Відкрити головне меню

Вишневецький Костянтин
POL COA Korybut.svg
Герб Корибутовичів-Вишневецьких Корибут
Народився 1564(1564)
Помер 25 травня 1641(1641-05-25)
Залізці
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність русин
Діяльність військовик, державний діяч
Відомий завдяки перший католик з князів Вишневецьких
Титул князь
Посада воєвода Белзький і Воєводи руські
Конфесія католик
Рід Вишневецькі
Батько Костянтин Вишневецький
Мати Анна-Ельжбета Свірч
У шлюбі з Анна Загоровська
Мнішек Урсула
Кристина з Струсів
Катерина Корнякт
Діти Януш Вишневецький, Маріанна Собеська, Вишневецький Юрій Костянтинович, Олена Варшицька і Вишневецький Олександр Костянтинович
Герб

Костянтин Вишневецький гербу Корибут (1564 — 25 травня 1641) — князь, військовик, державний діяч Речі Посполитої. Був сином воєводи київського Костянтина Вишневецького і польки Анни-Ельжбети Свірчівни з Вільхівця. Братом його батька (стриєм) був славний Дмитро «Байда» Вишневецький.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Костел Святого Антонія — місце поховання князя

Близько 1595 року першим з князів Вишневецьких перейшов на католицький обряд. Був опікуном Яреми Вишневецького.
Брав участь у поході під проводом польського гетьмана великого коронного Яна Замойського проти Михая Хороброго — господаря Волощини та Молдавії; відзначився, заслужив похвалу гетьмана.

Найважливіші події його життя розпочались 1604 року, коли до його родового маєтку Вишнівець потрапив Лжедмитрій I. Більшість дослідників схиляється до того, що він повірив у розказану історію, повіз того до Кракова на зустріч з королем Сиґізмундом ІІІ Вазою, заїхавши по дорозі до свого тестя Єжи Мнішека у Самбір. Там самозванець познайомився з Мариною Мнішек. Константин Вишневецький був одним з організаторів і спонсорів походу на Москву, який завершився у червні 1605-го коронацією царя Дмитрія Іоановича. Вдруге вирушив до Москви 1606 року у кортежі Марини Мнішек.

У ніч на 17 травня 1606 року в Москві вибухнуло повстання. Було вбито самозванця і багатьох його прихильників. Багатотисячний натовп розлючених москвичів кинувся убивати чужоземців, які прибули разом з Лжедмітрієм І і Мнішками. Будинок, у якому перебував князь Костянтин, також був атакований. 2 доби Костянтин Вишневецький на чолі 500 своїх людей відбивав напади повсталих. Зрештою, будинок почали обстрілювати з гармат, і хоробрий князь мусив здатися. Був засланий до Костроми, де перебував до укладення 25 липня 1608 року перемир'я між Московським царством і Річчю Посполитою. Повернувся на Волинь, незабаром долучився зі своїм загоном до війська Лжедмітрія ІІ, взявши участь з вересня у 16-місячній в облозі Троїце-Сергієвого монастиря. Брав участь у московських війнах королевича Владислава IV Вази.

1625 року брав участь у каральному поході війська, яке у вересні на чолі з Станіславом Конецпольським вирушило з Бару на Поділлі (його головної «квартири») проти козаків-повстанців для придушення повстання під проводом Марка Жмайла. Потім був призначений королем одним із комісарів для укладення Куруківської угоди,[1]

У 1620—1638 роках князь Костянтин обіймав посаду старости черкаського. Освоював землі на схід від Дніпра. Продовжуючи справу своїх троюрідних братів Олександра і Михайла, розширив володіння Вишневецьких на Лівобережжі, захопивши міста Яблунів та Миргород і землі по річках Псол, Ворскла, Орель в «диких полях» під Путивлем, Білгородом і по ріках Хоролу й Грун. 1625 року князь Костянтин, як прикордонний староста, належав до комісії, що вела переговори із запорізькими козаками.

Костянтин Вишневецький був причетним до історії багатьох міст Лівобережної України, колонізуючи землі вздовж рік Дніпро, Сули, надаючи пільги і приймаючи втікачів з Волині, Галичини, Поділля. За це йшли скарги до короля, шляхти Правобережної України. Заклав 1627 року біля Лубен скит з церквами Успіння Богородиці, святого Миколая.

1636 року призначений воєводою белзьким, у 1638 — воєводою руським. Мав також посаду старости крем'янецького.

Помер 25 травня (або 21 червня) 1641 року у віці 77 років невдовзі після звістки про раптову смерть наймолодшого сина Юрія. Був похований у крипті Костел святого Антонія містечка Залізців, яке отримав у придане від Урсули Мнішек, перетворив на нову резиденцію роду.

Шлюби, дітиРедагувати

Був одружений 4 рази, мав числених нащадків.
1. До 1598 одружився з Анною Загоровською, донькою Василя Загоровського. У шлюбі народились:

2. Близько 1603 одружився з Урсулою Мнішек — донькою старости львівського Єжи Мнішека. Діти:

3. Шлюб із Кристиною Струсь (?—1647) був бездітним, через що відбулось розлучення.

4. Близько 1626/28 p. одружився з Катериною Корнякт (?—1635) — донькою найбагатшого міщанина Львова Костянтина Корнякта. Шлюб був бездітним.

ПриміткиРедагувати

  1. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.

ЛітератураРедагувати

  • Czamańska I. Wiśniowieccy. Monografia rodu. — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — ISBN 978-83-7177-229-0 (пол.)

ПосиланняРедагувати