Вулиця Тобілевича (Львів)
Ву́лиця Тобілевича — вулиця у Франківському районі міста Львова[5][6], що сполучає між собою вулиці Городоцьку та Федьковича[7].
| Вулиця Тобілевича Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Привокзальна |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | письменника Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) |
| Колишні назви | |
| Дзялинських, Даймлерґассе, Дзялинських | |
| польського періоду (польською) | Działyńskich |
| радянського періоду (українською) | Дзялинських |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 135 м |
| поштові індекси | 79018[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 3—12[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 5, 7, 9, 11[3] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1] |
| Забудова | віденська сецесія, класицизм[4] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Історія
ред.Сучасні вулиці: Коротка, Городоцька, Тобілевича, Залізнична та Чернівецька виходять на площу, яка не має офіційної назви. Колись львів'яни називали цей майдан Копитковим. До 1860 року тут розташовувалася Городоцька рогатка (митний пост), на якій, як й на інших міських рогатках, за в'їзд у місто збирали мито від кожного копита коня, що в'їжджав до Львова, прозване у народі «копитковим». Після побудови залізничного двірця рогатку перенесли далі, до трипроменевого перехрестя сучасних вулиць Городоцької, Кульпарківської та Любінської[8].
На південь від Копиткового майдану у 1895 році проклали вуличку[8], яка того ж року отримала назву Дзялинських[9], на згадку про родину Дзялинських (політика-реформатора Ксаверія Шимона, історика і бібліофіла Титуса Адама та громадсько-політичного діяча Яна Канти Дзялинських)[8]. За часів німецької окупації перейменована на Даймлерґассе[10], на честь німецького інженера, конструктора Готтліба Даймлера. Після другого приходу совітів у липні 1944 року на нетривалий час повернута передвоєнна назва — вулиця Дзялинських[11]. І вже у 1946 році вулицю було перейменовано, на пошану українського письменника, драматурга, актора, одного з корифеїв українського побутового театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)[8][12][13].
Забудова
ред.Триповерхові чиншові кам'яниці на початку вулиці збудовані у 1895—1896 роках[8]. У 1905 році від вулиці Кентжинського (нинішня вулиця Федьковича) зведено декілька сецесійних будинків під №№ 9, 11, 12[14].
На рівні четвертого поверху будинку під № 8 збереглася дата «1887», але це не може бути роком спорудження цього чотириповерхового будинку. Можливо тут йдеться мова про її попередницю, оскільки нинішня будівля споруджена у 1920-х роках та оздоблена елементами модного тоді стилю ар-деко. За радянських часів призначення будівлі змінили на виробниче та розташували тут цехи Львівської шкіряно-галантерейної фабрики, а від 1998 року тут міститься швейне підприємство «Троттола»[14]. В одному з приміщень працює пекарня «Горіховий дім»[15], а також розташовано офіси низки компаній та магазини.
З непарного боку вулиці, у 1905—1906 роках за проєктом Альфреда Захаревича споруджений невеликий двоповерховий будинок для фабрики м'ясних виробів Людвика Кучинського[16][17], що отримав № 7. Будинок всередині мав новітнє, як на той час спорядження: електричні машини та залізобетонні перекриття, а гігієнічне облицювання стін проведене штучним мармуром, виготовленим на «Фабриці кахлевих печей. Іван Левинський». Фасад будинку, віддаленого вглиб ділянки, був вирішений з елементами закопанського стилю; на квітнику перед фабрикою Альфред Захаревич встановив фігуру Богородиці, роботи скульптора Теобальда Оркасевича[17]. Нині будинок № 7 є частково житловим, а на першому поверсі міститься стоматологічна клініка «Среда и Ко». Власником будинку № 9 у міжвоєнний період були Роман та Ядвіга Горґолевські[18], мешкав архітектор Ксенофонт Ковалевський[19], а також містився торговий дім «Вікторіус». На початку 2000-х років тут працювали магазин «Векторбуд» та відділення банку «Родовід»[4], нині — страхова компанія «Велтлінер» та хостел «Старий дворик».
Будинки № 3, 5, 7, 9, 11 внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними №№ 299-м, 300-м, 1674-м, 301-м, 302-м відповідно[3].
- Світлини вуличної забудови
-
Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 3) -
Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 5) -
Колишня фабрика м'ясних виробів Людвика Кучинського
(вул. Тобілевича, 7) -
Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 9) -
Внутрішнє подвір'я будинку
(вул. Тобілевича, 9) -
Житловий будинок
(вул. Тобілевича, 11)
.jpg)
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2024.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 4 жовтня 2024.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2024.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 337.
- ↑ Актуальний перелік вулиць Франківського району м. Львова. fk.lv.court.gov.ua. Франківський районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (Т). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Вулиця Тобілевича. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ а б в г д Краківське передмістя, 2011, с. 158.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 103.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 101.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 79.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 129.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 63.
- ↑ а б Краківське передмістя, 2011, с. 159.
- ↑ Офіційний сайт пекарні «Горіховий дім». walnut.house. Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913…reklama… — S. 40.
- ↑ а б Захаревичі: Творці столичного Львова, 2010, с. 263.
- ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Wykaz domów w mieście Lwowie…dział IV… — S. 17.
- ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Schematyzm miasta Lwowa…dział I… — S. 72.
Джерела
ред.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — 336 с. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 129-130. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Тобілевича вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 336—337. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 63, 79, 101, 103, 108. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 336, 337. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 158, 159. — ISBN 978-966-7022-93-8.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
- Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. (пол.)
Посилання
ред.- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Тобілевича I. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 жовтня 2024.
- Горіховий дім. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 5 жовтня 2024.