Відкрити головне меню

Ян Парандовський
Jan Parandowski
Alfons Karny, Parandowski z 1954r.jpg
Народився 11 травня 1895(1895-05-11)
Львів, Австро-Угорщина
Помер 26 вересня 1978(1978-09-26) (83 роки)
Варшава, Польща
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Місце проживання
Діяльність письменник, есеїст, перекладач
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів польська[1]
Напрямок письменник та історик культури
Magnum opus Алхімія слова
Нагороди
Золоті академічні лаври

Ян Парандовський у Вікісховищі?

Ян Парандовский (пол. Jan Parandowski; 11 травня 1895, Львів — 26 вересня 1978, Варшава) — польський письменник, есеїст і перекладач. Номінувався на Нобелівську премію (1968)[2].

Зміст

ПоходженняРедагувати

Був позашлюбним сином Юлії Парандовської з Мостиськ і греко-католицького священика, українського теолога, викладача Львівського університету Івана Бартошевського. Цей факт встановила й оприлюднила в своїй книзі «Хто ти є. Початок родинної саги» (2014)[3] онука Я. Парандовського Йоанна Щепковська (відома польська акторка)[2].

БіографіяРедагувати

1913 — закінчив IV Державну чоловічу гімназію імені Яна Длуґоша у Львові, після чого вступив до Львівського університету, на факультет класичної філології та археології.

Під час навчання брав участь в археологічних розкопках на території Європи.

Але перші есеї (про Зиґмунта Красінського та Жан-Жака Руссо) опублікував іще гімназистом — у львівській газеті Przegląd (1912).

Після вступу до Львова російських військ (1914) був інтернований і приблизно до 1919 року мешкав у Саратов і (Росія), де навчався у місцевій гімназії. У цьому місті тоді виходила газета польською мовою Wieśći saratowskie («Саратовські вісті»), редактором якої значився Jan Parandowski.

1919 — повернувся до Львова. Того ж року в Станіславові накладом 150 примірників вийшла книжка Яна Парандовського «Більшовизм і більшовики в Росії» (Bolszewizm i bolszewicy w Rosji). Ні в СРСР, ні в Польській Народній Республіці її не перевидавали. У комуністичні часи примірники книжки вилучали з польських бібліотек, і лише завдяки вцілілій фотокопії з бібліотеки Вроцлавського університету 1996 побачило світ її 2-е польське видання.

1923 — успішно закінчив Львівський університет.

1923 — отримав звання маґістра класичної філології й археології.

1929 — переселився зі Львова до Варшави.

19301931 — був одним із двох редакторів науково-літературного журналу Pamiętnik Warszawski.

1933 — очолив польський ПЕН-клуб. На цій посаді беззмінно (з перервою на роки Другої світової війни) пробув до самої смерті.

19371938 — редагував серію «Великі люди» при Державному видавництві шкільних книг.

1944 — під час Варшавського повстання згорів будинок Парандовського, у вогні загинув весь архів письменника — не лише матеріали до вже виданих творів, але й чернетки нових. Зокрема, згорів майже готовий роман, який повинен був стати 2-ю частиною роману «Небо пломеніє» — з розповіддю про подальше життя головного персонажа, Теофіла Гродзіцького.

19451950 — Парандовський викладав у Люблінському католицькому університеті (завідував кафедрою спочатку античної культури, а потім порівняльного літературознавства).

У цей час відвідав Норвегію, Швецію, Францію, працював у Королівській бібліотеці Стокгольму і Національній бібліотеці Парижа.

З 1948 — член Варшавського наукового товариства.

1948 — готував Всесвітній конгрес інтелектуалів у Вроцлаві.

1958 — допомагав у організації Міжнародного з'їзду перекладачів у Варшаві.

1962 — обраний віце-президентом Міжнародного ПЕН-клубу.

ТворчістьРедагувати

 
Могила Яна Парандовського на кладовищі Повонзкі (Варшава, Польща)

Більшість статей, оповідань, есеїв Парандовського присвячені темі античності. Популярність у широкого читача він здобув завдяки своїй книзі «Мітологія».

Переклав книги Юлія Цезаря «Про громадянську війну» (1951), Лонга «Дафніс і Хлоя» (1948), «Одіссею» Гомера (1953).

Проте основною його працею вважають книгу «Алхімія слова».

Деякі праціРедагувати

НагородиРедагувати

1936 — бронзова медаль олімпійського конкурсу мистецтва та літератури, який проходив під час Берлінської олімпіади (за роман «Олімпійський диск»).

1937 — «Золотий лавровий вінець» Польської літературної академії (за творчі досягнення).

1964 — Державна премія I ступеня (за сукупність літературної діяльності).

1976 — doctor honoris causa факультету християнської філософії Люблінського католицького університету.

ПриміткиРедагувати

Українські виданняРедагувати

Небо пломеніє. — Л.: Каменяр, 1978 (український переклад Богдана Гавришківа; наклад — 165 тисяч примірників).

ПосиланняРедагувати