Відкрити головне меню

Шмаїн Ханан Мойсейович

Шмаїн Ханан Мойсейович (* 1902, Камінь — ?) — радянський режисер театру і кіно школи Леся Курбаса, сценарист.

Працював в Одесі. З Одеси зі своєю сім'єю перебрався до Києва. На кіностудії «Українфільм» зняв фільми: «Очищення» (або «Скринька», 1930), «Станція Пупки» (1931), «Приємного апетиту» (1932), «Одного разу влітку» (1936, у співавт. з I. Ільїнським), в яких користувався засобами американського трюкового фільму.

Х. М. Шмаїн залишив певний слід у творчому житті актора Ігора Ільїнського. На зйомках комедійного пригодницького фільму «Одного разу влітку» Ільїнський був не тільки другим режисером, але і виконавцем двох головних ролей — шарлатана-фокусника, що видає себе за професора Сен-Вербуда та голови автомобільного клубу, на прізвисько „Телескоп“. Про зйомки фільму актор розповідав, що Ханан Мойсейович ставився до роботи воістину з великим ентузіазмом[1]:

...адже технічні можливості у нас були в ту пору дуже скромні й обмежені. У фільмі ж повинні були бути автогонки, вибух машини, провалюється міст, тим не менш, він успішно впорався і зі зйомками, і з монтажем. Фільм був удостоєний похвали Ільфа і Петрова, які були авторами сценарію

Також Ільїнський високо цінував таку якість Шмаїна, як гарне почуття гумору.

В кінці 30-х років, під тиском критики, з родиною перебрався до Москви. У 1941 році Ханан Мойсейович добровольцем пішов на фронт, потрапив у полон до німців, дивом врятувався, сім'я його тяжко бідувала[2].

Після війни на кіностудії «Мосфільм» зняв ще дві кінокартини «Небезпечна рейка» (1952) i «Сеанс гіпнозу» (1953).

До книги «Лесь Курбас. Спогади сучасників» (К., 1969 «Мистецтво») увійшли спогади Х. Шмаїна про свого вчителя: «Режисер, педагог, вчений».

Сім'я

  • Дружина: Бродзінская Лія Львівна — викладач літератури на ідиш, втекла з Польщі в СРСР[2].
  • Син: Шмаін Ілля Ханановіч (22 травня 1930, Одеса — 13 січня 2005, Москва) — московський священик протоієрей, клірик храму свв. ап. Петра і Павла у Яузскіх воріт[3].
  • Внучка: Ганна Іллівна Шмаіна-Великанова — доктор культурології, релігієзнавець, библеист, викладач московських богословських вузів[4].

Фільмографія

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати