Відкрити головне меню

Бондарівка (Коростенський район)

Бондарі́вка — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 497 осіб.

село Бондарівка
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Рада/громада Бондарівська сільська рада
Код КОАТУУ 1822380801
Основні дані
Засноване 1618
Населення 497
Площа 2,965 км²
Густота населення 167,62 осіб/км²
Поштовий індекс 11562
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д. / 50.89194° пн. ш. 28.23917° сх. д. / 50.89194; 28.23917Координати: 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д. / 50.89194° пн. ш. 28.23917° сх. д. / 50.89194; 28.23917
Середня висота
над рівнем моря
193 м
Найближча залізнична станція Бондарівський
Місцева влада
Адреса ради 11562, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Бондарівка, вул. Миру, 50, тел. 9-95-42
Карта
Бондарівка. Карта розташування: Україна
Бондарівка
Бондарівка
Бондарівка. Карта розташування: Житомирська область
Бондарівка
Бондарівка
Мапа

Бондарівка у Вікісховищі?

Загальні відомостіРедагувати

Бондарівка — село, центр сільської ради, розташоване за 40 км на південний захід від районного центру міста Коростень. Через село проходить автомобільна дорога Р49, та поруч з селом залізниця, станція Бондарівський. Площа населеного пункту складає 336,7 га. Кількість дворів — 201.

НазваРедагувати

Назва села походить від роду занять місцевого населення, яке виготовляло дерев'яні вироби домашнього вжитку: відра, діжки тощо. Люди, які виготовляли діжки, називалися бондарями. Звідси назва села — Бондарівка. Крім того, раніше у селі переплавляли залізну руду, що залягала в навколишніх болотах. Це засвідчує назва окраїни села — Рудня, або Ковалі.

ГеографіяРедагувати

Селом протікає річка Крашевня (Кропивня, Кропивенька, Кропив'янка), ліва притока Ужу.

ІсторіяРедагувати

На сайті Верховної Ради України вказано дату заснування 1685 рік, але на карті Ґійома де Боплана 1665 року село вже позначене, а згідно Географічного словника Королівства Польського і архівних даних фактично існує як містечко вже в 1618 році[1], що дозволяє говорити про більш ранню дату заснування.

Населений пункт відомий з 1618 р. як містечко і власність Рафала Лещинського. У другій чверті XVII ст. перейшло до київського підкоморія Стефана Немирича. Після розподілу маєтків між його синами у 1650 р. дісталось Юрію Немиричу. У 1680 р. село подароване генерал-майору польських військ Еліяшу Лонцькому. У 1685 р. перейшло до його дочки Катерини Шуйковської. У 1688 р. село було продане Вацлаву-Констянтину Зубчевському, у 1741 р. — Овруцькому підчашому Олександру Гуревичу. У XVII—XIX ст. входило до складу Ушомирського маєтку поміщиків Гуревичів, Нововейських, Богушів. Земля в основному належала поміщику Нововейському — майже 2 тисячі десятин. 14 десятин було у користуванні церкви, що й до цього часу розташована в центрі села. Покровська дерев'яна церква збудована у 1899 р. на місці старого храму, що існував з кінця XVIII ст. У 1887 р. відкрито парафіяльну школу, її роботою керував священик Речичький. У 1899 р. в селі нараховувалося 733 жителі на 129 дворів[джерело?].

У 1906 році село Ушомирської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 82 верст, від волості 18. Дворів 165, мешканців 1024[2].

У 1911 р. — 1099 жителів, 199 дворів, у 1926 р. — 1655 жителів і 302 двори. У 1941 р. — 884 жителі і 302 двори. У 1915 р. через село прокладено залізницю Коростень–Новоград Волинський.[3]

У грудні 1917 р. встановлено радянську владу. Першим головою сільської ради обрали місцевого жителя Івана Глембу. 5 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду до Бондарівки несподівано прийшла ударна частина Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Тут було захоплено у полон кількох комуністів, серед яких один власноручно розстріляв перед цим 53 людей. За вироком військового суду його того ж дня було повішено у Пісках. У 1924 р. створено кредитно-кооперативне товариство «Хлібороб», яке у 1930 році реорганізовано в колгосп «Червоний промінь». У 1930 р. завершено колективізацію. До початку Німецько-радянської війни в селі діяли 2 магазини, клуб, семирічна школа. На території Бондарівки поховано 25 воїнів 195-ої стрілецької дивізії, які загинули 27 липня — 5 серпня 1941 р. в оборонних боях з нацистськими окупантами. У 1943 р. село було звільнене від німецьких військ. З тих років воно почало відбудовуватися. У 1950 р. створено колгосп імені Володимира Леніна, на базі якого з'явилося СТОВ «Бондарівське», що орендувало 648 га землі і займалося виробництвом молока, м'яса та вирощуванням зернових культур.

СьогоденняРедагувати

До числа закладів соціальної сфери входять: терапевтине відділення Центральної районної лікарні на 20 ліжок та фельдшерсько-акушерський пункт. У селі діє будинок культури на 250 місць та бібліотека з фондом у 12 тис. томів. Школа припинила своє існування із 1 вересня 2016 року в зв'язку з відсутністю достатньої кількості дітей, хоча ще 30 років тому в ній навчалося 350 дітей. На території сільської ради працює два підприємства: ВАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» та ТОВ «Гулянецький щебзавод», діють чотири пилорами та працюють 13 магазинів. На даний момент головою сільської ради є Олександр Васильович Остапчук. Головним лікарем терапевтичного відділення лікарні є Василь Ярославович Петрів, який рішенням сесії районної ради від 17 серпня 2016 року нагороджений найвищою нагородою району «За заслуги перед Коростенщиною».

Відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» у Житомирській області, в Коростенському районі Бондарівська, Калинівська, Купищенська, Поліська, Ришавська та Ушомирська сільські ради рішеннями від 27 і 28 липня 2016 року об'єдналися в Ушомирську сільську територіальну громаду з адміністративним центром у селі Ушомир, включивши до її складу села Березневе, Бондарівка, Велень, Вишневе, Гулянка, Жабче, Заріччя, Іванопіль, Калинівка, Ковбащина, Красногірка, Купище, Мошківка, Охотівка, Першотравневе, Поліське, Пугачівка, Ришавка, Рудня, Рудня-Ушомирська, Садибне, Сантарка, Струмок, Ушиця та селища Броди, Нова Ушиця.[4]

Навесні 2019 року в селі створено футбольний клуб «Колос», президентом якого став один з ініціаторів його створення - депутат Ушомирської сільської ради і місцевий підприємець Леонід Загляда.

Після відновлення канонічної Православної церкви України та отримання 6 січня 2019 року Томосу про автокефалію, в селі провели загальні збори парафіян. Попри тиск та погрози з боку священників Московського патріархату, абсолютною більшістю жителів було прийнято рішення про перехід до ПЦУ. Влітку 2019 року новим настоятелем Покровської церкви став отець Юрій. 14 жовтня 2019 року в честь престольного свята Покрови в центрі села була освячена скульптура Покрови Пресвятої Богородиці.

ПерсоналіїРедагувати

На фасаді Бондарівської школи встановлено меморіальні дошки пам'яті старшому солдату Віктору Бутрику та солдату Олександру Іваненку, учасникам російсько-української війни, які в цій школі навчалися.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  • Мельниченко, А. С. Нарис з історії села Бондарівка [] / А. С. Мельниченко // Тези Всеукраїнської науково-практичної on-line конференції аспірантів, молодих учених та студентів, присвяченої Дню науки, 14-16 травня 2014 року / М-во освіти і науки України, Житомир. держ. технол. ун-т, Всеукр. спілка вчен.-економістів, Нац. ун-т водного госп-ва та природокористування (м. Рівне) ; оргком.: Мельничук П. П. (голова) [та ін.]. — Житомир: ЖДТУ, 2014. — Т. 2. — С. 431 . — ISBN 978-966-683-402-0
  • 2). Bondarówka., wś nad rz. Kropiweńką, pow. żytomierski, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — Т. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.)
  • Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2018-05-12. 
  • Погода в селі Бондарівка