Ян Парандовський

польський письменник

Ян Парандовський
Jan Parandowski
Народився11 травня 1895(1895-05-11)
Львів, Австро-Угорщина
Помер26 вересня 1978(1978-09-26) (83 роки)
Варшава, Польща
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Республіка Польща
Місце проживання4 Zimorowica Street in Warsawd
Діяльністьписьменник, есеїст, перекладач
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Мова творівпольська
Напрямокписьменник та історик культури
Magnum opusАлхімія слова
ЧленствоПольський PEN Clubd і Професійна спілка польських літераторів
Нагороди
Командор ордена Мистецтв і літератури Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Золоті академічні лаври

CMNS: Ян Парандовський у Вікісховищі

Ян Парандовський (пол. Jan Parandowski; 11 травня 1895, Львів — 26 вересня 1978, Варшава) — польський письменник, есеїст і перекладач. Двічі був номінований на Нобелівську премію (1957 і 1959)[1].

Походження

ред.

Був позашлюбним сином Юлії Парандовської з Мостиськ і греко-католицького священика, українського теолога, викладача Львівського університету Івана Бартошевського. Цей факт встановила й оприлюднила в своїй книзі «Хто ти є. Початок родинної саги» (2014)[2] онука Я. Парандовського Йоанна Щепковська (відома польська акторка)[1].

Біографія

ред.

1913 — закінчив IV Державну чоловічу гімназію імені Яна Длугоша у Львові, після чого вступив до Львівського університету, на факультет класичної філології та археології.

Під час навчання брав участь в археологічних розкопках на території Європи.

Але перші есе (про Зигмунта Красінського та Жана-Жака Руссо) опублікував іще гімназистом — у львівській газеті Przegląd (1912).

Після вступу до Львова російських військ (1914) був інтернований і приблизно до 1919 року мешкав у Саратов і (Росія), де навчався у місцевій гімназії. У цьому місті тоді виходила газета польською мовою Wieśći saratowskie («Саратовські вісті»), редактором якої значився Jan Parandowski.

1919 — повернувся до Львова. Того ж року в Станиславові накладом 150 примірників вийшла книжка Яна Парандовського «Більшовизм і більшовики в Росії» (Bolszewizm i bolszewicy w Rosji). Ні в СРСР, ні в Польській Народній Республіці її не перевидавали. У комуністичні часи примірники книжки вилучали з польських бібліотек, і лише завдяки вцілілій фотокопії з бібліотеки Вроцлавського університету 1996 побачило світ її 2-е польське видання.

1923 — успішно закінчив Львівський університет.

1923 — отримав звання магістра класичної філології й археології.

1929 — переселився зі Львова до Варшави.

19301931 — був одним із двох редакторів науково-літературного журналу Pamiętnik Warszawski.

1933 — очолив польський ПЕН-клуб. На цій посаді беззмінно (з перервою на роки Другої світової війни) пробув до самої смерті.

19371938 — редагував серію «Великі люди» при Державному видавництві шкільних книг.

1944 — під час Варшавського повстання згорів будинок Парандовського, у вогні загинув весь архів письменника — не лише матеріали до вже виданих творів, але й чернетки нових. Зокрема, згорів майже готовий роман, який повинен був стати 2-ю частиною роману «Небо пломеніє» — з розповіддю про подальше життя головного персонажа, Теофіла Гродзіцького.

19451950 — Парандовський викладав у Люблінському католицькому університеті (завідував кафедрою спочатку античної культури, а потім порівняльного літературознавства).

У цей час відвідав Норвегію, Швецію, Францію, працював у Королівській бібліотеці Стокгольму і Національній бібліотеці Парижа.

З 1948 — член Варшавського наукового товариства.

1948 — готував Всесвітній конгрес інтелектуалів у Вроцлаві.

1958 — допомагав у організації Міжнародного з'їзду перекладачів у Варшаві.

1962 — обраний віце-президентом Міжнародного ПЕН-клубу.

Творчість

ред.
 
Могила Яна Парандовського на кладовищі Повонзкі (Варшава, Польща)

Більшість статей, оповідань, есеїв Парандовського присвячені темі античності. Популярність у широкого читача він здобув завдяки своїй книзі «Мітологія».

Переклав книги Юлія Цезаря «Про громадянську війну» (1951), Лонга «Дафніс і Хлоя» (1948), «Одіссею» Гомера (1953).

Проте основною його працею вважають книгу «Алхімія слова».

Деякі роботи

ред.

Нагороди

ред.

1936 — бронзова медаль олімпійського конкурсу мистецтва та літератури, який проходив під час Берлінської олімпіади (за роман «Олімпійський диск»).

1937 — «Золотий лавровий вінець» Польської літературної академії (за творчі досягнення).

1964 — Державна премія I ступеня (за сукупність літературної діяльності).

1976 — doctor honoris causa факультету християнської філософії Люблінського католицького університету.

Примітки

ред.
  1. а б Іван Лучук. Хто був батьком Яна Парандовського // Zbruch, 06.04.2015. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 6 квітня 2015.
  2. Joanna Szczepkowska. Kto ty jesteś? Początek sagi rodzinnej. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 6 квітня 2015.

Українські видання

ред.
  • Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків та римлян. — К.: Молодь, 1977 (український переклад Ольги Лєнік; наклад 100 000 примірників)
  • Небо пломеніє. — Л.: Каменяр, 1978 (український переклад Богдана Гавришківа; наклад 165 тисяч примірників).
  • Алхімія слова. — К.: Дніпро, 1991 (український переклад Юрія Попсуєнка; наклад 15 000 примірників)
  • Ян Парандовський. Король життя. Роман. З польської переклав Юрій Попсуєнко
  • Петрарка (Ян Парандовський). «Всесвіт» № 10, 1972. З польської переклав Анатолій Седик

Посилання

ред.