Вулиця Банківська (Львів)

вулиця у Львові, Україна

Ву́лиця Ба́нківська — вулиця у Галицького району міста Львова, в центральній частині Львова. Сполучає вулиці Коперника та Петра Дорошенка.

Банківська вулиця
Львів
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
МісцевістьЦентр
РайонГалицький
Назва на честьДержбанку СРСР
Колишні назви
Сикстуська бічна (Сикстускен Зайтеґассе), Шайнохи, Юльмондштрассе, Шайнохи
австрійського періоду (українською)Сікстускен Зайтеґассе
австрійського періоду (німецькою)Sixtusken Seiten Gasse
польського періоду (польською)Sykstuska boczna, Szajnochy
радянського періоду (українською)Шайнохи
радянського періоду (російською)Шайнохи
Загальні відомості
Протяжність92 м
Координати початку49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д. / 49.839111; 24.027444Координати: 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д. / 49.839111; 24.027444
Координати кінця49°50′23″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д. / 49.839861° пн. ш. 24.026583° сх. д. / 49.839861; 24.026583
поштові індекси79000[1]
Транспорт
Руходносторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1, 3, 5[2]
Державні установиуправління НБУ у Львівській області
Поштові відділенняВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Забудовакласицизм, історизм[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2636300
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Банківська у Вікісховищі

Історія

ред.

Вулиця виникла приблизно у середині XIX століття під назвою Сикстуська бічна (інша назва — Широка поперечниця). У 1871 році отримала назву вулиця Шайнохи, на честь польського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи. Упродовж листопада 1941 — липня 1944 років мала назву Юльмондштрассе, у липні 1944 року вулиці повернули передвоєнну назву. Сучасна назва — з 1945 року через банківську установу — львівську філію Держбанку СРСР (тепер — управління Національного банку України у Львівській області), яка розмістилася у будинку на розі Банківської та Коперника.

Забудова

ред.

Вулиця Банківська забудована типовими чиншовими кам'яницями другої половини XIX століття у стилях класицизм та історизм[3].

№ 1 — тут у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту меблів. Нині — магазин вживаних музичних інструментів «Флеш»[3].

№ 2 — тут у 1920-х1930-х роках містилася Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», магазин електротехнічних товарів Вишневського «Електрик»[4], друкарня Зимного, польська торговельна спілка «Польсот»[5] та знаний у Львові бар «Ельдорадо» (давніше — «Ґрота»)[6]. Тепер це південне крило будинку на вулиці Коперника, 4.

№ 3 — триповерховий житловий будинок початку XX століття. Нині тут містяться бістро «Ням-ням», ломбард «Комод» та фотостудія «Фотовернісаж».

№ 4 — тут у 1950-х роках тут містився магазин артілі «Стахановець» львівського облліспромсоюзу та спеціалізувався на продажу, купівлі і реставрації меблів[7]. Нині цієї адреси не існує.

№ 5 — триповерховий житловий будинок, збудований 1902 року у стилі модерну за проєктом архітектора Яна Боґуцького на замовлення власника парцели Марека Данка. Спочатку тут містився готель, що мав назву «Данк» і походила вона від прізвища власника, а згодом перейменований на «Sans Sousi» (у перекладі з фр. «без турбот»). На першому поверсі у великій сецесійній залі знаходилася кав'ярня з аналогічною назвою[8]. Від початку XX століття до 1930-х років тут також діяла низка кінотеатрів: у 19061907 роках — «Сінефон» (власник — Герман Опат), у 1907 та 19261930 роках — «Люна» (власник — Мельхіор Майблюм), у 19301931 роках — «Полонія»[9]. За радянських часів: у 1950-х1960-х роках — склад консервної продукції та ремонт взуття, у 1970-х1980-х — майстерня з ремонту магнітофонів та приймальний пункт хімчистки[3]. У 2003 році приміщення кав'ярні на першому поверсі відновлено[8], хоча вже у середині 2000-х років тут відкрилося відділення АТ «Банк «„Фінанси та Кредит“»[3]. Після ліквідації банку «Фінанси та Кредит» тут відкрилося відділення банку «Unison». Установа займалася впорядкуванням громадського простору на вул. Банківській, 6[10].

№ 6 — на цьому місці до другої світової війни стояла синагога «Осе Тов» (у перекладі з івр. «твори добро»‎), зведена у 1857 році за проєктом архітектора Вільгельма Шміда. Цікаво, що на момент зведення синагоги євреї не мали права вільно жити у цій частині міста, це право вони отримали лише у 1867 році. У 1909 році синагогу разом із бет-мідрашем (приміщенням для вивчення релігійних книг) перебудували за проєктом архітектора Альберта Корнблюта. З 1930 року рабином тут був Давид Кагане, у серпні 1941 року синагога була знищена німцями[11]. У листопаді 2013 року пустир, який залишився після знищення синагоги, впорядкували, замостили бруківкою, встановили смітники та лавочки[12].

Цікаві факти, події

ред.

13 березня 1930 року у кав'ярні «Рекляма», що при вулиці Шайнохи, офіціант цього закладу Адольф Гальперн пострілом з револьвера намагався позбавити життя відвідувача кав'ярні Зигмунта Ґольдгабера. На щастя, куля не влучила, а стрільця заарештувала поліція[13].

В будинку на розі сучасних вулиць Банківської та Дорошенка у 1930-х роках містився ресторан «Адрія» Соломона Роттенберга. 26 листопада 1932 року тут сталася скандальна подія: пізно ввечері група польських студентів, вийшовши з ресторану, затіяла бійку з кількома єврейськими молодиками. В результаті від ножового поранення загинув студент-ветеринар Ян Ґродковський. Ця подія потрапила на перші шпальти польських газет та викликала великий суспільний резонанс.

Транспорт

ред.

Вулиця Банківська має односторонній рух транспорту в напрямку вулиці Дорошенка. Вулиця не використовується для руху громадського транспорту.

У мистецтві

ред.

Банківська вулиця під своєю старою назвою (Шайнохи) та кінотеатр у будинку № 5 згадуються в автобіографічному романі польського письменника Яна Парандовського «Небо у вогні» (пол. «Niebo w płomieniach»).

Примітки

ред.
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 31 серпня 2024.
  3. а б в г д 1243 вулиці Львова, 2009, с. 104.
  4. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.
  5. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
  6. Кнайпи Львова, 2005, с. 283.
  7. Львов: справочник, 1949, с. 184.
  8. а б Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Банківська, 5 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 31 серпня 2024.
  9. Павло Кучерський, Оксана Лепак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Банківська, 5 — кінотеатр (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 9 лютого 2021.
  10. Христина Нога (15 листопада 2013). Відкриття першого у Львові відділення банку «Unison», який займається впорядкуванням громадського простору на вул. Банківській. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 31 серпня 2024.
  11. Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Банківська, 6 — Бет Гамідраш «Осе Тов» (не існує). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 31 серпня 2024.
  12. Віра Карпінська (19 листопада 2013). У дворику на Банківській встановили лавки та підключили wi-fi. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2021.
  13. Кнайпи Львова, 2005, с. 282.

Джерела

ред.

Посилання

ред.