Білка (Ушомирська сільська громада)
Бі́лка — село в Україні, в Ушомирській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 562 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр сільської ради.
| село Білка | |
|---|---|
 Будівля сільської ради
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Громада | Ушомирська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060230030048520 |
| Облікова картка | с. Білка с. Білка (до 2020 р.) |
| Основні дані | |
| Засноване | 1775 |
| Населення | 562 (2001) |
| Площа | 2,266 км² |
| Густота населення | 248,01 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11564 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°49′07″ пн. ш. 28°11′16″ сх. д. / 50.81861° пн. ш. 28.18778° сх. д.Координати: 50°49′07″ пн. ш. 28°11′16″ сх. д. / 50.81861° пн. ш. 28.18778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
198 м |
| Водойми | Білка, Уж |
| Найближча залізнична станція | Омелянівка |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Березюка, 17, с. Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571 |
| Карта | |
  Білка | |
 Білка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Розташоване за 35 км на південний захід від м. Коростеня, 12 км від залізничної станції Омелянівка та 6 км від автошляху Мозир—Вінниця[1].
Населення ред.
Станом на 1885 рік у селі мешкало 850 осіб, налічувалось 45 дворових господарств[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 374 особи, з них: православних — 1 251, чоловіків — 705, жінок — 669[3].
У 1900 році кількість мешканців села становила 1 480 осіб, дворів — 249[4], у 1906 році — 1 473 особи, дворів — 253[5].
В 1923 році кількість населення становила 2 142 особи, кількість дворів — 371[6].
Станом на 1972 рік, кількість населення становила 887 осіб, дворів — 320[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 617 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 562 особи[7].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,22 % |
| молдовська | 1,42 % |
| білоруська | 0,18 % |
| російська | 0,18 % |
Історія ред.
Історична дата утворення — 1775 рік[1]. На карті боліт Полісся Даніеля Цвікера 1650 року, де позначено розповсюдження кошенілі, село позначено як місце збору червця[9].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річці Білка; були православна церква, школа, гостиний двір, водяний млин, винокурня[2].
В кінці 19 століття — село Барашівської волості Житомирського повіту, розкинулося біля впадіння річки Білка до Ужа, за 82 версти від Житомира, поштова станція — в Іскорості, за 35 верст, до найближчої залізничної станції Бердичів — 100 верст. Власність Тишкевича, що проживав у Мінській губернії. Католицька парафія — в Ушомирі. В селі були дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, збудована 1775 року, гуральня та шкіряний завод. При церкві 69 десятин землі. Церковно-парафіяльну школу відкрито 1885 року. До складу православної парафії входили села Баскаки та Рудня-Білоцька. Дворів 222, правосланих — 1684, римокатоликів — 37, юдеїв — 89. Сусідні парафії — Сушки (3 версти), Рясне (7 верст), Бондарівка (8 верст)[4][10].
Село розкинулося посеред широкої, на кільканадцять квадратних верст, поляни, оточеної велетенськими лісами. Ушомирський, давидівський та білоцький ключі, що займали частину повіту, належали родині Нововейських гербу Ястшембець. Згодом білоцький та давидівський ключі успадкувала одна з доньок ушомирського дідича Миколая Нововейського, Гонорина, що вийшла за Оскара Тишкевича. Після її смерті, у 1888 році, власником маєтків став єдиний син, Йосип Тишкевич. До білоцького ключа входили села Білка, Сушки, Рясне, Рудня-Білоцька, Ришавка, Яблунець та слободи Яблунець і Зеленище[4].
У 1906 році — село Барашівської волості (1-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 75 верст, до волосного центру, с. Бараші — 10 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Горошках[5].
В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році увійшло до складу новоствореної Білківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Барашівського району Коростенської округи; адміністративний центр сільської ради[11]. Розміщувалося за 22 версти від районного центру, с. Бараші[6].
На фронтах Другої світової війни воювали 242 жителі села, з них 64 нагороджено орденами й медалями, 106 загинуло. В районі села діяло партизанське з′єднання ім. Шитова.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, за яким було закріплено 4 539 га угідь, в тому числі 3 376 га ріллі. Колгосп займався вирощуванням зернових культур, льону та картоплі, також виробництвом продукції тваринництва. В селі була середня школа, будинок культури, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт[1].
30 грудня 1962 року село, в складі сільської ради, увійшло до Ємільчинського району, 9 грудня 1966 року — до складу Коростенського району Житомирської області[11].
У 2020 році територію та населені пункти Білківської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Ушомирської сільської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[12].
Відомі люди ред.
- Матвієнко Володимир Павлович (нар. 1938 р.) — герой України, перший Голова Національного Банку України, Голова правління «Промінвестбанку».
Примітки ред.
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Білка, Коростенський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 14 березня 2023.
- ↑ а б в Biłka (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 154. (пол.)
- ↑ а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир. 1923. с. 128. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Daniel Zwicker mapa bagien Polesia 1650.jpg. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 78. Процитовано 19 березня 2023.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 8, 203. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
Посилання ред.
- Погода в селі Білка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]