Клаудіо Аквавіва

Генерал Товариства Ісуса

Клаудіо Аквавіва ді Арагона (італ. Claudio Acquaviva d'Aragona; 14 вересня 1543, Атрі — 31 січня 1615, Рим) — італійський єзуїт, генерал Товариства Ісуса в 1581—1615 роках.

Клаудіо Аквавіва
Portret van de jezuïet Claudius Aquaviva Portretten van generaal oversten van de jezuïeten (serietitel) Effigies præpositorvm generalivm societatis Iesv (serietitel), RP-P-1909-1354.jpg
Народився 14 вересня 1543[1][2]
Атрі, Провінція Терамо, Абруццо, Італія
Помер 31 січня 1615(1615-01-31)[1][3][…] (71 рік)
Рим, Папська держава[5]
Країна Іспанія[6]
Діяльність католицький священник, єзуїт
Знання мов італійська[3]
Посада Генерал Товариства Ісуса
Конфесія Католицька церква
Батько Джанантоніо Донато Аквавіва ді Арагонаd

ЖиттєписРедагувати

Народився в Атрі (Абруццо), походив зі старовинного неаполітанського роду Аквавіва, був дев'ятим з десяти дітей Джанантоніо Донато Аквавіва Арагонского, IX-го герцога Атрі, та Ізабелли Спінеллі. Вивчав право в університеті Перуджі, після чого став священником і служив при дворі папи Пія V.

Під впливом відомого єзуїта, генерала Товариства Ісуса Франсіско Борджа Аквавіва вступив у орден єзуїтів 22 липня 1567 року, після чого продовжив студії філософії та богослов'я, був провінціалом Неаполітанської і Римської провінцій.

На четвертій Генеральній конгрегації, після смерті Еверарда Меркуріана, Аквавіва був обраний генералом Товариства Ісуса 9 лютого 1581 року. Період його керівництва був найтривалішим (майже 34 роки) і одним з найбільш значущих в історії ордену єзуїтів: за час перебування при владі Аквавіви число членів ордену зросла з 5 тисяч до більш ніж 13 тисяч, зріс вплив і престиж ордену, незважаючи на труднощі (зокрема, конфлікт навколо вчення Луїса де Моліни).

Аквавіва надав значного імпульсу місіонерській діяльності ордену єзуїтів у Європі, Азії, Африці і Латинській Америці. Під час його керівництва активізувалися або були створені місії ордену у Великій Британії, Німеччині, Чехії, Парагваї, на Філіппінах, в Індії, Японії, Китаї і на Молуккських островах.

Аквавіва також приділяв велику увагу системі освіти єзуїтів, видавши фундаментальну працю Ratio atque Institutio Studiorum Societatis Iesu («Офіційний план освіти єзуїтів»).

Доручив Нікколо Орландіні укласти першу офіційну історію ордену єзуїтів.

ТвориРедагувати

  • «Ratio atque institutio studiorum per sex patres ad id iussu R.P. praepositi generalis deputatos conscripta», Romae, in Collegio Societatis Iesu, 1586 (Romae, excudebat Franciscus Zanettus, 1586);
    • інші видання:
  • «Ratio atq. institutio studiorum», Romae, in Collegio Societatis Iesu, 1591 (Romae, in Collegio eiusdem Societatis, 1591);
  • «Ratio atq. institutio studiorum Societatis Iesu», Neapoli, in collegio eiusdem Societatis. Ex typographia Tarquinii Longi, 1598 (Neapoli, apud Tarquinium Longhum, 1599);
  • R(everendi) P(atri) Claudii Aquavivae Societatis Iesu Praepositi Generalis, «Industriae pro superioribus eiusdem Societatis: Ad curandos Animae morbos», Venetiis, Apud Ioannem Guerrilium, MDCXI.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Raffaele Aurini. Acquaviva d'Aragona Claudio // Dizionario bibliografico della Gente d'Abruzzo. — vol. III, Teramo, Ars et Labor, 1958, e in nuova edizione ampliata, a cura di Fausto Eugeni, Luigi Ponziani, Marcello Sgattoni, Colledara, Andromeda editrice, 2002. — vol. III. — PP. 55—62;
  • Alessandro Guerra. Un generale fra le milizie del papa, la Vita di Claudio Acquaviva scritta da Francesco Sacchini della Compagnia di Gesu. — Milano, F. Angeli, 2001;
  • Broggio, Paolo (ed.) I gesuiti ai tempi di Claudio Acquaviva. Strategie politiche, religiose e culturali tra Cinque e Seicento. — 2007

ПосиланняРедагувати