Вікіпедія

Каспер Нагай

єзуїтський місіонер та богослов татарського походження

Каспер Нагай (пол. Kasper Nahaj, лат. Gaspar Nahaius; середина XVI століття — 6 грудня 1613, Сандомир) — єзуїтський місіонер і богослов татарського (судячи з прізвиська, ногайського) походження, що спричинився, з-поміж іншого, до навернення в католицтво ряду українських православних князів. Палкий проповідник унії.

Каспер Нагай
Помер 6 грудня 1613(1613-12-06)
Сандомир, Свентокшиське воєводство, Польща
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Діяльність священник, богослов, місіонер
Alma mater Папський Григоріанський університет
Конфесія католицька церква

ЖиттєписРедагувати

Ще хлопчаком втрапив у полон до подільського воєводи Єжи Язловецького після розбиття якогось татарського чамбулу. Виховувався при магнатському дворі Я. Тарновського. Відданий до школи в Переворську, де вчився упродовж семи літ граматики й гуманітарних наук, стільки ж студіював у Краківській академії, де здобув ступінь бакалавра. Слухав приватні курси філософії в Римі, пізніше долучився до ордену єзуїтів (21 вересня 1582) й, відбувши пробацію, вступив до Collegium Romanum, де упродовж 3 років вивчав богослов'я. В 1584 на запрошення латинського архієпископа Яна Димітра Соліковського до Львова прибули перші п'ятеро єзуїтів, серед них Каспер й Бенедикт Гербест. Попервах вони мешкали в архієрейському палаці, згодом у будинку, що його дала чи винайняла їм побожна львівська патриціянка Зофія Ганльова. Не маючи власного місця для молитов, монахи здійснювали відправи у «жебрацькій» каплиці катедрального собору, слухали сповіді й давали лекції: з моральної теології клірикам та катехизису всім охочим. Нагай до того ж доводився особистим духівником польської шляхтянки Ельжбети Сенявської. Хіротонізований 1 квітня 1586 в Кракові, після чого викликаний єзуїтським провінціалом до Ярослава[1][2][3][4][5][6][7].

Каспер Нагай охопив завзятою і ревною місіонерською працею терени Волині, Поділля, Галичини і навіть Молдови. Був капеланом обозовим. Підтримував будівництво львівського єзуїтського колегіуму, орденської резиденції при луцькому біскупові Бернарді Мацейовському (1592) та осередку в Кам'янець-Подільському. Переконав Станіслава Стадницького стати жертводавцем[4][8].

Саме він умовив перейти до латинства двох синів Костянтина Василя Острозького, Януша та Костянтина, тож їхній відданий православ'ю батько татарина, певно, ненавидів. У 1594—1595 рр. спільно з М. Лятерном навернув підляського воєводу Януша Заславського з родиною й, за даними К. Несецького, волинського князя Петра Збаразького з жінкою[a][9], а в 1595 — руського воєводу Костянтина Вишневецького[10][11][12]. Плідна діяльність була належне відзначена: 4 серпня 1596 у краківському костелі святої Варвари за участі провінціала єзуїтів в Речі Посполитій Бернарда Конфалоньєрі Нагай склав четвертий обіт професса і в такий спосіб увійшов до складу еліти Товариства Ісуса; цьому не завадила навіть його «скіфська» порода[13][14].

Як засвідчує лист Станіслава Жолкевського до Яна Замойського (25.07.1594), Каспер Нагай був «здавна» обізнаний з унійною ініціативою[13]. У липні 1594 він вів таємні переговори у Бересті з київським митрополитом М. Рагозою, єпископами І. Потієм та К. Терлецьким[15]. Безпосередньо перед самим собором єзуїт прибув до Луцька, де укупі з Бернардом Мацейовським упродовж двох місяців провадив приготування. Сюди ж, до заміської резиденції в Кам'янці, явились владики-уніати. Вони, за одними даними, прийняли католицький символ віри, за іншими — «генеральну сповідь» від Нагая. Було відслужено руську літургію в латинському храмі з проповіддю К. Нагая по-польськи й латинську в православній церкві, яка завершилась казанням по-руськи[16].

Єзуїтів — П. Скаргу, К. Нагая, М. Лятерну та Ю. Раба — запросили на унійний собор у Бересті, вірогідно, як теологічних експертів католицьких ієрархів, але справа до диспутів з опонентами не дійшла[17]. Лятерна й Нагай «товаришували» Я. Д. Соліковському[18][19]. В листі Петра Аркудія до Клаудіо Аквавіви (10.11.1596 р.) вміщене свідчення, що після собору Каспер воротився до Луцька, де в латинській катедрі відбулася святкова літургія за участю К. Терлецького. На ній богослов виголосив свою проповідь[20].

Історик Вацлав Собеський прозвав К. Нагая «Христовим контряничаром» (пол. Chrystusowy kontrjanczar), котрий, на його думку, плекав мрію звільнити Константинополь з-під влади турків-османів і відродити єдність християнської церкви[13][21].

КоментаріРедагувати

  1. ↑ Достоменних звісток про це нема, однак відомо, що подружжя Збаразьких офірувало Києво-Печерській лаврі.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Dzieduszycki, 1850, с. 59.
  2. ↑ Sobieski, 1934.
  3. ↑ Дмитриев, 2003, с. 276.
  4. ↑ а б Encyklopedia wiedzy o jezuitach, 2004.
  5. ↑ Barycz, 1938, с. 228, 230-231.
  6. ↑ Załęski, 1904, с. 563-566.
  7. ↑ Załęski, 1908, с. 175-176.
  8. ↑ Załęski, 1904, с. 567, 573.
  9. ↑ Czamańska, 2007, с. 66.
  10. ↑ Дмитриев, 2003, с. 148-149.
  11. ↑ Ульяновський, 2012, с. 1065-1066.
  12. ↑ Załęski, 1904, с. 569-570.
  13. ↑ а б в Дмитриев, 2003, с. 149.
  14. ↑ Wielewicki, 1881, с. 216.
  15. ↑ Тимошенко, 2004, с. 46.
  16. ↑ Тимошенко, 2004, с. 90.
  17. ↑ Załęski, 1908, с. 33.
  18. ↑ Тимошенко, 2004, с. 92-93.
  19. ↑ Dzieduszycki, 1850, с. 134.
  20. ↑ Тимошенко, 2004, с. 96.
  21. ↑ Ульяновський, 2012, с. 1066.

ДжерелаРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каспер_Нагай&oldid=38896975