нафтопродуктів. 20 членів екіпажу було евакуйовано, а 6 серпня через появу тріщин у корпусі судна до океану почався вилив нафтопродуктів[17]. Місце витоку розташоване неподалік від двох заповідних зон. 8 серпня влада острову оголосила про надзвичайний екологічний стан у країні[18]. 9 серпня прем'єр-міністр Маврикію Правінд Джагнот звернувся до уряду Франції за допомогою, пояснивши, що острів не має можливостей самостійно прибрати корабель та ліквідувати розлив нафтопродуктів[19].

Фізико-географічне районування

ред.

У фізико-географічному відношенні територію Маврикію можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.

Див. також: Екорегіони Маврикію

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и Mauritius, Geography. Factbook.
  2. ↑ а б Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ а б в г Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ а б в г Золотой Глобус, 2011, Маврикий.
  5. ↑ Атлас світу, 2005.
  6. ↑ а б в г д Большов И. Г., 1986.
  7. ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  8. ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  9. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 30 October. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  10. ↑ а б в г д е ж (рос.) Маврикий // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  11. ↑ Африка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  12. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  13. ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
  14. ↑ а б в г Маврикій [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  15. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  16. ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
  17. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Острову Маврикій загрожує екологічна катастрофа через аварію танкера | DW | 08.08.2020. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
  18. ↑ France deploys teams to Mauritius as oil spill disaster worsens. www.msn.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
  19. ↑ Біля берегів Маврикія затонув танкер. Влада говорить про екологічну катастрофу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.

Література

ред.

Українською

ред.

Англійською

ред.

Російською

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Маврикію
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Маврикію&oldid=40724916