Відкрити головне меню

Бернард Мацейовський (кардинал)

Бернард Мацейовський (іноді Бернард Мацієвський,[1] пол. Bernard Maciejowski; 1548 — 19 січня 1608) — польський шляхтич, державний і римо-католицький релігійний діяч. Кардинал, Луцький римо-католицький єпископ, Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського. Провів обряд вінчання Марини Мнішек та царя Московії Дмитрія I. Представник роду Мацейовських гербу Цьолек.

Бернард Мацейовський
Bernard Maciejowski
Kraków Bernard Maciejowski (detail).jpg
Портрет Бернарда Мацейовського
Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського
1605 — 1608
Обрання: 24 квітня 1605
Конфесія: римо-католик
Церква: Римо-католицька
Попередник: Ян Тарновський
Наступник: Войцех Барановський
Луцький римо-католицький єпископ
1587 — 1600
Обрання: 8 червня 1587
Інтронізація: 24 січня 1588
Попередник: Вікторин Вербицький
Наступник: Станіслав Гомолінський
Краківський римо-католицький єпископ
1600 — 1605
Інтронізація: 12 серпня 1600
Обрання: 23 травня 1600
Попередник: Юрій Радзивілл
Наступник: Пйотр Тилицький
 
Альма-матер: Collegium Romanum
Діяльність: державний і римо-католицький релігійний діяч
Національність: поляк
Народження: 1548(1548)
Польща
Смерть: 19 січня 1608(1608-01-19)
Краків
Похований: родова каплиця катедри на Вавелі
Династія: Мацейовські
Батько: Бернард Мацейовський
Мати: Ельжбета з Каменецьких
Священство: архієпископ
Посада: надвірний коронний хорунжий
В сані кардинала: 17 вересня 1603
Бернард Мацейовський у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Варіант гербу Цьолек

Народився 1548 року[2][3] Батько — Бернард Мацейовський, люблінський каштелян. Мати — друга дружина батька Ельжбета з Каменецьких, донька сяніцького каштеляна Миколая Каменецького, яка певний час була охмістринею королеви Анни Ягеллонки. Виховувався в домі стрийка Станіслава, зокрема, Бенедиктом Гербестом.

Після смерті стрийка (1563) матір послала його навчатися до колегіуму єзуїтів у Відні. Брав участь у житті дворів імператорів Фердинанда ІІ та Максиміліана. Правдоподібно, 1566 року повернувся додому. 1570 року став надвірним коронним хорунжим. Брав участь у похороні Сигізмунда II Августа в лютому 1574 (у відставку подав у липні 1583). У 1579—1581 роках брав участь у війнах з Московією. За заслуги 29 грудня 1579 отримав Бориславське староство. Під впливом Станіслава Гозія, який 1577 року писав йому, що може посісти посаду стрийка, став духівником. У вересні 1583 виїхав навчатися до Перуджі,[4] потім навчався в «Collegium Romanum». Під час безкоролів'я Анна Ягеллонка призначила його адміністратором Луцької дієцезії, а Сигізмунд III Ваза, незважаючи на спротив Яна Замойського, Луцьким римо-католицьким єпископом. Це рішення короля 8 червня 1587 року затвердив Папа, а 24 січня 1588 єпископ Станіслав Карнковський посвятив його на посаду. Цього ж року під впливом єзуїтів запропонував унію з Православною церквою, одним з головних організаторів підготовки якої був у 1592—1595 роках, рішення про це було прийнято у його резиденції в Торчині 2 грудня 1594. Разом з Яном Соліковським аі Станіславом Гомолінським брав участь у Берестейському синоді.[5]

1597 року призначений королем та затверджений 1 вересня 1597 року віленським єпископом, однак зустрів опір місцевої капітули, тому подав у відставку з посади.[6] Кардинал, краківський єпископ Юрій Радзивілл був одним з противників його призначення на посаду віленського єпископа разом з іншими литвинами.[7] У 1597 році освятив парафіяльний костел Святої Трійці у м. Олесько.[8] Яна Лятоса після пропозиції кардинала Б. Мацейовського у 1598 році спочатку позбавили кафедри, потім вигнали з Краківської Академії.[1]

21 квітня 1598 С. Карнковський після порозуміння з королем визнав його призначення коад'ютором гнезненського архієпископа з правом вступу на посаду. Після смерті Ю. Радзивілла став краківським єпископом (затвердження папи від 23 травня 1600, інтронізація 12 серпня 1600). 17 вересня 1603 став кардиналом, а 27 листопада 1605 отримав капелюх. 16 квітня 1605 року номінований, 24 квітня 1605 обраний, 4 серпня 1606 затверджений Папою гнезненським архієпископом.[6] 1603 року його лікарем був Себастьян Петрицій.[9]

Його дідичною маєтністю було місто Ходель (пол. Chodel, нині село Опольського повіту Люблінського воєводства).[4]

Помер у Кракові 19 січня 1608, був похований у родовій каплиці катедри на Вавелі, яку у 1603—1608 роках роках оздобили новою поліхромією зі сценами його ювілею 1603 року.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Рафаель Шпізель. Лятош (Лятос) Ян (Latosz (Latos) Jan). — С. 190.
  2. Bernard Cardinal Maciejowski †
  3. є інформація, що в Малопольщі (див. Bernard Cardinal Maciejowski †); однак дідичні володіння батька були на Люблінщині
  4. а б Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 48.
  5. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 49.
  6. а б Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 50.
  7. Müller W. Radziwiłł Jerzy h. Trąby (1556—1600) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 232. (пол.)
  8. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Olesku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 65. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  9. Dzęgielewski J., Maciszewski J. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (1548—1608)… — S. 51.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати