Відкрити головне меню

Безпа́льчесело в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 641 чоловік.

село Безпальче
Пам'ятник козаку Безпальку — засновнику села Безпальчого.
Пам'ятник козаку Безпальку — засновнику села Безпальчого.
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Безпальчівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120681101
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1622
Населення 641 (2007)
Площа 3,752 км²[1]
Поштовий індекс 19832
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 49°56′09″ пн. ш. 31°55′34″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
101 — 102 м[2]
Водойми річка Супій
Відстань до
обласного центру
55,8 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Драбове-Барятинське
Відстань до
залізничної станції
31 км
Місцева влада
Адреса ради село Безпальче,
Сільський голова Марунич Лариса Василівна
Карта
Безпальче. Карта розташування: Україна
Безпальче
Безпальче
Безпальче. Карта розташування: Черкаська область
Безпальче
Безпальче
Мапа

Село розташоване на лівому березі річки Супій, за 18 км від районного центру — смт Драбів та за 31 км від залізничної станції Драбове-Барятинське.

Зміст

Історичні відомостіРедагувати

 
Пам'ятник козаку Безпальку. Село Безпальче Драбівський район, Черкаська область

Перше історичне джерело, в якому згадується село Безпальче, — карта України, складена французьким інженером Бопланом і видана в середині XVII століття в Руані (Франція). У 1622 році воно числиться в списку населених пунктів, що належали до Переяславського староства.

На думку історика Л. В. Падалки, назва походить від прізвищ та імен туземного походження. Народна ж легенда розповідає, що група козаків Переяславського полку під керівництвом козака Безпалька висадилась на острівець, що омивався водами Супою, і заснувала поселення. Після смерті козака село стали називати Безпальче.

У 1635 році війська українсько-польського магната Яреми Вишневецького пройшли з вогнем і мечем, зайняли кілька сіл на Золотоношці. У 1638 році козаки села брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Якова Острянина й Дмитра Гуні проти польських загарбників, а в 16481654 роках під проводом Богдана Хмельницького.

Згідно з Румянцевським переписом 1767 року в селі був 201 двір; за матеріалами подвірно-господарського перепису 1885 року — 402 двори з населенням 2 191 особа, а в 1910 році — 443 двори, де мешкали 2 452 особи.

У першій половині XIX століття в селі було відкрито церковноприходську школу, а в 1871 році — однокласне народне училище.

У російсько-японській війні 1904—1905 років брали участь 12 осіб, у Першій світовій війні 19141918 років — 274 особи.

У 1906 році в Безпальчому вибухнуло селянське повстання, яке було придушене.

9 грудня 1918 року в селі відбувся бій партизанів з німецькими окупантами під керівництвом Рубана Олександра Михайловича.

В період австро-німецьної окупації 1918 року діяв партизанський загін на чолі з О. М. Рубаном.

Радянська окупаціяРедагувати

У березні 1919 року І. Ю. Ільєнко був обраний делегатом Третього Всеукраїнського з'їзду рад від Золотоніського повіту. 4 березня 1919 року відбулися перші вибори до сільської ради, першим головою став Шевченко Самсон Іванович. У 1929 році створюються колективні господарства — ТСОЗи, що пізніше об'єдналися в два колгоспи.

Під час Голодомору 1932—1933 років від голоду померло 858 мешканців села,[4] зокрема 347 дітей.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

У роки Радянсько-німецької війни 282 жителі села перебували на фронті, з них 97 нагороджено бойовими орденами і медалями. Вивезено до Німеччини 196 осіб, з них дев'ять загинуло. Розстріляно в період окупації — 33. В центрі села височить пам'ятник воїнам, загиблим 1943 року під час відвоювання села у нацистських окупантів, обеліск Слави в пам'ять 174 односельців, що віддали своє життя у боях з нацистами; споруджено монумент на могилі партизанів, які полягли 1918 року.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 426 чоловік, на території села була центральна садиба колгоспу ім. Ленінського комсомолу, за яким було закріплено 3,1 тисяч га землі, в тому числі 2,4 тнсячі га орної. Основним напрямом господарства було тваринництво.

У селі працювали середня школа, де навчалося 287 учнів, клуб на 250 місць 2 бібліотеки з книжковим фондом 11 тисяч примірників, дитячі ясла.

СучасністьРедагувати

В селі працює середня школа1971 році відзначила 100-річчя), бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, дитячий садок, чотири магазини, у вівторок — базар; діє церква Святого Воскресіння.

ПерсоналіїРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. who-is-who.com.ua[недоступне посилання з лютий 2019]
  2. Погода в Україні
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березень 2014. Процитовано 11 червень 2013. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати