Велика Каратуль
Вели́ка Карату́ль — село в Україні, у Переяславській міській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1564 особи станом на 2001 рік[1]. Село розташоване на заході ОТГ за 10 км на північний схід від Переяслава.
| село Велика Каратуль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська | ||||
| Район | Бориспільський район | ||||
| Тер. громада | Переяславська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32040110020024162 | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1622 рік | ||||
| Населення | 1 564 людини (2001)[1] | ||||
| Площа | 3,58 км² | ||||
| Густота населення | 436,87 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08440 | ||||
| Телефонний код | +380 4567 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°6′29″ пн. ш. 31°32′50″ сх. д. / 50.10806° пн. ш. 31.54722° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
96 м | ||||
| Водойми | річки Каратуль, Гнилка | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25 | ||||
| Староста | Валентина Зінченко | ||||
| Карта | |||||
  Велика Каратуль | |||||
 Велика Каратуль | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Географія
ред.Село розташоване на річці Каратуль, лівій притоці Трубежа, за 10 км від на північний схід від центру міської громади та за 21 км від залізничної станції Переяславська. Займає площу 3,72 км². З'єднане із центром громади автошляхом Т 1032. Фізична відстань до Переяслава — 3,5 км, до Києва — 58,7 км[2].
У селі річка Гнилка впадає у річку Каратуль.
Сусідні населені пункти:
|
Гайшин | Леляки | Студеники |
|
| Чирське | Пн | Строкова | ||
| Зх 'Велика Каратуль' Сх | ||||
| Пд | ||||
| Переяслав | Воскресенське | Виповзки |
Клімат у Великій Каратулі помірний континентальний.
Етимологія назви
ред.За однією з версій село було засновано тюркськими племенами — чорними клобуками, про що свідчить назва села (з тюрського: кара — чорний; туль — клобук(шапка))[3][4].
Історія
ред.У складі Російської імперії
ред.З 1787 року діє церква Різдва Пресвятої Богородиці[5]
Є на мапі 1800 року[6]
За даними 1859 року село є «власницьким та козацьким»; дворів — 225; населення — 1255 особи (ч. — 622, ж. — 633); в селі діє православна церква[7].
За даними першого перепису населення Російської імперії в 1897 році в селі було: 2353 особи (жінок — 1177, чоловіків — 1176), серед яких сповідували православ'я — 2326 особи; 309 дворів, православна церква, 3 постоялих двори, кузня, 22 вітряних млини[8].
У складі Радянського Союзу
ред.
Партійна організація в селі створена 1919 року; ТСОЗ заснований у 1922 році. За активну участь у встановленні російсько-більшовицького режиму, колгоспники П. А. Володько та П. Сахно в 1930 році нагороджені орденом Червоного Прапора. У 1930 році в селі Велика Каратуль, разом з прилеглими — Плескачами та Мар'янівкою, налічувалось 531 дворів, у яких проживало 2989 осіб. Того ж року було організовано колгосп ім. Петровського. За роки розкуркулення в селі постраждало 20 сімей. А у часи Голодомору в селі померло 1017 осіб (поіменно встановлено тільки 513 людей)[9].
За високі показники у вирощуванні сільськогосподарських культур та виробництві продуктів тваринництва 31 чоловіка нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, з них орденом Леніна — бригадира колгоспу І. П. Бережного. 82 ветерани Німецько-радянської війни нагороджено орденами та медалями.
Сьогодення
ред.На території села розміщена центральна садиба ПОА «Україна», за яким закріплено майже 2000 гектарів сільськогосподарських угідь. З допоміжних підприємств є два млини, дві пилорами, дві майстерні для ремонту сільськогосподарського інвентарю, 6 магазинів. У селі є середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. У 2020 році с. Велика Каратуль увійшла до складу Переяславської ОТГ. Старостою села стала Зінченко Валентина Андріївна.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1713 осіб, з яких 754 чоловіки та 959 жінок.[10]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1556 осіб.[11]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,91 % |
| російська | 1,02 % |
| білоруська | 0,06 % |
Пам'ятки
ред.Поблизу села збереглися залишки Змієвих валів. На околицях та у межах села відкрито велику кількість різночасових поселень.
Сільська школа
ред.З 1896 року в селі діяла трирічна церковно-парафіяльна школа, перший набір до якої налічував 20 учнів. У 1902 році місцеву церкву було перебудовано у школу. Після остаточного становлення у селі радянської влади у 1920 році, було створено однорічну сільськогосподарську школу, яка налічувала 35 учнів.
Відомі уродженці села
ред.- Сонько Іван Федосійович (1903–1985) — генерал-майор артилерії, Герой Радянського Союзу.
- Мендель Андрій Корнійович (1930—2012) український лікар, хірург, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської хірургії НМУ імені О. О. Богомольця.
- Олег Князенко (1950) — український поет, краєзнавець, шевченкознавець, перекладач з іспанської та болгарської мов, музейний та культурний діяч, член Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, член Національної спілки письменників України (1990), почесний громадянин Переяслава.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Населення населених пунктів Київської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 1 жовтня 2013.
- ↑ Село Велика Каратуль — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.
- ↑ с. Велика Каратуль — Ю. Ф. Федоренко, Л. В. Дубина, О. П. Середній. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 28 квітня 2013.
- ↑ Велика і Мала Каратуль — А. Карпенко. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 січня 2017.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 162. (рос. дореф.)
- ↑ Населенных мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. Съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣдній по дан-нымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. — 1905. — С. 173. (рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
Посилання
ред.- Київська область у складі СРСР [Архівовано 7 червня 2013 у Wayback Machine.]
- село Велика Каратуль [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] — сайт Переяслав-Хмельницького району
Література
ред.- (рос. дореф.) Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 162.
- (рос. дореф.) Населенных мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. Съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣдній по дан-нымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. — 1905.
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |