Василько Василь Степанович

  • Василь Степанович Василько (справжнє прізвище — Миляєв; 26 березня (7 квітня) 1893(18930407), Бурти — 18 березня 1972, Одеса) — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР1944). Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві (1924).

    Василь Степанович Василько
    Василько.jpg
    Ім'я при народженні Василь Степанович Миляєв
    Народився 26 березня (7 квітня) 1893(1893-04-07)
    Бурти (нині Черкаська область)
    Помер 18 березня 1972(1972-03-18) (78 років)
    Одеса
    Поховання Другий Християнський цвинтар
    Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
    Діяльність актор, театральний режисер
    Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
    Заклад Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька
    Роки діяльності з з 1912
    Дружина Гаккебуш Любов Михайлівна,
    Розумовська Юлія Миколаївна
    Нагороди та премії
    Народний артист СРСР Народний артист УРСР

  • ЖиттєписРедагувати

    Народився 26 березня (7 квітня) 1893 року в селі Буртах (нині Шполянського району Черкаської області) в родині Степана Платоновича Міляєва, який був головним бухгалтером в маєтку поміщика Ханенка, і Марії Павлівни Рудкевич (усього в родині було п'ятеро дітей).

    У 1913—1916 рр. навчався в Київському університеті на філологічному факультеті.

    У 1912 р. вперше виступив на сцені професійного театру.

    Виконував ролі козака та хлопця у сцені вечорниць у «Назарі Стодолі» (1912, театр Миколи Садовського) та ксьондза в «Івані Гусі» («Єретик», 1919, «Молодий театр»). Брав участь як асистент режисера і виконавець ролей кобзаря та полковника конфедератів у «Гайдамаках» (обидві вистави за Шевченком, інсценізація і режисура Леся Курбаса, 1920, Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, а також у 1921, Кийдрамте).

    1922—1923 років очолював Мандрівний театр «Каменярі».

    1933—1938 рр. — Художній керівник Сталінського драматичного театру.

    В Одеському україномовному драматичному театрі (Одеська держдрама) поставив комедію «За двома зайцями» (за п'єсою М.Старицького, інсценізація В. Василька і В. Ярошенка, 1925). Після цього отримав запрошення очолити театр. На його сцені здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга., зокрема «Гайдамаків» (в інсценізації Леся Курбаса 1927, 1961) та драму С. Голованівського про Шевченка «Поетова доля» (1939).[1]

    Підготував концертні програми «На Вкраїні милій», «І вражою злою кров'ю волю окропіте» (19421943). Інсценізував і поставив Шевченкові поеми «Єретик» («Іван Гус») та «Відьма» (1929, 1930, Харківський Червонозаводський театр), використав мотиви творів поета в інсценізаціях «Енеїди» Івана Котляревського та «Черевичків» за Миколою Гоголем.

    З 1943 по 1948 рік працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку[2].

    Нагороджений двома орденами, а також медалями.

    Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі. Похований на 2-му Християнському кладовищі.[3] Його друга дружина Юлія Миколаївна Розумовська сама придумала, яким буде пам'ятник на могилі Василя Степановича і, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила. На пам'ятнику — надпис «Від дружини» та театральні маски, які плачуть.[4] Через роки поруч з видатним режисером поховали і його дружину.

    ПриміткиРедагувати

    1. Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька is under construction (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 14 березня 2021. 
    2. Історична розвідка: Алея Зірок - Василь Василько та Сидір Воробкевич. acc.cv.ua. 20 серпня 2018. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019. 
    3. Любовь Федченко. Сегодня одесситы вспоминают Василя Василько [Архівовано 11 квітня 2013 у Wayback Machine.]odessit.ua
    4. Театр: искусство надежды: очерки / Роман Бородавко. Оптимум, 2006. — с. 42

    ЛітератураРедагувати

    ПосиланняРедагувати