Вест Гем Юнайтед

(Перенаправлено з Вест Хем Юнайтед)

Вест Гем Юна́йтед (англ. West Ham United F.C.) — англійський професіональний футбольний клуб зі Східного Лондона. Виступає в Прем'єр-лізі, найвищому рівні в системі футбольних ліг Англії. Домашньою ареною є «Лондон Стедіум», після переїзду з «Болейн Граунд» в 2016 році.

Вест Гем Юнайтед
Повна назва West Ham United Football Club
Прізвисько The Hammers («молоти»)
Коротка назва Вест Гем
Засновано 1895
як «Темз Айронворкс»
Населений пункт Лондон, Англія Англія
Стадіон «Лондон»
Вміщує 60 000
Власник Уельс Девід Салліван 51.5%,
Англія Девід Голд 35.1%,
Джей Альберт Сміт 10%,
інші інвестори 3.4%[1]
Президент Уельс Девід Салліван,
Англія Девід Голд
Головний тренер Шотландія Девід Моєс
Ліга Прем'єр-Ліга
2022-23 14
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

Заснований у 1895 році під назвою «Темз Айронворкс», у 1900 році назву змінили на сучасну. У 1904 році вони переїхали на «Болейн Граунд», який залишався їхнім рідним полем понад століття. Спочатку «молоти» грали у Південній та Західній Лігах, а у 1919 році приєдналися до Футбольної Ліги. В 1923 році, клуб вперше виступав у Першому дивізіоні Футбольної ліги, а також пройшов до фіналу Кубка Англії, який вперше проводився на «Вемблі». У 1940 році клуб виграв перший Воєнний кубок Футбольної ліги.

Вест Гем тричі ставав володарем Кубка Англії (1964, 1975 і 1980) і двічі займав друге місце (1923 і 2006). Клуб дійшов до трьох великих європейських фіналів, вигравши Кубок володарів кубків у 1965 році та посівши друге місце в тому ж турнірі в 1976 році та перемогу у другому розіграші Ліги Конференцій у 2023 році. Вест Гем також виграв Кубок Інтертото в 1999 році. Вони є одним із восьми клубів, які ніколи не виступали нижче другого рівня системи футбольних ліг Англії, провівши 66 з 98 сезонів Прем'єр-ліги. Найвище місце в лізі на сьогоднішній день клуб посів у 1985–1986 роках, третє місце в тодішньому Першому дивізіоні.

Троє гравців «Вест Гему» взяли безпосередню участь у тріумфі збірної Англії на Чемпіонаті світу 1966 року: капітан команди та збірної Боббі Мур, та автори переможних м'ячів у фінальному матчі: Джефф Герст та Мартін Пітерс. Клуб має давнє суперництво з «Міллволлом», та ці ігри стали відомими через часті випадки футбольного хуліганства. Вест Гем прийняв свою бордову та небесно-блакитну колірну схему на початку 1900-х років, причому найбільш поширений варіант бордової сорочки з небесно-блакитними рукавами вперше з’явився в 1904 році[2].

Історія ред.

Походження ред.

Перше загальноприйняте втілення «Вест Гем Юнайтед» було засновано в 1895 році як «Темз Айронворкс», командою робітників найбільшого і останнього суднобудівника на Темзі, «Thames Ironworks and Shipbuilding Company», а саме бригадиром і арбітром місцевої ліги Дейвом Тейлором і власником Арнольдом Гіллсом[3], про що було оголошено в газеті «Thames Ironworks Gazette» за червень 1895 року. Компанія базувалася на пристані Лімут у Блекволі та Каннінг-Тауні на обох берегах річки Леа, де Леа впадає в Темзу. Thames Ironworks побудувала багато кораблів, найвідомішим з яких є HMS Warrior. Останнім кораблем, побудованим тут, був дредноут HMS Thunderer у 1912 році, і незабаром після цього корабельня закрилася.

Корабельня судноплавної компанії Castle Shipping Line була дуже близьким сусідом, і їхня робоча команда, спочатку відома під назвою «Олд Касл Свіфтс», об'єдналася з командою «Темз Айронворкс» після збанкрутування.

Команда грала на суто аматорських засадах, в ній грали кілька працівників заводу. Томас Фрімен був судновим пожежником, а Волтер Паркс – клерком. Джонні Стюарт, Волтер Трентер і Джеймс Ліндсей були кочегарами. Серед інших працівників були Вільям Чепмен, Джордж Сейдж і Фред Чемберлен, а також учень клепальника Чарлі Дав, який згодом мав великий вплив на майбутнє клубу.

У 1895 році «Темз Айронворкс» виграв Благодійний кубок Вест Гема, який розігрували клуби з району Вест-Гем, а в 1897 році виграв Лондонську лігу. Команда стала професійною у 1898 році, вступивши до Другого дивізіону Південної ліги, і з першої спроби вийшла до Першого дивізіону[4]. Наступного року вона посіла друге місце, але вже зарекомендувала себе як повноцінна конкурентоспроможна команда. Наприкінці квітня 1900 року вони впевнено перемогли місцевих суперників «Фулхем» у плей-оф на виліт з рахунком 5:1 і зберегли за собою статус учасника Першого дивізіону.

Спочатку команда грала у темно-синій формі, який отримують спортсмени в деяких університетах і школах за участь у змаганнях найвищого рівня, але наступного сезону змінила колір, перейшовши на небесно-блакитні сорочки та білі шорти, які носили з 1897 по 1899 рік.

Після зростальних суперечок щодо управління та фінансування клубу, у червні 1900 року «Темз Айронворкс» було розформовано, а потім майже одразу відновлено як «Вест Гем Юнайтед» (на честь лондонського району Вест-Гем, де вони грали) 5 липня 1900 року з Сідом Кінгом на посаді менеджера та його асистентом Чарлі Пейнтером. Через початкове коріння та зв'язки з «робітничим колективом», серед вболівальників та ЗМІ вони все ще відомі як «Залізні» або «Молоти».

Народження Вест Гем Юнайтед (1901–1961) ред.

 
Болейн Граунд

«Вест Гем Юнайтед» приєднався до Західної ліги в сезоні 1901 року[5], водночас продовжуючи грати в Південному дивізіоні 1. У 1907 році «Вест Гем» став чемпіоном Дивізіону 1В Західної ліги, а потім переміг чемпіона Дивізіону 1А «Фулхем» з рахунком 1:0 і став абсолютним чемпіоном Західної ліги. Відроджений клуб продовжував грати на Меморіал Граундс в Плейстоу, але в 1904 році переїхав на поле в районі Аптон-Парк, на стадіон «Болейн Граунд». Перша гра «Вест Гем» на новому стадіоні була проти запеклих суперників «Міллволла» (які самі були командою металургійного заводу, хоча і працювали на конкуруючу компанію), яка зібрала 10 000 глядачів і завершилася перемогою «Вест Гема» з рахунком 3:0. 2 вересня 1904 року газета «Дейлі міррор» писала: «Завдяки погоді, що встановилася після ранкового дощу, «Вест Гем Юнайтед» вчора ввечері дуже вдало розпочав сезон, обігравши «Міллволл» з рахунком 3:0 на новому стадіоні в Аптон-Парк».

У 1919 році, ще під керівництвом Кінга, «Вест Гем» вийшов до Другого дивізіону Футбольної ліги, зігравши внічию 1:1 з «Лінкольн Сіті», а в 1923 році отримав підвищення до Першого дивізіону, а також потрапив до першого в історії фіналу Кубка Англії, який відбувся на старому стадіоні «Вемблі». Їхнім суперником був «Болтон Вондерерс». Цей матч був також відомий як «Фінал Білого Коня», названий так тому, що приблизно 200 000 людей прийшли на нього подивитися; на поле, яке потрібно було розчистити перед початком матчу, вийшов «Біллі», гігантський білий кінь (насправді сірий), на якому їхав констебль Джордж Сорі. Сам фінальний матч кубка закінчився з рахунком 2:0 на користь «Болтон Вондерерс». Команда з перемінним успіхом виступала в Першому дивізіоні, але зберегла свій статус протягом десяти років і дійшла до півфіналу Кубка Англії в 1933 році[6].

У 1932 році клуб вилетів до Другого дивізіону[7], а багаторічний менеджер Сід Кінг був звільнений після того, як прослужив клубу 32 роки, і в тому числі як гравець з 1899 по 1903 рік. Після вильоту Кінг мав проблеми з психічним здоров'ям. Він з'явився п'яним на засіданні ради директорів і невдовзі покінчив життя самогубством. Його замінив помічник менеджера Чарлі Пейнтер, який сам працював у «Вест Гемі» на різних посадах з 1897 року і прослужив команді на цій посаді до 1950 року, провівши загалом 480 ігор. Більшу частину наступних тридцяти років клуб провів у цьому дивізіоні, спочатку під керівництвом Пейнтера, а потім під керівництвом колишнього гравця Теда Фентона.

Фентону вдалося повернути клуб до вищого дивізіону англійського футболу в 1958 році, завдяки значному внеску Малкольма Еллісона. Фентон допоміг розвинути як початкову групу майбутніх зірок «Вест Гема», так і підхід «Вест Гема» до гри[8].

Роки слави (1961–1986) ред.

Рон Грінвуд був призначений наступником Фентона в 1961 році і незабаром привів клуб до двох головних трофеїв, вигравши фінал Кубка Англії 1964 року. Команду очолив молодий Боббі Мур. Наступного року «Вест Гем» також виграв Кубок володарів кубків[9]. Під час чемпіонату світу 1966 року ключовими гравцями збірної Англії були гравці «Вест Гему», включаючи капітана Боббі Мура, Мартіна Пітерса (який забив у фіналі) та Джеффа Герста, який зробив перший хет-трик у фіналі чемпіонату світу. Всі троє гравців пройшли через молодіжну команду «Вест Гема».

На Баркінг-роуд, навпроти таверни Болейн, стоїть статуя «Чемпіони» на честь «трьох синів» «Вест Гема», які допомогли виграти чемпіонат світу 1966 року: Боббі Муру, Джеффу Херсту та Мартіну Пітерсу. На статуї також зображений Рей Вілсон з «Евертона».

Після важкого початку сезону 1974-75 Грінвуд отримав підвищення, ставши генеральним менеджером, і не повідомивши правління, призначив свого помічника Джона Лаєлла тренером команди. Результатом став миттєвий успіх - команда забила 20 голів у перших чотирьох матчах і виграла Кубок Англії, ставши останньою командою, яка виграла Кубок Англії, маючи у складі повністю гравців з Англії, обігравши у фіналі 1975 року «Фулгем» з рахунком 2:0. У складі «Фулгема» грали два колишні капітани збірної Англії, Алан Маллері та легенда «Вест Гема» Боббі Мур[10]. 1976 року Лаєлл вивів «Вест Гем» до ще одного фіналу Кубка володарів кубків, хоча команда програла матч бельгійському «Андерлехту» з рахунком 4:2. Перебування Грінвуда на посаді генерального менеджера тривало менше як три роки, оскільки його було призначено новим тренером збірної Англії після відставки Дона Реві в 1977 році.

У 1978 році «Вест Гем» знову вилетів до Другого дивізіону, але Лаєлл залишився на посаді менеджера і привів команду до перемоги у фіналі Кубка Англії 1980 року з рахунком 1:0 проти «Арсеналу», що стало останнім випадком, коли команда не з вищого дивізіону виграла Кубок Англії[11]. Вони дійшли до фіналу, перемігши «Евертон» у півфіналі. У 1981 році «Вест Гем» вийшов до Першого дивізіону і протягом наступних трьох сезонів фінішував у першій десятці Першого дивізіону, а у 1985-86 роках посів третє місце, досягнувши найвищого результату в історії ліги; група гравців стала відома як «Хлопці 86-го» (англ. The Boys of 86).

Злети та падіння (1986–2005) ред.

Однак «Молотобійці» знову вилетіли в 1989 році, що призвело до звільнення Лаєлла[12]. Він отримав ex gratia у розмірі 100 000 фунтів стерлінгів, але покинув клуб за обставин, які Лаєлл назвав «прикрими», заслуживши лише 73 слова у короткому визнанні його заслуг у клубній програмці. Лаєлл залишив «Вест Гем» після 34 років в команді.

Після Лаєлла команду недовго очолював Лу Макарі, але він пішов у відставку після менш ніж одного сезону, щоб відбілити своє ім'я від звинувачень у нелегальних ставках, коли був менеджером «Свіндон Таун»[13]. Його замінив колишній гравець Біллі Бондс. У першому повному сезоні Бондса, 1990–91, «Вест Гем» знову забезпечив собі вихід до Першого дивізіону. Повернувшись до вищого дивізіону, Бондс провів «Вест Гем» через один з найсуперечливіших сезонів. Коли клуб планував запровадити систему облігацій, почалися масові заворушення. «Вест Гем» посів останнє місце і вилетів назад до Другого дивізіону лише через один сезон. Проте, у 1992–93 роках вони сильно змінились. З Тревором Морлі та Клайвом Алленом, які забили 40 голів, вони гарантували собі друге місце в останній день сезону домашньою перемогою 2:0 над «Кембридж Юнайтед», а разом з ним і вихід до Прем'єр-ліги[14].

Оскільки команда вийшла до Прем'єр-ліги, виникла потреба в оновленні складу. Гравець «Оксфорд Юнайтед» Джоуї Бошамп був придбаний за 1,2 мільйона фунтів стерлінгів. Однак невдовзі після прибуття до клубу він став незадоволеним, назвавши причиною тугу за рідним Оксфордом. Бондсу, зокрема, було важко зрозуміти таку позицію гравця у порівнянні з його власним підходом «ніколи не здавайся», що стало ще одним доказом занепаду сучасної гри та сучасного гравця[15]. 58 днів потому Бошама підписав «Свіндон Таун» за рекордну для клубу суму у 800 000 фунтів стерлінгів, яка включала захисника Адріана Вітбреда, що пішов у зворотному напрямку. Вітбред був оцінений в 750 000 фунтів стерлінгів.

Асистент менеджера Гаррі Реднапп також став відігравати більшу роль у трансферах гравців за згодою клубу. Після чуток про те, що його колишній клуб «Борнмут» готовий запропонувати йому посаду, правління «Вест Гему» та їхній виконавчий директор Пітер Сторрі зробили суперечливий крок. Правління прагнуло не втратити Реднаппа і запропонувало Бондсу місце в раді директорів «Вест Гему», віддалене від повсякденних справ клубу. Це дозволило б їм призначити Реднапа менеджером. Бондс відмовився від запропонованої посади і пішов з клубу. Його звинувачення в обмані і маніпуляціях з боку ради директорів і Реднапа продовжують викликати недоброзичливе ставлення. Пітер Сторрі стверджував, що вони впоралися з ситуацією, кажучи: «Якби Гаррі пішов у «Борнмут», була велика ймовірність того, що Білл пішов би у відставку в будь-якому випадку, так що ми опинилися в без виграшній ситуації. Ми засмучені тим, що Білл йде, і це великий удар, але настав час рухатися далі, і ми призначили чудового менеджера». 10 серпня 1994 року Реднапп став менеджером.

 
Гаррі Реднапп

Час перебування Реднаппа у «Вест Гемі» відзначився ротацією гравців під час його перебування на посаді, а також рівнем привабливого футболу та успіху, якого не бачили з часів керівництва Джона Лаєлла. За час його керування клубом через нього пройшло 134 гравці, що призвело до чистого дефіциту трансферних платежів у розмірі 16 мільйонів фунтів стерлінгів, незважаючи на продаж Ріо Фердинанда в «Лідс Юнайтед» за 18 мільйонів фунтів стерлінгів[16]. Деякі з них були особливо успішними, наприклад, підписання Стюарта Пірса, Тревора Сінклера, Паоло Ді Каніо, Джона Гартсона, Еяла Берковича та Іана Райта.

Тим часом, деякі з них були надто дорогими гравцями, які не змогли досягти успіху у «Вест Гемі», такі як Флорін Редучою, Давор Шукер, який заробив стільки ж, скільки дохід від цілої трибуни, і все ж зробив лише вісім виходів на поле, Крістіан Бассіла, який коштував 720 000 фунтів стерлінгів і зіграв лише 86 хвилин, Тіті Камара, Гарі Чарльз, чия заробітна плата становила 4,4 мільйони фунтів, але він зіграв лише тричі за клуб, Рігоберт Сонг, Пауло Футре та Марко Бугерс, гравець, якого часто називають одним з найбільших невдах Прем'єр-ліги[17][18]. У його перший сезон на посаді тренера «Вест Гема» боровся із загрозою вильоту до останніх тижнів[19], тоді як у третьому сезоні він також буде боротися за збереження прописки. Завжди готовий виходити на трансферний ринок, Реднапп придбав у зимове трансферне вікно Джона Гартсона та Пола Кітсона, які додали імпульсу, необхідного наприкінці сезону.

У 1999 році «Вест Гем» посів п'яте місце, що стало найвищою позицією у вищому дивізіоні з 1986 року. Вони також виграли Кубок Інтертото, обігравши французький «Мец» і потрапивши до Кубка УЄФА 1999-2000 рр. Справи у Реднаппа пішли на спад після продажу Ріо Фердинанда за 18 мільйонів фунтів стерлінгів до «Лідса» в листопаді 2000 року. Реднапп невдало використав трансферні гроші, придбавши таких гравців, як Рагнвальд Сома, який коштував 800 000 фунтів стерлінгів і зіграв лише сім матчів чемпіонату, Камара та Сонг. Реднапп відчував, що йому потрібно більше коштів для роботи на трансферному ринку[20]. Голова правління Террі Браун втратив терпіння до Реднаппа через його вимоги щодо трансферних коштів. У червні 2001 року, викликаний на зустріч з Брауном для обговорення контрактів, він був звільнений. Його помічник Френк Лемпард (старший) також пішов, що зробило продаж його сина, Френка Лемпарда-молодшого, неминучим влітку 2001 року він приєднався до «Челсі» за 11 мільйонів фунтів стерлінгів[21].

Маючи кілька імен, таких як Алан Кербішлі, Браун зробив вибір на користь асистента Реднапа Гленна Редера та призначив менеджером 9 травня 2001 року. Він вже зазнав невдачі в управлінні «Джиллінгем», де програв 22 з 35 матчів, і з «Вотфордом». Його першими великими підписаннями були повернення Дона Гатчісона за 5 мільйонів фунтів[22] і чеського центрального захисника Томаша Ржепки. Фінішувавши сьомим у своєму першому сезоні, Редер у своєму офісі на «Болейн Граунд» зазнав закупорки кровоносної судини в мозку. Оскільки Редер потребував медичної допомоги та відновлення, колишній гравець Тревор Брукінг став тимчасово виконуючим обов'язки менеджера[23]. Незважаючи на те, що «Молотобійці» не програли жодної гри, в останній день сезону вилетіли, набравши рекордні для клубу, що вилетів, 42 очки за 38 матчів сезону. Десять сезонів футболу в Прем'єр-лізі були закінчені[24]. Багато найкращих гравців, включаючи Джо Коула, Ді Каніо та Кануте, покинули клуб.

Наступного сезону, вже у другому дивізіоні, Редер відновив свою роботу на посаді менеджера. Однак результати все ще були поганими, і після виїзної поразки від «Ротергем Юнайтед» він був звільнений 24 серпня 2003 року. Брукінг знову зайняв посаду тренера. Він програв лише одну гру, 2:0 на виїзді «Джиллінгему», і відомий як «найкращий менеджер, якого «Вест Гем» ніколи не мав».

Колишній гравець «Крістал Пелес» і менеджер «Редінга» Алан Пард'ю був наступним босом. Однак «Редінг» та його голова, Джон Мадейскі, не хотіли його відпускати. Після того, як «Вест Гем» виплатив «Редінгу» 380 000 фунтів стерлінгів компенсації, 18 жовтня 2003 року він був призначений менеджером[25]. Пард'ю вирішив перебудувати команду, запросивши Найджела Рео-Кокера, Марлона Гарвуда та Брайана Діна. У свій перший сезон на посаді тренера «Вест Гем» дійшов до фіналу плей-оф, але програв «Крістал Пелас»[26]. Завдяки підписанню Боббі Замори, Меттью Етерінгтона та ветеранів Кріса Пауелла і Тедді Шерінгема «Вест Гем» посів 6-те місце, а згодом завдяки голу Замори у фіналі плей-оф 2005 року переміг «Престон Норт-Енд» з рахунком 1:0 і повернувся до Прем'єр-Ліги[27]. Забезпечивши собі підвищення в класі, Пард'ю сказав: «Це командна робота. Ми добре захищалися і ми повернулися туди, де нам належить бути»[28].

Останні роки на Болейн Граунд (2005–2016) ред.

Повернувшись до вищого дивізіону, «Вест Гем» посів дев'яте місце, але головною подією сезону 2005-06 став вихід у фінал Кубка Англії, де після нічиєї 3:3 у серії післяматчевих пенальті програв фавориту «Ліверпулю». «Вест Гем» програв, але, тим не менш, здобув путівку до Кубка УЄФА наступного сезону, оскільки Ліверпуль вже кваліфікувався до Ліги Чемпіонів. У серпні 2006 року «Вест Гем» здійснив великий переворот в останній день трансферного вікна, підписавши Карлоса Тевеса та Хав'єра Маскерано[29]. У листопаді 2006 року клуб був куплений ісландським консорціумом на чолі з Еггертом Магнуссоном[30]. Менеджер Пард'ю був звільнений після поганої форми протягом сезону[31] і замінений колишнім менеджером «Чарльтон АтлетікАланом Кербішлі[32].

Підписання Маскерано і Тевеса було розслідувано Прем'єр-лігою, яка була стурбована тим, що деталі трансферів були відсутні в офіційних документах. Клуб був визнаний винним і оштрафований на 5,5 мільйонів фунтів стерлінгів у квітні 2007 р. Однак «Вест Гем» уникнув зняття очок, що, зрештою, стало вирішальним для уникнення вильоту в кінці сезону 2006-07. Після цієї події голова правління «Віган Атлетік» Дейв Вілан, підтриманий іншими командами, яким загрожував виліт, зокрема «Фулгемом» і «Шеффілд Юнайтед», пригрозив судовим позовом[33]. «Вест Гем» уникнув вильоту, вигравши сім з останніх дев'яти матчів, включаючи перемогу над «Арсеналом» з рахунком 1:0, а в останній день сезону здолав новоспечених чемпіонів ліги «Манчестер Юнайтед» з рахунком 1:0 завдяки голу Тевеса, і фінішував на 15-му місці.[34]

У сезоні 2007-08 «Вест Гем» досить стабільно залишався у верхній половині турнірної таблиці, з Фредді Юнгбергом у команді, незважаючи на низку травм; Крейг Белламі пропустив більшу частину кампанії[35], а Кірон Даєр вибув з серпня 2007 р. В останньому матчі сезону на «Болейн-Граунд» «Вест Гем» зіграв внічию 2:2 з «Астон Віллою», забезпечивши собі десяте місце, випередивши принципових суперників з «Тоттенгем Готспур» на три очки. Це було вище на п'ять місць у порівнянні з попереднім сезоном, і що найважливіше, «Вест Гем» не перебував під реальною загрозою вильоту під час сезону.

Після сварки з правлінням через продаж захисників Антона Фердінанда і Джорджа Маккартні в «Сандерленд», менеджер Алан Кербішлі подав у відставку 3 вересня 2008 р.[36] Його наступником став колишній нападник «Челсі» Джанфранко Дзола, який очолив клуб 11 вересня 2008 р., ставши першим менеджером клубу, який не є британцем.[37] У сезоні 2008-09 «Вест Гем» фінішував дев'ятим, покращивши свій результат на одну позицію.

У сезоні 2009-10 «Вест Гем» впевнено стартував з перемоги 2:0 над нещодавно підвищеним у класі «Вулвергемптон Вондерерз», голи забили Марк Нобл і новопризначений капітан Метью Апсон.[38] Матч Кубку Ліги проти старих суперників «Міллволла» призвів до жорстоких заворушень за межами стадіону, а також до вторгнення на поле і масових заворушень на «Болейн Граунд»[39]. У серпні 2009 року фінансові проблеми материнських компаній, що є власниками клубу, призвели до того, що теперішні власники клубу були позбавлені можливості виділяти гроші на підтримку клубу, доки не було знайдено нового власника. Титульний спонсор клубу SBOBET надав клубу допомогу в придбанні вкрай необхідного нападника, італійця Алессандро Діаманті.

«Вест Гем» провів невдалий сезон, який включав тривалу боротьбу за місце в Прем'єр-Лізі. Нарешті вони забезпечили собі місце в лізі за дві гри до кінця сезону, перемігши «Віган Атлетік» 3:2[40]. Клуб зумів взяти 35 очок з 38 ігор, що на сім менше, ніж у них було, коли вони вилетіли сім років тому. 11 травня 2010 року, через два дні після закінчення сезону 2009-10, «Вест Гем» оголосив про розірвання контракту з Дзолою з негайним вступом в силу. 3 червня 2010 року Аврам Грант підписав чотирирічну угоду, щоб стати наступним менеджером «Вест Гема» за умови отримання дозволу на роботу[41]. Форма «Вест Гема» продовжувала залишатися поганою, команда рідко виходила за межі зони вильоту та програвала з розгромними рахунками[42], що ставило майбутнє Гранта на посаді менеджера під серйозні сумніви. Перемога у чвертьфіналі Кубку Футбольної ліги над «Манчестер Юнайтед» з рахунком 4:0 стала яскравою крапкою у невтішному сезоні[43]. Виступ у Прем'єр-лізі ніяк не позначився на його грі в обох національних Кубках. «Молотобійці» дійшли до півфіналу Кубку Ліги, де були вибиті переможцем «Бірмінгем Сіті»[44], а також до чвертьфіналу Кубку Англії, де зазнали поразки з від «Сток Сіті»[45].

15 травня 2011 року виліт «Вест Гема» до Чемпіоншипу був підтверджений після гостьової поразки від «Віган Атлетік». Після перерви «Вест Гем» вів 2:0 завдяки двом голам Демба Ба, але «Віган» вирвав перемогу 3:2 завдяки удару Шарлья Н'Зогбіа в доданий час. Після поразки «Вест Гем» оголосив про звільнення менеджера Аврама Гранта, який пропрацював на посаді лише один сезон[46]. 1 червня 2011 року на посаду менеджера замість Гранта було призначено Сема Еллардайса.

Клуб посів третє місце в Чемпіоншипі в сезоні 2011-12 з 86 очками і взяв участь у плей-оф. У півфіналі плей-оф вони обіграли «Кардіфф Сіті» з рахунком 5:0 і вийшли у фінал проти «Блекпула» на «Вемблі» 19 травня 2012 року. Карлтон Коул відкрив рахунок, і хоча «Блекпул» зрівняв рахунок на початку другого тайму, Рікарду Ваш Те забив переможний для «Вест Гем» гол на 87-й хвилині[47].

Після повернення до Прем'єр-ліги «Вест Гем» підписав колишніх гравців Джеймса Коллінза та Джорджа Маккартні на постійній основі, також встановив трансферний рекорд клубу підписавши Метта Джарвіса та підписав на правах оренди Енді Керролла. Свою першу гру в сезоні вони виграли 18 серпня 2012 року з рахунком 1:0 проти «Астон Вілли» завдяки голу Кевіна Нолана. Кульмінацією першої половини сезону стала домашня перемога над чинним чемпіоном Ліги Чемпіонів «Челсі» з рахунком 3:1, 1 грудня 2012 року, яка вивела команду на восьму позицію. 22 березня 2013 року «Вест Гем» уклав угоду про оренду «Олімпійського стадіону» на 99 років, який планується використовувати як домашній стадіон, починаючи з сезону 2016-17. Наприкінці сезону команда посіла десяте місце, здобувши дев'ять домашніх перемог і лише три на виїзді. На виїзді було забито лише 11 голів, що є найнижчим показником у всій лізі.

 
Вінстон Рід — автор останнього голу в історії «Болейн Граунд»

У сезоні 2013-14 «Вест Гем» посів 13-те місце в Прем'єр-лізі. Вони також дійшли до півфіналу Кубка ліги, де програли з загальним рахунком 9:0 майбутнім володарям кубка «Манчестер Сіті»[48]. Особливістю сезону стала критика менеджера Сема Еллардайса з боку вболівальників, пов'язана з його ігровою тактикою[49][50]. У сезоні 2014-15 «Вест Гем» посів 12-те місце в Прем'єр-лізі, на одну сходинку вище, ніж у минулому сезоні. Через кілька хвилин після останньої гри сезону, 24 травня 2015 року, клуб оголосив, що контракт Аллардайса не буде продовжений і що вони шукають нового менеджера. Зайнявши перше місце в рейтингу Fair Play УЄФА, «Вест Гем» кваліфікувався до Ліги Європи УЄФА 2015-16 в перший кваліфікаційний раунд[51].

9 червня 2015 року колишній гравець «Вест Гема» Славен Билич був призначений менеджером з контрактом на три роки[52]. При Биличі команда перемогла на «Емірейтс» «Арсенал» з рахунком 2:0, вперше перемогла «Ліверпуль» на «Енфілді» з 1963 року. 19 вересня Билич привів «Вест Гем» до третьої поспіль перемоги з рахунком 2:1 на виїзді проти «Манчестер Сіті». Це був перший випадок, коли «молотобійці» виграли три поспіль виїзних матчі в Прем'єр-лізі з вересня 2007 року. За підсумками сезону клуб посів 7-ме місце в Прем'єр-лізі. Команда побила кілька рекордів клубу в еру Прем'єр-ліги, включаючи найбільшу кількість очок (62), найбільшу кількість голів за сезон (65), найменшу кількість програних ігор за сезон (8) і найменшу кількість виїзних поразок (5). Сезон також став останнім, коли команда грала на «Болейн Граунд», з наступного сезону вона переїжджає на «Олімпійський стадіон», завершуючи своє 112-річне перебування на стадіоні.

Переїзд на Олімпійський стадіон та європейський успіх (2016–) ред.

Після перемоги «Манчестер Юнайтед» у фіналі Кубка Англії 2016 року, «Вест Гем» отримав місце в Лізі Європи і пройшов до третього кваліфікаційного раунду 2016-17. Наприкінці першого сезону на лондонському стадіоні команда посіла 11-те місце, а також була змушена мати справу з відходом зіркового гравця Дімітрі Паєта. Команда невдало розпочала сезон, здобувши лише дві перемоги в перших 11 матчах. Після поразки 4:1 від «Ліверпуля» вдома, коли команді загрожував виліт, Билич був звільнений 6 листопада 2017 року. Його замінив колишній бос «Сандерленда» Девід Моєс, який підписав контракт до кінця сезону. Команда боролася з нестабільною формою до кінця сезону, але зуміла уникнути вильоту і фінішувати 13-ю. Новий контракт Моєсу не був запропонований, і він покинув клуб після закінчення терміну його дії 16 травня 2018 року[53].

22 травня 2018 року клуб призначив колишнього боса «Манчестер Сіті» Мануеля Пеллегріні новим менеджером за трирічним контрактом[54]. У його першому сезоні на посаді «молотобійці» фінішували 10-ми, знову страждаючи від нестабільної форми. Однак після невдалої першої половини наступного сезону Пеллегріні був звільнений у грудні 2019 року, коли команда була лише на одне очко вище зони вильоту. Його останньою грою на посаді тренера стала домашня поразка від «Лестер Сіті» з рахунком 2:1[55]. Його замінив Девід Моєс, який повернувся на посаду тренера на наступний день[56].

22 липня 2020 року клуб забезпечив собі місце в Прем'єр-лізі ще на один сезон, зігравши внічию 1:1 на виїзді з «Манчестер Юнайтед»[57]. Напередодні сезону 2020-21 керівництво «Вест Гема» викликало критику, в тому числі з боку капітана клубу Марка Нобла, який публічно розкритикував продаж перспективного випускника академії Грейді Діангана. Попри програш у двох стартових матчах сезону, форма «Вест Гема» покращилася, і до кінця листопада клуб посів п'яте місце. Клуб не вилетів з зони єврокубків до кінця сезону і отримав кваліфікацію до групового етапу Ліги Європи УЄФА 2021-22, посівши 6-те місце[58]. 12 червня 2021 року Моєс підписав новий трирічний контракт[59].

«Вест Гема» виграв свої перші три матчі 2022 року, тимчасово піднявшись на четверте місце в Прем'єр-лізі. В єврокубках команда перемогла «Севілью» з рахунком 2:1 і вийшла до першого європейського чвертьфіналу за 41 рік, після чого перемогла Ліон з рахунком 4:1 і потрапила до півфіналу вперше з 1976 року[60]. Граючи з тим самим суперником, з яким вони зустрічалися у півфіналі Кубка володарів кубків 1976 року, «Айнтрахтом», «молотобійці» були вибиті з Ліги Європи після поразки з рахунком 3:1 від німецької команди[61]. Наприкінці сезону 2021-22 «Вест Гем» підтвердив другий поспіль сезон у європейському футболі, кваліфікувавшись до Ліги Конференцій, зайнявши сьоме місце. Сезон також відзначився тим, що став останнім для Марка Нобла як гравця «Вест Гема»: півзахисник пішов з футболу завершив кар'єру після 18 років виступів у команді, провівши 550 матчів у всіх змаганнях і забивши 62 рази.

Сезон 2022-23 був для «молотобійців» неоднозначним. Клуб посів 14-те місце в Прем'єр-лізі, лише за дві гри до фінішу забезпечивши собі статус команди Прем'єр-ліги та вилетівши з Кубка ліги від суперника з нижчого дивізіону, на менеджера Девіда Мойєса чинився тиск[62]. У січні 2023 року Марк Ноубл повернувся до клубу на посаду спортивного директора[63]. Незважаючи на невдачі у внутрішній кампанії, «Вест Гема» досягнув успіху в Лізі Конференції. Клуб дійшов до фіналу непереможеним, вигравши 13 матчів і лише одного разу зігравши внічию. Перемігши у фіналі «Фіорентину» з рахунком 2:1 клуб здобув свій перший великий трофей з 1980 року і свій перший європейський трофей за 58 років[64].

Герб ред.

Темз Айронворкс ред.

Команда «Темз Айронворкс» (1895–1900) використовувала прапор Сполученого Королівства як емблему.

 
Логотип клубу у 1998—2016 роках.

Вест Гем Юнайтед ред.

Основним елементом гербу є перехрещена пара заклепочних молотків - інструментів, які використовувалися в суднобудівній промисловості. Райони Блекволл і Каннінг-Таун, що оточували Темзський металургійний завод, відлунювали звуками молотків: парових, кувалд і заклепочних.

Жовта або біла вежа була додана, починаючи з 1950-х рр. Основною причиною було бажання зобразити вежу Анни Болейн, найпомітнішу особливість Грін-стріт-хаусу, тюдорівської групи будівель, які стояли поруч з «Болейн-Граунд», поки не були знесені в 1955 році. Грін-стріт-хаус був також відомий як замок Болейн через асоціацію з Анною Болейн.

Склад команди ред.

Станом на 6 лютого 2024[65]
Поз. Нац. Гравець
1 ВР   Лукаш Фабіанський
2 ЗХ   Бен Джонсон
3 ЗХ   Аарон Крессвелл
4 ЗХ   Курт Зума  
5 ЗХ   Владімір Цоуфал
7 ПЗ   Джеймс Ворд-Праус
9 НП   Майкл Антоніо
10 ПЗ   Лукас Пакета
11 ПЗ   Калвін Філліпс (орендований у «Манчестер Сіті»)
14 НП   Мохаммед Кудус
15 ЗХ   Константінос Мавропанос
17 НП   Максвел Корне
Поз. Нац. Гравець
18 НП   Денні Інгз
19 ПЗ   Едсон Альварес
20 НП   Джеррод Боуен
21 ЗХ   Анджело Огбонна
22 НП   Саїд Бенрахма (в оренді у «Олімпік (Ліон)»)
23 ВР   Альфонс Ареола
24 ЗХ   Тіло Керер (в оренді у «Монако»)
27 ЗХ   Наєф Агерд
28 ПЗ   Томаш Соучек
33 ЗХ   Емерсон Палміері
45 НП   Дівін Мубама
49 ВР   Джозеф Ананг

Титули та досягнення ред.

Головні тренери ред.

За свою історію «Вест Гем Юнайтед» змінив 17 постійних менеджерів, та 2 тимчасових.[66]

Тренер Дата призначення Дата звільнення Зіграно ігор Перемог Нічиї Поразки % перемог
  Сід Кінг 1 квітня 1902 1 листопада 1932 638 248 146 244 38.87%
  Чарлі Пейнтер 1 листопада 1932 1 серпня 1950 480 198 116 166 41.25%
  Тед Фентон 1 серпня 1950 31 березня 1961 484 193 107 184 39.88%
  Рон Грінвуд 1 квітня 1961 16 серпня 1974 658 236 174 248 35.87%
  Джон Лаєлл 16 серпня 1974 5 червня 1989 770 308 194 268 40.00%
  Лу Макарі 3 липня 1989 18 лютого 1990 39 14 13 12 35.9%
  Біллі Бондс 23 лютого 1990 10 серпня 1994 227 99 61 67 43.61%
  Гаррі Реднапп 10 серпня 1994 9 травня 2001 327 121 85 121 37.00%
  Гленн Редер 9 травня 2001 24 серпня 2003 86 27 23 36 32.53%
  Алан Пард'ю 20 жовтня 2003 11 грудня 2006 163 67 38 58 41.1%
  Алан Кербішлі 13 груденя 2006 3 вересня 2008 71 28 14 29 39.44%
  Джанфранко Дзола 15 вересня 2008 11 травня 2010 80 23 21 36 28.75%
  Аврам Грант 3 червня 2010 16 травня 2011 47 15 12 20 31.91%
  Сем Еллардайс 1 червня 2011 25 травня 2015 181 68 46 67 37.57%
  Славен Билич 9 червня 2015 6 листопада 2017 111 42 30 39 37.84%
  Девід Моєс 7 листопада 2017 16 травня 2018 31 9 10 12 29.03%
  Мануель Пеллегріні 22 травня 2018 28 грудня 2019 64 24 11 29 37.50%
  Девід Моєс 29 грудня 2019 191 88 35 68 46.07%

Тимчасові головні тренери ред.

Тренер Дата призначення Дата звільнення Зіграно ігор Перемог Нічиї Поразки % перемог
  Кевін Кін 3 вересня 2008

16 травня 2011

15 вересня 2008

1 червня 2011

2 0 0 2 0%
  Тревор Брукінг 24 квітня 2003 20 жовтня 2003 14 9 4 1 64.29%

Відомі гравці ред.

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. West Ham United - Historical Football Kits. historicalkits.co.uk. Процитовано 29 вересня 2022.
  3. 1890s | West Ham United F.C. www.whufc.com (англ.). Процитовано 2 листопада 2023.
  4. Football Club History Database - Thames Ironworks. www.fchd.info. Процитовано 2 листопада 2023.
  5. Football Club History Database - West Ham United. www.fchd.info. Процитовано 4 листопада 2023.
  6. Game played on 18 Mar 1933. www.westhamstats.info. Процитовано 4 листопада 2023.
  7. 1st Divisio. www.westhamstats.info. Процитовано 4 листопада 2023.
  8. Ted Fenton. Spartacus Educational. Процитовано 4 листопада 2023.
  9. Obituary: Ron Greenwood (en-GB) . 9 лютого 2006. Процитовано 4 листопада 2023.
  10. Association, The Football. The website for the English football association, the Emirates FA Cup and the England football team. www.thefa.com (англ.). Процитовано 4 листопада 2023.
  11. When the Hammers shocked Arsenal (en-GB) . 1 січня 2010. Процитовано 4 листопада 2023.
  12. Welch, Julie (19 квітня 2006). John Lyall. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 4 листопада 2023.
  13. Swindon-Town-FC.co.uk - Lou MACARI - Manager Profile. www.swindon-town-fc.co.uk. Процитовано 4 листопада 2023.
  14. 1st Division 1992-93. www.westhamstats.info. Процитовано 4 листопада 2023.
  15. I was sold to save United says Beauchamp. Herald Series (англ.). 16 червня 2010. Процитовано 4 листопада 2023.
  16. Dyer, Ken (13 квітня 2012). Redknapp blamed for West Ham loss. Evening Standard (англ.). Процитовано 4 листопада 2023.
  17. Hills, David (6 серпня 2000). The 10 worst foreign signings of all time. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 4 листопада 2023.
  18. Harry leaves his legacy (en-GB) . 9 травня 2001. Процитовано 4 листопада 2023.
  19. Premier League 1994-95. www.westhamstats.info. Процитовано 4 листопада 2023.
  20. Cash row key to Redknapp exit (en-GB) . 12 травня 2001. Процитовано 4 листопада 2023.
  21. Chelsea land Lampard (en-GB) . 14 червня 2001. Процитовано 4 листопада 2023.
  22. Roeder signs Hutchison (en-GB) . 30 серпня 2001. Процитовано 4 листопада 2023.
  23. Hammers appoint Brooking (en-GB) . 24 квітня 2003. Процитовано 4 листопада 2023.
  24. West Ham relegated (en-GB) . 11 травня 2003. Процитовано 4 листопада 2023.
  25. Brodkin, Jon (19 вересня 2003). Pardew is a Hammer - in a month. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 4 листопада 2023.
  26. Crystal Palace 1-0 West Ham (en-GB) . 29 травня 2004. Процитовано 4 листопада 2023.
  27. West Ham 1-0 Preston (en-GB) . 30 травня 2005. Процитовано 4 листопада 2023.
  28. Pardew joy at Hammers promotion (en-GB) . 30 травня 2005. Процитовано 4 листопада 2023.
  29. West Ham sign Tevez & Mascherano (en-GB) . 31 серпня 2006. Процитовано 5 листопада 2023.
  30. West Ham accept £85m takeover bid (en-GB) . 21 листопада 2006. Процитовано 5 листопада 2023.
  31. Pardew sacked as West Ham manager (en-GB) . 11 грудня 2006. Процитовано 5 листопада 2023.
  32. Curbishley named West Ham manager (en-GB) . 13 грудня 2006. Процитовано 5 листопада 2023.
  33. Doyle, Paul (3 травня 2007). Whelan on the warpath over West Ham fine. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 листопада 2023.
  34. Man Utd 0-1 West Ham (en-GB) . 13 травня 2007. Процитовано 5 листопада 2023.
  35. Injured Bellamy out for six weeks (en-GB) . 21 лютого 2008. Процитовано 5 листопада 2023.
  36. Curbishley quits as West Ham boss (en-GB) . 3 вересня 2008. Процитовано 5 листопада 2023.
  37. Ashdown, John (11 вересня 2008). West Ham unveil Zola as new manager. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 листопада 2023.
  38. Wolves 0-2 West Ham (en-GB) . 15 серпня 2009. Процитовано 5 листопада 2023.
  39. Mass violence mars London derby (en-GB) . 25 серпня 2009. Процитовано 5 листопада 2023.
  40. West Ham 3-2 Wigan (en-GB) . 24 квітня 2010. Процитовано 5 листопада 2023.
  41. Grant confirmed as West Ham boss (en-GB) . 3 червня 2010. Процитовано 5 листопада 2023.
  42. Newcastle 5-0 West Ham (en-GB) . 5 січня 2011. Процитовано 5 листопада 2023.
  43. West Ham 4-0 Man United (en-GB) . 30 листопада 2010. Процитовано 5 листопада 2023.
  44. Birmingham 3-1 West Ham (agg 4-3) (en-GB) . 26 січня 2011. Процитовано 5 листопада 2023.
  45. Stoke City 2-1 West Ham United (en-GB) . 13 березня 2011. Процитовано 5 листопада 2023.
  46. West Ham part company with Grant. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  47. 2012 - Blackpool 1 West Ham United 2 | West Ham United F.C. www.whufc.com (англ.). Процитовано 5 листопада 2023.
  48. West Ham United 0-3 Manchester City. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  49. Jackson, Jamie (9 січня 2014). West Ham's travelling fans call on Sam Allardyce to go after 6-0 thrashing. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 5 листопада 2023.
  50. Allardyce criticises fans' booing. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  51. West Ham qualify for Europa League. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  52. Bilic appointed West Ham manager. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  53. Jones, Matt. David Moyes Departs West Ham After Expiration of His Contract. Bleacher Report (англ.). Процитовано 5 листопада 2023.
  54. West Ham appoint Pellegrini as manager. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 5 листопада 2023.
  55. West Ham United statement | West Ham United F.C. www.whufc.com (англ.). Процитовано 5 листопада 2023.
  56. West Ham re-appoint David Moyes on 18-month deal. Sky Sports (англ.). Процитовано 5 листопада 2023.
  57. West Ham secure safety with Old Trafford draw. www.premierleague.com (англ.). Процитовано 11 листопада 2023.
  58. West Ham United qualify for UEFA Europa League with final-day win over Southampton | West Ham United F.C. www.whufc.com (англ.). Процитовано 11 листопада 2023.
  59. David Moyes: West Ham manager signs new three-year deal. Sky Sports (англ.). Процитовано 11 листопада 2023.
  60. West Ham stun Lyon to reach Europa League semis. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 11 листопада 2023.
  61. Frankfurt end West Ham's European dream. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 11 листопада 2023.
  62. Steinberg, Jacob (15 квітня 2023). David Moyes’ low-risk formula points to a summer change for West Ham. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 11 листопада 2023.
  63. Noble to return to West Ham as sporting director. BBC Sport (en-GB) . Процитовано 11 листопада 2023.
  64. West Ham beat Fiorentina to win Europa Conference League - reaction. BBC Sport (en-GB) . 6 червня 2023. Процитовано 11 листопада 2023.
  65. Склад команди. «Вест Гем Юнайтед». Процитовано 6 лютого 2024.
  66. Managers. West Ham United F.C. (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.

Посилання ред.