Відкрити головне меню

Лідс Юна́йтед — англійський футбольний клуб з міста Лідс.

«Лідс Юнайтед»
логотип
Повна назва англ. Leeds United
Association Football Club
Прізвисько The whites, United,
The Peacocks
Коротка назва «Лідс»
Засновано 1919
Населений пункт Лідс, Англія Англія
Стадіон Елленд Роуд
Вміщує 37 890
Президент Італія Андреа Радріццані
Головний тренер Іспанія Томас Крістіансен
Ліга Чемпіоншип
2018/19 3-є
Домашня
Виїзна
Запасна

Зміст

Історія клубуРедагувати

Прабатьком футбольного клубу «Лідс Юнайтед» вважається ФК «Лідс Сіті», утворений 1904 року. Проте після Першої світової війни фінансові порушення в клубному господарстві призвели до того, що команду виключили з членів футбольної ліги Англії. Залишившись без своїх улюбленців, уболівальники «Лідс Сіті» 1919 року заснували новий клуб — «Лідс Юнайтед».

«Лідс Юнайтед» 1920 року вступив до Футбольної ліги і вже у серпні дебютував у Другому дивізіоні. Провівши там чотири сезони, 1924-го клуб уперше піднявся в Перший дивізіон, де протримався три сезони. Наприкінці 1920-х років «Лідс» знову повернувся в Перший дивізіон, а 1929-го посів п'яте місце в чемпіонаті. Після Другої світової війни «Лідс» знову вилетів у Другий дивізіон, де виступав протягом тринадцяти років.

У 1961 році тренером команди був призначений колишній крайній півзахисник «Лідса» Дон Ріві, з яким команда досягла найбільших успіхів. До відомих Джекі Чарльтона і Біллі Бремнера, з якими він ще недавно сам виходив на поле, новий наставник додав молодь — Пітера Лорімера і Нормана Хантера. Згуртувавши команду спільною ідеєю, Ріві 1964 року вивів «Лідс» у Перший дивізіон Футбольної ліги, а вже наступного сезону клуб посів друге місце в чемпіонаті. «Срібло» англійської першості дало право виступити в Кубку ярмарків (згодом Кубок УЄФА), а за три роки йоркширці здобули цей трофей: у сезоні 1967/68 «Лідс» виграв Кубок ярмарків, перемігши вдома в першій фінальній зустрічі 1-0 (Джонс) і зігравши внічию 0-0 у матчі-відповіді з клубом «Ференцварош» з Угорщини. У тому ж сезоні підопічні Ріві вперше перемогли й на «Вемблі»: у фіналі Кубку Ліги здолали «Арсенал» 1-0. Сезон 1968/69 став найкращим в історії «Лідса»: команда вперше виграла чемпіонат Англії (зазнавши лише двох поразок) з рекордним для першості результатом — 67 очок.

У 1971-му англійський клуб вдруге в своїй історії виграв Кубок ярмарків.

У 1972 році відзначалося сторіччя найстарішого у світі футбольного змагання — Кубка Англії. І того ж року «Лідс» виграв його (єдиний раз у своїй історії), перемігши «Арсенал» 1-0.

У 1974 році Джиммі Армфілд, очоливши клуб, довів його до фіналу Кубка чемпіонів-75. Паризький фінал, у якому «Лідс» програв «Баварії» з рахунком 0-2, запам'ятався, перш за все, заворушеннями на трибунах. Після цього «Лідс» не грав у єврокубках чотири роки.

У наступні роки повернути команду в еліту англійського футболу безуспішно намагалися колишні гравці «Лідса» Едді Грей, а потім і Біллі Бремнер. Відродження клубу почалося 1988 року з приходом у команду Говарда Вілкінса. Наприкінці сезону 1989/90 «Лідс» повернувся в Перший дивізіон. Перед сезоном у Першому дивізіоні клуб придбав у «Манчестер Юнайтед» шотландця Говарда Стратчана, а в «Ноттінгем Форест» — нападника Лі Чапмана. До команди також приєдналися Гарі Макаллістер і Ерік Кантона. Сюрпризом для вболівальників «Лідса» стало запрошення в команду з ФК «Вімблдон» Вінні Джонса. Завдяки вмілій клубній роботі Говарда Вілкінса, «Лідс» у сезоні 1990/91 посів четверте місце в Першому дивізіоні. А роком пізніше «Лідс» завоював титул чемпіона Першого дивізіону, обійшовши найближчого переслідувача «Манчестер Юнайтед» на 4 очки. Так клуб став останнім чемпіоном Дивізіону 1 (у 1992 році заснована Англійська Прем'єр-ліга), та вже наступного сезону «Лідс» мусив боротися за виживання в Прем'єр-лізі й опинився лише на сімнадцятому місці. Наступні два сезони були для «Лідса» більш вдалі: клуб двічі посідав п'яте місце.

У 1996 році «Лідс» уперше за багато років вийшов у фінал Кубка Ліги, проте на «Вемблі» зазнав поразки з рахунком 0-3 від «Астон Вілли». Ця поразка стала початком кінця кар'єри в «Лідсі» Говарда Вілкінса: незабаром йому на зміну прийшов Джордж Грем. Проте кар'єра Грема в «Лідсі» була недовгою — у вересні 1998 року він перейшов у «Тоттенгем», а наставником «Лідса» став його асистент — Девід О’Лірі. З О'Лірі «Лідс» фінішував у Прем'єр-лізі 1999 року четвертим, а 2000-го — третім. Третє місце дало право клубу виступати наступного сезону в Лізі чемпіонів. Перед цим турніром «Лідс» зміцнився такими гравцями, як Марк Відука, Олів'є Дакур, Домінік Маттео та Ріо Фердинанд.

Неабияка перевірка на міцність чекала клуб у сезоні 2000/01 у Лізі чемпіонів. «Лідс» опинився в так званій «групі смерті» з клубами-грандами європейського футболу («Барселона», «Мілан», а також турецький «Бешикташ»). Попри поразку з рахунком 0-4 в Барселоні «Лідс» обіграв з рахунком 1-0 «Мілан», потім «Бешикташ», а потім були домашня нічия з «Барселоною», нічия з «Бешикташем» у Туреччині та виїзна нічия з «Міланом». У чвертьфіналі «Лідс» обіграв по сумі двох матчів «Депортіво» з рахунком 6-2. Проте в півфіналі «Лідс» зазнав поразки від іншого іспанського клубу «Валенсії» з рахунком 0-3. У національному чемпіонаті «Лідс» посів четверте місце, що позбавило клуб права виступати наступного сезону в Лізі чемпіонів. Щоб досягти своєї мети, клуб придбав таких гравців, як Роббі Фаулер, Сет Джонсон та ін., але в сезоні 2001/02 рр. «Лідс» зайняв у Прем'єр-лізі п'яте місце. На той час сумарні витрати на придбання гравців становили приблизно 100 млн фунтів стерлінгів, а від продажу гравців було отримано лише 66 млн. Загальний борг клубу 2003 року становив 80 млн фунтів стерлінгів.

Фінансова ситуація в клубі була критичною, він мусив продати провідних футболістів: Алана Сміта, Харрі Кьюелла, Джонатана Вудгейта, Джонсона та Лі Бойєра. З молотка пішли також стадіон «Елланд Роуд» і тренувальна база клубу. Сам «Лідс» після 11 сезонів у вищому дивізіоні англійського футболу перейшов у другий дивізіон, де в сезоні 2004/05 зайняв лише 14 місце. Наступного сезону здавалося, що «Лідс» відродився — команда посіла п'яте місце в другому дивізіоні, що давало їй право грати в плей-оф за третю путівку в Прем'єр-лігу. Проте «Лідс» програв клубу «Вотфорд» з рахунком 0-3, а проблеми тривали й 2007-го — клуб посів останнє місце в Другому дивізіоні й уперше в своїй історії опинився в Третьому дивізіоні (Ліга 1).

Сезон 2007/08 «Лідс» почав з −15 очками на рахунку (одна з причин введення Футбольною асоціацією очкового штрафу — махінації нинішнього власника клубу Кена Бейтса). Та попри штраф «Лідс» закінчував сезон на п'ятому місці в турнірній таблиці, а це — знову ігри плей-оф за вихід у вищу лігу — чемпіоншип (другий дивізіон). Але, як і двома роками раніше, у плей-оф «Лідс» поступився, цього разу клубу «Донкастер» з рахунком 0-1.

У сезоні 2008/09 «Лідс» зайняв уже 4 місце, але цього разу навіть не зміг пройти до фіналу плей-оф, програвши в півфіналі «Міллволу».

Основний складРедагувати

Станом на 1 вересня 2015.[1] [2]
Позиція Гравець
1   ВР Марко Сільвестрі
2   ПЗ Сем Бірем
3   ЗХ Соль Бамба (капітан)
4   ЗХ Скотт Воттон
5   ЗХ Джузеппе Белуччі
6   ЗХ Лаям Купер (віце-капітан)
7   НП Мірко Антунеччі
8   ПЗ Люк Мерфі
9   НП Кріс Вуд
10   ПЗ Алекс Моватт
11   НП Сулейман Дукара
14   ПЗ Томмасо Бянчі
Позиція Гравець
15   ПЗ Стюарт Даллас
19   НП Лі Ервін
20   НП Джордан Ботака
21   ЗХ Чарлі Тейлор
22   ВР Рос Тернбул
23   ПЗ Льюіс Кук
24   ПЗ Том Адейемі (в оренді Кардіфф Сіті)
27   ПЗ Келвін Філліпс
28   ЗХ Гаетано Берарді
29   ПЗ Каспер Слот
30   ВР Чарлі Хортом

Цікаві фактиРедагувати

У 2004 році для «Лідса» була розроблена спеціальна високотехнологічна домашня форма. Експерти компанії Diadora оснастили футболки індикатором активності, розташованим на плечі гравця. Якщо футболіст не виявляв належної старанності в матчі, то емблема міняла колір. Індикатор реагував на фізичну активність, що впливає на температуру тіла.

ДосягненняРедагувати

Чемпіонат Англії:

  • Чемпіон (3): 1969, 1974, 1992
  • Віце-чемпіон (5): 1965, 1966, 1970, 1971, 1972

Кубок Англії:

  • Володар (1): 1972
  • Фіналіст (3): 1965, 1970, 1973

Кубок Ліги:

  • Володар (1): 1968
  • Фіналіст (1): 1996

Суперкубок Англії:

  • Володар (2): 1969, 1992

Кубок ярмарків:

  • Володар (2): 1968, 1971

Кубок європейських чемпіонів:

  • Фіналіст (1): 1975

Кубок володарів кубків УЄФА:

  • Фіналіст (1): 1973

Кубок УЄФА:

  • Півфіналіст (1): 2000

Відомі гравціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. First team. Leeds United A.F.C. Процитовано 3 August 2012. 
  2. Team & Players. Leeds United A.F.C. Процитовано 11 September 2015. 

ПосиланняРедагувати