Вікіпедія

Вільгорські

родина шляхетного походження

Вільгорські (також Вельгорські, Велігорські, Велиґурські, Вієльгорські, пол. Wielhorscy herbu Kierdeja) — український і польський шляхетський рід герба Кирдій (Кердея) руського походження, що виводився з волинських бояр. Походження назви роду від села Вільгір у сучасній Рівненській області.

Сучасний варіант гербу Кирдій

Засновиком (протопластом) роду вважається Кирдій (Кирдей) (пом. після 1377), від якого, окрім Вільгорських, виводили свої родоводи такі шляхетські роди, як Гостські, Джуси, Козинські, Чапличі Шпанівські, Кирдії-Мильські, Кирдії-Мнишинські та Шиловичі. Один із його потомків, Юхно Зенкович Кирдійович, волинський зем'янин, отримавши в посаг село Вільгір (Вельгор), дав початок безпосередньо роду Вільгорських. Вперше рід згаданий в 1525 році в Метриці Волинській. Представник однієї з гілок роду, Михайло Вільгорський, кухмістр великий литовський, отримав 22 лютого 1787 року в Відні грамоту на графський титул від Йосифа II Габсбурга, імператора Священної Римської імперії. Графський титул був підтверджений за родиною 30 листопада 1849 року в Російській імперії. Височайшим указом 10 квітня 1853 графу Михайлу Михайловичу Вельгорському (Вієльгорському) (1822—1855), внуку й спадкоємцю графині Софії Дмитрівни Матюшкіної (1755—1796), що була останньою з графської гілки роду Матюшкіних, та графа Юрія Михайловича Вільгорського (1753—1807), дозволено приєднати до свого прізвища, прізвище свого прадіда та іменуватись графом Вієльгорським-Матюшкіним. Оскільки потомства по собі він не залишив, то ця гілка роду Вільгорських на ньому й згасла в 1855 році.

Представники ред.

  • Кирдій — лицар, учасник штурму Белза в 1377.
    • Яцько Ланевич Кирдійович
    • Васько Кирдійович
    • Джуса Кирдійович — засновник роду Джусів
    • Лук'ян Чапля Кирдійович — засновник роду Чапличів
    • Шило Кирдійович — засновник роду Шиловичів
    • Гаврило Кирдійович
    • нн син
    • нн син
      • Юхно Зенкович Кирдійович — волинський зем'янин. Отримав у посаг село Вільгір (Вельгор) та започаткував нову гілку Кирдійовичів — Вільгорських. Дружина — Овдотя (Євдокія) Денисківна Мокосій (Мукосій) (зг. 1484), єдина донька і спадкоємиця Андрія Денисковича Мукосійовича і незнаної на ім'я Бабинської.
        • Андрій Юхнович Вільгорський — зем'янин волинський, згаданий у Волинській метриці 1528 року та під час ревізії Луцького замку 1545 року.
        • Федір Юхнович Вільгорський — зем'янин волинський, згаданий у Волинській метриці 1528 року та під час ревізії Луцького замку 1545 року.
  • Кіліян
    • Юрій Петро — волинський каштелян, дружина — Анна з Ожґів (? — 15 травня 1706) — донька львівського підкоморія Петра Ожґи, надала фундуш для монастиря у середмісті Львова
      • Ян (Іван) Казимир — підкоморій володимирський, загинув під час оборони Львова від татарського нападу 1695 року
      • Антоній (? — 28 квітня 1729) — настоятель монастиря, керівник польської провінції тринітаріїв.
      • Вацлав (? — 29 листопада 1707) — підкоморій володимирський, каштелян волинський, наймолодший син. Заповів значну суму на заснування монастиря тринітаріїв у родовому маєтку Вельгорських в Горохові, фундація не реалізована через спротив місцевого єпископа.
        • Фелікс Іґнацій (? — 1737) — дідич Тисмениці, Горохова, староста брацлавський. Перший шлюб — Ізабелла Бабинська (зг. 1719). Другий шлюб — Людвіка Замойська (зг. 1729)
          • граф Михайло (бл.1730, Горохів—1794 чи 1814) — від 2-го шлюбу, обозний коронний (1758—1762), кухмістр великий литовський (1763—1774), староста кам'янець-литовський і седлецький, полковник панцерної корогви, В 1787 році імператор Священної Римської імперії Йосиф II Габсбург нагородив його графським титулом і званням великого конюшого Галіції та Лодомерії; дідич на Горохові, Холоєві, Панівцях[2][3][4]. 5 листопада 1754 року одружився з княжною Ельжбетою з Огінських. По смерті дружини одружився вдруге в 1771 році з графинею де Траверсьє (de Traversier).
            • граф Юрій Михайлович (Єжи Вінцентій, 1755—1809 чи 1753—1807) — писар польний литовський[5] (1783—1790), староста кам'янець-литовський, обергофмаршал та сенатор Російської імперії, королівський камергер. Перша дружина (з 9 січня 1788) графиня Софія Дмитрівна Матюшкіна (1755—1796), друга — Єлизавета Станіславівна Снарська (1766—1806), в першому шлюбі — Сіверс. Від першого шлюбу мав 7 дітей (5 синів і 2 доньки), від другого — одного сина.
              • граф Михайло Юрійович (1788—1856) — гофмейстер Імператорського Двору (1838), обершенк (1846), меценат і музичний діяч і композитор. Перша дружина (з 1812) — фрейліна Катерина Бірон (1793—1813), племінниця останнього герцога Курляндії Петра Бірона, померла за рік під час родів, друга дружина (з 1816) — старша сестра його першої дружини, Луїза Карлівна Бірон (1791—1853), фрейліна імператриці Марії. Від першого шлюбу мав одну доньку, яка померла в дитинстві, від другого — 5 дітей (2 сина і 3 доньки). Діти:
                • Марія Михайлівна (нар. 1813) — від першого шлюбу, померла в дитинстві
                • Йосип (Йосиф) Михайлович (1817—1839) — граф, товариш письменника Миколи Гоголя, помер від туберкульозу легень в Римі
                • Аполінарія Михайлівна (1818—1884), з 1843 дружина Олексія Володимировича Веневітінова
                • Софія Михайлівна (1820—1878), з 1840 дружина письменника графа Володимира Олександровича Соллогуба
                • Михайло Михайлович (1822—1855) — граф, статський радник, з 1853 року за Височайшим указом іменувався графом Вієльгорським-Матюшкіним, помер від запалення мозку
                • Анна Михайлівна (1823—1861), з 1858 дружина князя Олександра Івановича Шаховського. Згідно деяким мемуаристів, внеї був закоханий Микола Гоголь
              • Юрій Юрійович (1789—1808) — граф
              • Йосип Юрійович (1790—1816) — граф, помер від туберкульозу легень
              • Олександр Юрійович (1792—179?) — помер в дитинстві
              • Матвій Юрійович (1794—1866) — граф, камергер (1827), шталмейстер (1843), обергофмейстер Імператорського двору (1856), директор Департамента Міністерства закордонних справ Російської імперії, віолончеліст, композитор. До кінця життя так і залишився холостяком.
              • Єлизавета Юріївна (1795—1809) — померла від туберкульозу легень
              • Дарія (Доротея) Юріївна (1796—після 1818), з 1812 дружина Сергія Аполоновича Волкова (1788—1854)
              • Олександр (Едуард-Георгій) Юрійович (1802—1821) — граф, чиновник архіву Міністерства закордонних справ
            • Михайло (1755, Горохів—1805, Відень) — граф, розпочав військову службу офіцером в австрійській армії, бригадир в польській армії (1789), генерал-лейтенант (1792), учасник російсько-польської війни (1792) і повстання Костюшка (1794). В 1792 став третім в історії польським генералом після князя Юзефа Понятовського і Тадеуша Костюшка, нагородженим новим орденом Virtuti Militari. Перша дружина — Целіна Пшеуська (пол. Przeuska) (пом. 1794), від шлюбу з якою мав трьох дітей (Михайло, Юзеф, Михаліна), в 1798 одружився вдруге на Александрі Курдвановській (1783—1849), доньці кухмістра великого коронного Яна Плацида Курдвановського (1746—1824) і Розалії Хумбеліни Потоцької (пом. 1784), в шлюбі мали одного сина Александра Густава.
              • Михайло (Міхал), від першого шлюбу
              • Юзеф, від першого шлюбу
              • Михаліна, від першого шлюбу
              • Александер Густав (1798—1874) — граф, від другого шлюбу
            • Юзеф (1759, Горохів—1817, Русінув) — граф, військову службу розпочав в австрійській армії, в 1789 перейшов в польську армію, учасник війни з Росією (1792) і повстання Костюшка (1794), генерал французької армії (1797), з 1811 — заступник військового міністра Великого герцогства Варшавського, князя Юзефа Понятовського, і дивізійний генерал, військовий міністр і сенатор-воєвода Королівства Польського (1815—1816)
        • ім'я невідоме — посол сейму 1724
        • Юзеф — монах-тринітарій
        • Констанція — дружина волинського каштеляна Міхала Героніма Чацького
        • Тереза — дружина канівського старости Яна Каєтана Яблоновського гербу Прус ІІІ.

Видатні особи в роду Вільгорських ред.

Примітки ред.

  1. ↑ ЯК ВЕЛИГОРСЬКІ СТАЛИ ВЕЛІГУРСЬКИМИ / НЕМА ПЕРЕВОДУ ВЕЛІГУРСЬКОМУ РОДУ СПОГАДИ ВЕРТАЮТЬ У ЮНІСТЬ. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
  2. ↑ Tyśmienica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 724. (пол.) — S. 724. (пол.)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Michał hr. Wielhorski h. Kierdeja (ID: dw.17378). Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
  5. ↑ Jerzy Wincenty hr. Wielhorski h. Kierdeja (ID: sw.189510). Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 9 вересня 2015.
  6. ↑ Тереза Йоанна, донька Домініка, внучка Миколая-«Ведмежої лаби»Teresa Joanna Wielhorska (Potocka h. Pilawa) (b. — 1749) [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Teresa Joanna Wielhorska (Potocka h. Pilawa) (b. — 1749) [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Józef Wielhorski (ID: 1.1018.10). Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 9 вересня 2015.

Джерела ред.


  Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгорські&oldid=40322900