Вулиця Клепарівська

Клепа́рівська — вулиця у Шевченківському районі Львова, в місцевості Клепарів, що сполучає вулиці Шевченка та Єрошенка, утворюючи перехрестя з вулицею Раппопорта, Броварною та Кортумівкою. Прилучаються вулиці Батуринська, Золота, Пстрака, Академіка Кучера. На початку вулиці проходить схилом Гора Страт.

Вулиця Клепарівська
Львів
Вигляд на вул. Клепарівську
Вигляд на вул. Клепарівську
Місцевість Клепарів
Район Шевченківський
Назва на честь місцевості Клепарів
Колишні назви
Клепароверґассе, Клєпаровська, Кльопперґофґассе, Клепарівська, Кузнєцова
австрійського періоду (українською) Клепароверґассе
австрійського періоду (німецькою) Kleparower Gasse
польського періоду (польською) Kleparowska
радянського періоду (українською) Клепарівська, Кузнєцова
радянського періоду (російською) Клепаровская, Кузнецова
Загальні відомості
Протяжність 1300 м
Координати початку 49°50′33″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8427639° пн. ш. 24.0168361° сх. д. / 49.8427639; 24.0168361Координати: 49°50′33″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8427639° пн. ш. 24.0168361° сх. д. / 49.8427639; 24.0168361
Координати кінця 49°51′15″ пн. ш. 24°00′52″ сх. д. / 49.8542222° пн. ш. 24.0144472° сх. д. / 49.8542222; 24.0144472
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух односторонній; двосторонній (частково)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 7, 7а, 11а, 24, 35[2]
Храми Храм Пресвятої Богородиці
Навчальні заклади Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, Львівський кооперативний коледж економіки і права
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова класицизм, модерн, конструктивізм 1930-х і 1980-х років
Комерція Краківський ринок
Підприємства Львівська пивоварня
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r3479106
Мапа
CMNS: Вулиця Клепарівська у Вікісховищі

НазвиРедагувати

ЗабудоваРедагувати

У забудові вулиці Клепарівської переважають архітектурні стилі — класицизм, модерн, конструктивізм 1930-х і 1980-х років[4]. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення[2].

№ 7, 7а: спарені будинки у стилі геометричного модерну, збудовані у 1911 році для братів Шварцвальд за проєктом архітектора Юзефа Пйонтковського[5]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1610-м, 1611-м[2].

№ 11: Будинок споруджений 1938 року архітектором Юзефом Торном для потреб єврейської купецької гімназії[6]. З приходом радянської влади у 1939 році тут відкрився технікум радянської кооперативної торгівлі. Під час війни містився німецький військовий шпиталь, згодом радянська військова частина. Діяльність навчального закладу була відновлена 1944 року. У березні 1999 року технікум перейменовано у Львівський кооперативний коледж економіки і права і під цією назвою існує дотепер[7].

№ 11-А: Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 121-м[2].

№ 15: Будинок споруджений у 18911896 роках за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера. До 1939 року тут містився притулок для бідних фундації Брата Альберта. У 1950-х роках — гуртожиток № 1 Львівського лісотехнічного інституту[8].

№ 18: до 1939 року — Львівське акціонерне товариство броварів і фабрика штучного льоду, в радянський час — Львівський пивзавод, з 1960-х років — виробниче обʼєднання пивобезалкогольної промисловості «Колос», нині — Львівська пивоварня. Тут же відкрито Музей пивоваріння. Машинна зала та будинок адміністрації збудовані проєктно-будівельною фірмою Едмунда Жиховича у 1912 році.

№ 20: Військова прокуратура Західного регіону України.

№ 22, 24: Комплекс колишніх військових казарм, споруджених за проєктом архітекторів Альфред Каменобродський та Наполеон Лущкевич[9]. Нині в одній з них розташований Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат (вхід з вулиці Ветеранів)[10]. Будинок № 24 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2122-м[2].

№ 30: 12-поверховий готель «Власта», споруджений у 19801982 роках як готель «Росія» з вбудовано-прибудованим двоповерховим рестораном. Архітектори Олександр Гукович, Алла Симбірцева, Л. Зайцев[11][12].

№ 35: Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. У дворі будинку знаходиться церква Пресвятої Богородиці, що належить Православній церкві України. Початково — австрійський Будинок військових інвалідів, зведений у 18551863 роках за проєктом Феофіла ван Гансена, діяв у 18631918 роках. До другої світової війни тут був військовий шпиталь. У 19391941 і 19441954 роках тут був розквартирований 233-й полк НКВС. 1954 року сюди переведено Київське пожежно-технічне училище, згодом перейменоване на Львівське пожежно-технічне училище. До 1974 року співіснувало із військовою частиною № 7480 і батальйоном міліції. У комплексі з будинком у подвір'ї збудовано каплицю із елементами романського і візантійського стилів. Після другої світової війни храм використовували як речовий склад. Багате скульптурне оздоблення будинку і каплиці, виконане скульпторами Ципріаном Годебським і Абелем Марією Пер'є, починаючи з ранніх радянських часів планомірно знищувалось. Нищення набувало форм відвертого вандалізму. 11 жовтня 1998 року каплицю наново освячено[13][14][15][16]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1280-м[2].

№ 39-А: спортивний комплекс СКА[17]. Комплекс виник на основі спортивних будівель 26-го піхотного полку, які з’явилися тут у 1931 році. До нього належали стадіон, басейн проєкту архітектора Тадея Яроша (1931), казарми та конюшні, інші допоміжні приміщення. У 1949 році реконструйований стадіон став домашньою ареною футбольної команди СКА (Львів), яка проіснувала до 1989 року, потім — ФК «Динамо» (Львів), що також припинив своє існування на початку 1990-х років. Крім того, за радянських часів, тут регулярно проводилися змагання зі спідвею (Чемпіонати СРСР та Європи), боксу, а також плавання та водного поло серед львівських клубів[18].

Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років комплекс реконструйовано за проєктом архітектора Олександра Гуковича, інженерні розрахунки будівельних конструкцій виконали Володимир Крюков [19] та Л. Зайцев[20]. Тоді були реконструйовані наявні давніші спортивні об'єкти — стадіон «Білий орел»[21] та відкритий 25-метровий басейн, а також побудовані нові об'єкти: критий басейн, групи приміщень для стрільби, багатоборства, кінного спорту та велотрек[22]. Будівництво велотреку було розпочато у 1976 році, а 1980 року трек здано в експлуатацію.[23] У 1983 році автори проєкту та група будівельників, які споруджували спорткомплекс, були нагороджені Державною премією Ради Міністрів СРСР. На часі реконструкції стадіону «Україна» у 1999 році, на стадіоні СКА домашні матчі проводив основний склад ФК «Карпати». Нині у межах комплексу влаштовано домашній стадіон спідвейного клубу «СКА-Фаворит» і молодіжної команди ФК «Карпати»[24].

ТранспортРедагувати

На початку 1960-х років, на той час, вулицею Пелехатого було прокладено тролейбусну лінію, якою у напрямку до центру міста курсував тролейбусний маршрут № 4 «пл. Міцкевича—Стадіон СКА»[25], а кінцева зупинка була наприкінці вулиці. У другій половині 1960-х років тролейбусний маршрут № 4 від центру міста продовжено до стадіону «Дружба»[26]. Наприкінці 1960-х років тролейбусний маршрут № 4 знов курсував до пл. Міцкевича[27], після вересня 1971 року — до пл. Підкови.[28], а від 1977 року — до вул. Зернової[29]. В середині 1990-х років тролейбусний маршрут до стадіону СКА скасований.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-7. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 5 березня 2021. 
  2. а б в г д е Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 5 березня 2021. 
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 27.
  4. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 421.
  5. Архітектура Львова, 2008, с. 488.
  6. Архітектура Львова, 2008, с. 540.
  7. ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права». ccej.lviv.ua. Процитовано 5 березня 2021. 
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 330.
  9. Архітектура Львова, 2008, с. 278.
  10. Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний військовий комісаріат. lviv24.com.ua. Процитовано 5 березня 2021. 
  11. Архітектура Львова, 2008, с. 623.
  12. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 237.
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 308.
  14. Історія Церкви Покрови Пресвятої Богородиці. ldubgd.edu.ua. Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. 9 жовтня 2012. Процитовано 5 березня 2021. 
  15. Енциклопедія Львова, 2007, с. 94—97.
  16. Енциклопедія Львова, 2007, с. 325—326.
  17. Проєкт «Міський медіаархів»: Стадіон СКА на вул. Клепарівській, 39а. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 березня 2021. 
  18. Архітектура Львова, 2008, с. 542.
  19. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 244.
  20. Зустріч зі Львовом, 1987, с. 154.
  21. Medyński A.… — S. 186.
  22. Архітектура Львова, 2008, с. 632.
  23. Львів: Туристичний путівник, 1999, с. 391.
  24. Христина Харчук, Богдан Михалюньо. Проєкт «Інтерактивний Львів»: Вул. Клепарівська, 39а — спортивний комплекс. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 5 березня 2021. 
  25. Cхема ліній тролейбусу 1960 р. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  26. Cхема ліній тролейбусу 1966 р. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  27. Cхема ліній тролейбусу до вересня 1971 р. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  28. Cхема ліній тролейбусу після вересня 1971 р. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  29. Cхема ліній тролейбусу 1977 р. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати