Вікіпедія

Левада Олександр Степанович

український радянський письменник-кіносценарист
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левада.

Олекса́ндр Степа́нович Лева́да (справжнє прізвище при народженні — Косак; 26 листопада 1909, Кривчунка — 16 грудня 1995, Київ) — український драматург та кіносценарист. Був першим заступником голови Держкіно України, заступником міністра культури України та секретарем правління Спілки письменників України. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1971).

Левада Олександр Степанович
Ім'я при народженніКосак Олександр Степанович
Народився26 листопада 1909(1909-11-26)
Кривчунка, Стрижавська волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер16 грудня 1995(1995-12-16) (86 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьукраїнський радянський письменник-кіносценарист
секретар правління Спілки письменників України
член Спілки кінематографістів України
Знання мовукраїнська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСП СРСР
Роки активностіз 1925
ПартіяКПРС
ДітиЮрій Левада, Леся Левада
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1971

Премія імені В. І. Леніна ЦК Компартії України (1995)
IMDbID 2972144

Біографія

ред.

Народився 26 листопада 1909 року в селі Кривчунці Таращанського повіту Київської губернії (нині Уманського району, Черкаської області) в родині вчителя. Його батько загинув у Першу світову війну. Дитинство та юність Олександр Левада провів разом з матір'ю та сестрами у Таращанському районі Київської області, з 1914 по 1927 рік вони проживали у селі Лук'янівці.

З 1916 по 1920 рік навчався в Лук'янівській школі, а потім ходив до школи в селі Ківшоватому.

В 1929 році пише свою першу повість «Гомін лісів Таращанських». Спогади Левади про дитинство, рідну школу та перші післяреволюційні роки також описані в творі «Повість про ранній ранок» (1979). У 1930 році вступив до Маслівського аграрного технікуму, де провчився до 1932 року.

З 1933 по 1935 рік — період служби в Червоній армії. З 1935 по 1941 рік мешкав у Вінниці, де, зокрема, навчається у Вінницькому педагогічному інституті. Після закінчення інституту Олександр Степанович активно друкується у вінницьких та харківських періодичних виданнях, у цей період була написана його поема «Ой у полі нивка».

У 1939–1949 роках працює над поемою «Чернишевський», у якій висвітлюються революційні події. У 1941 році була написана драма «Камо».

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. В роки війни — кореспондент газети «Радянський воїн» 3-го Українського фронту.

У 1943–1946 роках написав п'єсу «Шлях на Україну». В 1946 році написаний «Балканський щоденник». У 1948 році закінчує роман про війну «Південний захід» (спільно з Іваном Ле[1]) та сатиричну комедію «Серце і долари». У 1951 році написав ліричну комедію «Марія», в якій зображено устрій післявоєнного села. В 1956 році написана драма «Остання зустріч». У 1960 році пише поему «Фауст і смерть». В 1979 році — «Повість про ранній ранок». В 1984 році — повість «Ріки невпинна течія». В 1989 році — роман «Два кольори».

Письменник активно працює в галузі кінодраматургії. За його сценаріями поставлені фільми: «Правда» (1957), «Кінець Чирви-Козиря» (1958), «Українська рапсодія» (1958), «Ескадра повертає на Захід» (1965, у співавторстві), «Слово про Ванду Василевську» (1965), «Берег надії» (1967), «Родина Коцюбинських» (1970, Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1971). За його п'єсами створено телефільми: «Фауст і смерть» (1975), «Здрастуй, Прип'ять!» (1977), «Перстень з діамантом» (1978).

Олександр Левада відомий і як поет. Його поетичні твори «Лист до матері за Дніпро», «Ровесникам — однодумцям». «Ювілейні роздуми».

Літературну творчість письменник органічно поєднував з активною участю в державній та науковій діяльності. До вересня 1951 року — головний редактор Міністерства кінематографії Української РСР. З вересня 1951 по квітень 1953 року — заступник міністра кінематографії УРСР. З серпня 1953 по квітень 1955 року — заступник міністра культури Української РСР. Потім, зокрема, був першим заступником голови Держкіно України, секретарем правління Спілки письменників України, та членом Спілки кінематографістів України.

Левада був переконаним комуністом і боляче сприйняв розпад радянського устрою. В 1995 році Левада удостоєний звання лауреата заснованої того ж року премії імені В. І. Леніна ЦК Компартії України.

 
Могила Олександра Левади
 
Меморіальна таблиця Олександру Леваді на фасаді будинку по вулиці Інститутській, 16 у Києві

Мешкав у Києві. Помер 16 грудня 1995 року в Києві. Похований разом з донькою на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Родина

ред.

Вітчим російського соціолога Юрія Левади (1930—2006). Батько української художниці Лесі Левади (1954—2014).

Нагороди

ред.

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої революції, Вітчизняної війни — (орден 1-го ступеню та два ордени 2-го ступеню), Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями.

Літературна спадщина

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Левада Олександр Степанович [Архівовано 17 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Левада_Олександр_Степанович&oldid=43022728