Тягно Борис Хомич

Бори́с Хоми́ч Тягно́ (* 23 серпня 1904, Харків — † 11 січня 1964, Львів) — український режисер школи Леся Курбаса. Народний артист УРСР (1954).

Тягно Борис Хомич
Народився	10 (23) серпня 1904 Харків, Російська імперія
Помер	18 січня 1964(1964-01-18) (59 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар :
Громадянство	СРСР
Діяльність	театральний режисер
Alma mater	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
У шлюбі з	Даценко Ольга Андріївна і Босенко Ганна Єфремівна
Нагороди та премії

Життєпис

1923 — закінчив Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка в Києві.

Згодом художній керівник Харківського театру робітничої молоді (1932–1937), Дніпропетровського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка (1938–1940), Одеського українського драматичного театру імені Жовтневої революції (1944–1947) та головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (1948–1962).

До цікавіших вистав Тягна повоєнного часу належать «Дванадцята ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955) і «Фавст і смерть» О.Левади (1960).

Режисер кінофільмів «Охоронець музею» (1930) і «Фата морґана» за Михайлом Коцюбинським (1931).

Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 1).

Постановки у театрі «Березіль»

• «Протигази» Третякова, 1924 р.
• «Секретар профспілки» за Скоттом, 1924 р.
• «Жакерія» Меріме, 1925 р.
• «Король забавляється» Гюго, 1927 р.
• «Жовтневий огляд», текст колективний, 1927 р.
• «Бронепоїзд 14-69» Іванова, 1928 р.
• «Смерть ескадри» Корнійчука, 1933 р.

Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р. Сидять (зліва направо): Я. Бортник, В. Василько, Борис Тягно, З. Пігулович, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Ю. Лішанський. Стоять: Павло Береза-Кудрицький, І. Крига, А. Авраменко-Ирій

1922–1929 — працював актором і режисером у «Березолі».

Джерела

• Галайчак Т. Тягно Борис Хомич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 196. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 545—546.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.

Посилання

• Тягно Борис Хомич // Шевченківська енциклопедія: — Т.6:Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 338.
• Тягно Борис Хомич // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.