Гельсінкі
Ге́льсінкі[17] (фін. Helsinki, фін. вимова: [ˈhelsiŋki] (
прослухати); швед. Helsingfors) — столиця та найбільше місто Фінляндії, розташоване на березі Фінської затоки Балтійського моря; адміністративний, політичний, економічний й освітньо-культурний центр країни.
.svg)
НаселенняРедагувати
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1550 | 1 500 |
| 1700 | 4 000 |
| 1750 | 6 000 |
| 1800 | 15 000 |
| 1850 | 50 000 |
| 1875 | 100 000 |
| 1900 | 180 000 |
| 1930 | 400 000 |
| 1950 | 610 000 |
| 1975 | 900 000 |
| 2004 | 1 240 000 |
Населення міста станом на 2009 рік — 559 тисяч жителів. Іноземні громадяни становлять приблизно 10 % населення міста. Два міста, що прилягають до Гельсінкі:
Гельсінкі разом з містами-супутниками Вантаа, Еспоо та Кауніайнен утворює столичний регіон з населенням понад мільйон осіб. Населення Великого Гельсінкі, територія якого включає 12 комун, перевищує 1 300 000 осіб.
Мовна ситуаціяРедагувати
У часи входження Фінляндії до Швеції у Гельсінкі переважало шведськомовне населення, насамперед серед шляхти. У 1870 році, коли Фінляндія входила до складу Російської імперії, панівними офіційними мовами в місті були: шведська — 57 %, фінська — 25,9 %, російська — 12,1 %; були поширені також німецька (1,8 %) та інші мови (3,2 %).
До 1890 року завдяки міграції фінських селян до міст і політиці російської влади, зацікавленої у послабленні шведського впливу, співвідношення стало таким: 45,6 % — шведська мова, 45,5 % — фінська, 6 % — російська і 2,9 % — інші.
У теперішній час офіційними в Гельсінкі визнаються дві мови — фінська і шведська, при цьому 86 % населення міста розмовляють фінською, 6 % — шведською, близько 4 % вважають рідною російську мову і ще 4 % — інші мови.
МуніципалітетРедагувати
Рада депутатів Гельсінкі складається з 85 осіб, яких обирають жителі строком на 4 роки.
Роль депутатів — виконання запитів громадян, постановка перед муніципалітетом завдань загального та економічного характеру та контроль за їх виконанням, а також проведення політики підвищення активності громадян і створення умов для можливості впливу на рішення муніципальної влади.
До функцій депутатів входить вирішення повсякденних завдань муніципалітету, питань фінансування і ведення економічної діяльності, питань надання послуг громадянам, вибір ревізорів та членів виконавчих органів, затвердження бюджету тощо.
ІсторіяРедагувати
Місто Гельсінкі засноване в 1550 році за наказом шведського короля Густава Вази в гирлі річки Вантаа. У 1643 році його перенесли південніше — на сучасне місце, що було пов'язано тим, що гавань виявилась надто мілкою.
У ході Великої Північної війни, у травні та липні 1713 року, а також 24 серпня 1742 року, у ході російсько-шведської війни 1741–43 років, місто захоплювали війська Російської імперії.
У 1748 році на островах поблизу Гельсінкі шведами було розпочато будівництво фортеці Свеаборг (по-фінськи Суоменлінна), покликаної захистити місто з моря. У результаті почалося зростання міста, з'явилися перші міські кам'яниці. Проте столицею шведської Фінляндії залишалось Турку (Або).
18 лютого 1808 року, у ході нової російсько-шведської війни, місто знову було захоплено російськими військами і остаточно закріпилося за росіянами у 1809 році за Фредріксгамнським договором.
У 1812 році, через 3 роки після приєднання Фінляндії до Російської імперії, Гельсінкі було проголошено столицею Великого князівства Фінляндського. Гельсінкі стає значним культурним центром, 1873 року в місті заснували оперний театр, а 1882 році — Інститут музики.
Починаючи від 1917 року, Гельсінкі — столиця незалежної Фінляндії.
У роки Другої світової війни місто зазнало 50 бомбардувальних нальотів радянської авіації, але завдяки дієвості столичної протиповітряної оборони і заходам з дезорієнтації літаків противника на місто впало лише 5 % бомб, враховуючи і ті, що розірвалися в нежитлових паркових зонах. Це дало змогу пережити рекордну кількість бомбардувань із мінімальними втратами.
Після Другої світової війни місто стрімко розвивається. 1952 року Гельсінкі приймали Літні Олімпійські ігри 1952, у 1971 та 1994 роках — чемпіонати Європи з легкої атлетики, а в 2007 році — конкурс «Євробачення».
У 2000 році місто відсвяткувало своє 450-річчя й було «Культурною столицею Європи», а в 2012-му було «Світовою столицею дизайну».
ЕкономікаРедагувати
Гельсінкі є центром регіону Великий Гельсінкі — економічної зони з 1,3 млн жителів та 660 тис. робочих місць. Столичний регіон формує близько 1/3 ВВП Фінляндії, а показник ВВП на душу населення тут приблизно в 1,3 рази більший ніж пересічний по країні[18].
Валова вартість Гельсінського столичного району вдвічі перевищує пересічні показники з 27 європейських метрополій, які дорівнюють даним, наприклад, по Стокгольму чи Парижу. І ця валова вартість останнім часом (2000-ні) стабільно демонструє щорічне зростання на рівні близько 4 %[19].
83 зі 100 найбільших фінських компаній мають власні штаб-квартири у Великому Гельсінкі (в тому числі й спільна фінсько-шведська лісопромислова компанія Stora Enso). Дві третини з 200 найбільш високооплачуваних управлінців-менеджерів Фінляндії проживають у Великому Гельсінкі і 42 % — безпосередньо в місті[20].
ТранспортРедагувати
У Гельсінкі діють міжнародні аеропорти Гельсінкі-Вантаа, через який проходить майже 90 % рейсів на території Фінляндії, і Гельсінкі-Мальме.
У місті — великий порт, звідки здійснюються міжнародні пасажирські перевезення по всьому Балтійському морю. Поромні компанії Tallink Silja, Viking Line, Finnlines, Stella Lines забезпечують регулярні цілорічні відправлення в Таллінн, Стокгольм, Росток, Любек/Травемюнде, Санкт-Петербург.
Гельсінкі — важливий північноєвропейський залізничний вузол. У грудні 2010 року, зокрема, був пущений новий потяг «Алегро» між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, що скоротив час у дорозі між містами до 3,5 години. Нині здійснюються дослідження й ведуться роботи з проектування підводного залізничного тунелю між Гельсінкі і Таллінном — його можлива довжина становить 60–80 км, орієнтовний термін будівництва — 10—15 років.
Громадський транспорт у Гельсінкі представлений метрополітеном, трамваями (у центрі і прилеглих до нього частинах міста), автобусами, приміськими потягами і муніципальними поромними лініями Кауппаторі — Суоменлінна, Катаянокка — Суоменлінна і Хаканіємі — Суоменлінна. Громадський транспорт у місті управляється міським транспортним управлінням Гельсінкі (фін. HKL, Helsingin kaupungin liikennelaitos, швед. HST, Helsingfors stads trafikverk).
Гельсінкі чітко поділяється на дві частини — історичну західну і сучаснішу східну (Itä-Helsinki,Östra Helsingfors), які сполучаються єдиною лінією метрополітену, а також великою мережею автодоріг.
У теплу пору року в Гельсінкі в 2000-х роках діяв сервіс безкоштовних громадських велосипедів CityBike — з численних велостоянок у середмісті кожен охочий міг узяти тимчасово велосипед під невелику грошову заставу для пересування в міському центрі, однак у 2010 році дія цієї програми була призупинена[21].
Географія і кліматРедагувати
Місто розташоване в скелястій місцевості. Історичний центр міста — на півострові з сильно порізаною береговою лінією. Перепади висот у місті значні, а скелі — звична складова частина пейзажу. На річках у межах міста є водоспади.
Клімат Гельсінкі — помірний, перехідний між континентальним і морським. Зима в місті — тривала і сніжна, літо — прохолодне й коротке. Максимум опадів припадає на осінь.
| Клімат Гельсінкі (Helsinki) (Kaisaniemi) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Абсолютний максимум, °C | 8,5 | 11,8 | 15,1 | 21,9 | 27,6 | 30,9 | 34,0 | 31,2 | 26,2 | 17,5 | 11,6 | 9,8 | |
| Середній максимум, °C | −1,7 | −2,3 | 1,2 | 6,8 | 14,0 | 18,7 | 20,9 | 19,3 | 14,9 | 8,6 | 3,6 | 0,2 | |
| Середня температура, °C | −4,3 | −5 | −1,5 | 3,6 | 10,0 | 14,9 | 17,3 | 16,0 | 11,0 | 6,2 | 1,4 | −2,4 | |
| Середній мінімум, °C | −6,9 | −7,7 | −4,2 | 0,4 | 6,0 | 11,0 | 13,7 | 12,6 | 8,1 | 3,8 | −0,8 | −5 | |
| Абсолютний мінімум, °C | −34,3 | −31,5 | −24,5 | −16,3 | −4,8 | 0,7 | 5,4 | 2,8 | −4,5 | −11,6 | −18,6 | −29,5 | |
| Норма опадів, мм | 47 | 36 | 38 | 36 | 32 | 49 | 62 | 78 | 66 | 73 | 68 | 58 | |
| Джерело: Статистика за період 1971–2000[22] | |||||||||||||
Стандарти життя і соціальна сфераРедагувати
Гельсінкі — традиційний лідер різноманітних рейтингів міст і столиць світу, які враховують різні параметри, від рівня життя та комфорту, до екологічної ситуації[23][24], причому за екологічними показниками Гельсінкі не раз визначались «найчистішою» європейською столицею.
Одним із яскравих свідчень підходів влади до екології і стандартів життя є водопровідна вода відмінної якості, яка постачається у квартири містян одним з найдовших (120 км) тунелів Пяййянне, а бутильована вода з-під крана в Гельсінкі продається навіть у низці країн світу[25].
Столиця Фінляндії має 31 медичний центр та 8 лікарень, численні заклади культури (див. тут), 70 муніципальних дитячих майданчиків, 25 пляжів, 902 ресторани та 44 готелі. І це при тому, що містом з населенням 560 тисяч мешканців керує лише 85 депутатів.
ОсвітаРедагувати
У Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.
Гельсінські університети:
- Гельсінський університет;
- Університет Аалто (технічний факультет розташований в Еспоо);
- Школа економіки Hanken;
- Академія образотворчих мистецтв;
- Академія Сібеліуса;
- Театральна академія;
- Фінський національний університет оборони.
Політехнічні виші міста:
- Університет прикладних наук Haaga-Helia;
- Муніципальний Університет прикладних наук;
- Гельсінська політехніка «Аркада».
КультураРедагувати
Гельсінкі — найбільший культурний осередок країни, тут працюють заклади культури і дозвілля державного і муніципального значення: близько 10 театрів і концертних залів, понад 70 музеїв, до 50 кінотеатрів, 50 філіалів міських бібліотек і насамперед Національна бібліотека Фінляндії. Визнанням високого культурного рівня міста стало обрання Гельсінкі культурною столицею Європи в 2000 році.
Театри і культурні центриРедагувати
У Гельсінкі є Національний оперний театр Фінляндії, а також безліч театрів, серед яких Фінський національний театр, Театр Савой, Міський театр Гельсінкі, Олександрівський театр, Ляльковий театр Сампо[26].
Центром проведення виставок і фестивалів є «культурна фабрика Korjaamo» (Kulttuuritehdas Korjaamo), зведена 2004 року.
МузеїРедагувати
Основні гельсінські музеї:
- Міський музей Гельсінкі, має кілька відділень, у тому числі два літніх музеї: Будинок бюргера і Музей електростанції. Вхід в обидва музеї безкоштовний.
- Національний музей Фінляндії
- Фінська національна галерея
- Музей класичного мистецтва Атенеум
- Музей сучасного мистецтва Кіасма
- Галерея Синєбрюхова
- Фортеця Суоменлінна
- Дім-музей Урхо Кекконена Таммініемі
- Музей пошти
- Музей фінської архітектури
- Художній музей Амоса Андерсона
Відомі людиРедагувати
- Йорн Доннер — фінський шведськомовний письменник, режисер, сценарист, продюсер, кінокритик, актор.
- Touko Laaksonen — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й часто порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Відомий під псевдонімом Tom of Finland (англ. Том з Фінляндії).
- Якоб Юганнес Седергольм — геолог і петрограф.
- Маґнус Ліндберґ — композитор та піаніст.
- Вяйньо Таннер — політик, дипломат.
- Моріц Стіллер (1883—1928) — шведський актор, сценарист та режисер німого кіно
- Міка Валтарі (1908—1979) — письменник, класик фінської літератури, кіносценарист, драматург і поет
- Джордж Гейнз (1917—2016) — американський актор фінського, українського, польського, французького та голландського походження
- Таня Вебер (* 1926) — італійська акторка і фотомодель фінського походження
- Якоб Седерман (* 1938) — перший Європейський омбудсмен, відомий політичний і державний діяч Фінляндії.
Посольство УкраїниРедагувати
Посольство України у Фінляндії: Vähäniityntie 9, 00570 Helsinki
Див. такожРедагувати
- 1495 Гельсінкі — астероїд, названий на честь міста.
ПриміткиРедагувати
- ↑ https://web.archive.org/web/20140529172146/http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
- ↑ а б в https://www.stat.fi/org/avoindata/paikkatietoaineistot/kuntapohjaiset_tilastointialueet.html
- ↑ http://www.uudenmaanliitto.fi/tietopalvelut/uusimaa-tietopankki/aluejaot
- ↑ http://www.kuntakartta.org
- ↑ а б http://hdl.handle.net/10315/2924
- ↑ а б https://stadsnamn.sls.fi/stader/helsingfors/
- ↑ http://www.hel.fi/hki/helsinki/fi/Helsinki-tietoa+ja+linkkej_/Helsingin+historia
- ↑ а б http://books.google.com/books?id=qb6NAQAAQBAJ&pg=PA124
- ↑ а б http://www.stat.fi/meta/luokitukset/kunta/001-2012/luokitusavain_ks.html
- ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
- ↑ Institute for the Languages of Finland — 1976.
- ↑ https://web.archive.org/web/20130625205859/http://zahranicnivztahy.praha.eu/jnp/cz/partnerska_mesta/index.html
- ↑ http://eng.gov.spb.ru/figures/ities
- ↑ а б в г https://www.hel.fi/helsinki/en/administration/enterprises/competitive/international-activities/
- ↑ https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
- ↑ https://docplayer.nl/50331312-Gemeente-eindhoven-oplegvelraadsvoorstel-herijking-beleid-stedenbanden-en-mondiale-bewustwording-mvb-aa.html
- ↑ Український правопис 2019, § 122. Звуки /g/, /h/ — Ге́льсінкі. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 19 січня 2020.
- ↑ Helsinki Region Statistics [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] перевірено: 2010-12-10.
- ↑ Kansilehti2.vp (PDF). Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 13 квітня 2010.
- ↑ Helsingin Sanomat – International Edition – Metro. Hs.fi. 9 листопада 2005. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2009.
- ↑ Helsinki Suspending Free City Bike Programme [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.], YLE, 12.04.2010
- ↑ Climatological statistics for the normal period 1971–2000. Fmi.fi. Архів оригіналу за 27 квітня 2010. Процитовано 13 квітня 2010.
- ↑ Київ потрапив у першу сотню найкомфортніших міст світу. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 2 березня 2011.
- ↑ Найчистіші та найбрудніші міста на gazet.net[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Bottled water sells [Архівовано 11 жовтня 2009 у Wayback Machine.], Finnfacts
- ↑ О финском театре[недоступне посилання з квітня 2019]
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гельсінкі |
- Офіційний сайт Гельсінкі [Архівовано 7 грудня 2005 у Wayback Machine.]
- Гельсінкі.ru [Архівовано 9 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Гельсінкі.fi [Архівовано 8 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Гельсінкі Путівник по місту (рос.)
- Мапа міста
- Схеми міського транспорту
- Автодорожня мапа