Антрацитівський район
Антраци́тівський райо́н — колишній район на півдні Луганської області. Районний центр — місто Антрацит. Населення становить 30 905 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 1700 км² або 6,4% території області. Утворено 1938 року.
Антрацитівський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
Район на карті Луганська область | |||||
Основні дані | |||||
Країна: | СРСР ( УРСР), Україна | ||||
Область: | Луганська область | ||||
Код КОАТУУ: | 4420300000 | ||||
Утворений: | 1938 р. | ||||
Населення: | ▼ 30 110 (на 1.01.2019) | ||||
Площа: | 1700 км² | ||||
Густота: | 17.7 осіб/км² | ||||
Тел. код: | +380-6431 | ||||
Поштові індекси: | 94620—94697 | ||||
Населені пункти та ради | |||||
Районний центр: | м. Антрацит | ||||
Селищні ради: | 6 | ||||
Сільські ради: | 8 | ||||
Смт: | 6 | ||||
Селища: | 15 | ||||
Села: | 21 | ||||
Районна влада | |||||
Вебсторінка: | Антрацитівська РДА | ||||
Адреса: | 94600, Луганська область, м. Антрацит, вул. Леніна, 44 | ||||
Мапа | |||||
| |||||
Антрацитівський район у Вікісховищі |
Географія
ред.Антрацитівський район розташований на півдні Луганської області та межує на півночі з Перевальським і Лутугинським, на сході із Довжанським районами Луганської області; на південному заході — Шахтарським районом Донецької області та на півдні — з Куйбишевським районом Ростовської області.
Перевальський район | Лутугинський район | |
Донецька область (Шахтарський район, Сніжне) Хрустальний |
Довжанський район Ровеньки | |
Донецька область (Шахтарський район) |
Росія |
Район займає вигідне географічне розташування. Дорога європейського призначення E50М03, що проходить його територією, забезпечує автотранспортний зв'язок з Харковом і близьким зарубіжжям — Ростовом і далі — Північним Кавказом.
Найбільша річка на території району — Міус, яка бере початок біля села Чорнухине Луганської області, на висоті 263 м над рівнем моря, і впадає в Міуський лиман.
Антрацитівський район входить до степової посушливої зони. Клімат району континентальний, з вираженими посушливо—суховійними явищами.
Територія району розташована в межах Донецького Кряжу, рельєф якого утворився в результаті взаємодії річних і сельових потоків. Суттєвою особливістю району є гривастий рельєф.
Ґрунтовий покрив представлений в основному чорноземами важкосуглинного механічного складу. Всі ґрунтові різновидності району характеризуються малою місткістю гумусу — від 2 до 2,5 %.
У межах району головною корисною копалиною є кам'яне вугілля. Серед інших, зустрічаються свинцево-цинкові руди, золото, вапняк флюсовий. Із природних будівельних матеріалів широко розповсюджені будівельне каміння (пісковики, вапняки, цегло — черепична сировина, суглинки і глинясті сланці).
У районі селища Іванівка є джерела мінеральної води.
Територія району становить 1,7 тис. км², або 6,4% території області.
Флора
ред.На території району зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги України[1]:
- дельфіній Сергія (Delphinium sergii), Щотове, урочища Лби і Кам'янка;
- келерія Талієва (Koeleria talievii), ендемік середньої течії Сіверського Дінця;
- клеома донецька (Cleome ornithopodioides), осипи сланців поблизу річки Кріпенької (Боково-Платове), Новопавлівка на Міусі (тепер Хрустальний)[2];
- ковила волосиста (Stipa capillata), вузьколиста (Stipa tirsa), дніпровська (Stipa borysthenica), Залеського (Stipa zalesskii), Лессінга (Stipa lessingiana), найкрасивіша (Stipa pulcherrima), пухнастолиста (Stipa dasyphylla) і українська (Stipa ucrainica) — численні популяції в степу;
- пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia);
- півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia), на степових цілинах;
- ранник гранітний (Scrophularia granitica), Нагольно-Тарасівка, і донецький (Scrophularia donetzica), Ровеньки, Нагольчик, Ковпакове;
- рябчик малий (Fritillaria meleagroides);
- сон лучний (Pulsatilla pratensis);
- тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum) і змієлистий (Tulipa ophiophylla), байрачні ліси;
- фіалка біла (Viola alba), європейський лісовий вид, байрачний ліс поблизу Міусинська;
- шафран сітчастий (Crocus reticulatus), звичайна рослина дібров.
ПЗФ
ред.До складу Антрацитівського району входять 6 об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 1 237,8 га:[3]
- Парк «Дружба» — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
- Парк «імені Перемоги» — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
- Боково-Платове — ландшафтний заказник
- Вишневий — ландшафтний заказник
- Степові розлоги — ландшафтний заказник
- Чеховська криниця — гідрологічна пам'ятка природи
- Ставок міста Антрацит — ландшафтний заказник
- Нагольчанський — заказник ботанічний
- Кошарський — заказник ботанічний
- Дерезувате — заповідне урочище
Історія
ред.Вперше район було створено 1938 року під назвою Боково-Антрацитівський. З перейменуванням 1962 року Боково-Антрацита в Антрацит, змінив свою назву і район. Територія району становить 1,7 тис. км². На цій території в 42-х населених пунктах проживає 34,7 тис. чоловік.
Адміністративний устрій
ред.Адміністративно-територіально район поділяється на 6 селищних рад та 8 сільських рад, які об'єднують 42 населені пункти і підпорядковані Антрацитівській районній раді. Адміністративний центр — місто Антрацит, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[4].
У межах району розташовані міста обласного підпорядкування: Антрацит, Хрустальний, Ровеньки.
Населення
ред.- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[5]
Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | 17 522 | 2985 | 2657 | 5094 | 4457 | 2264 | 65 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Жінки | 19 929 | 2888 | 2385 | 4917 | 5307 | 4082 | 350 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
За даними перепису 2001 року населення району становило 37 451 особу (міське населення — 19 993 особи, сільське — 17 458 осіб), з них 46,51% зазначили рідною українську мову, 53,1% — російську, а 0,39% — іншу[6].
Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:
Мовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[8]
російська | українська | вірменська | циганська | білоруська | |
---|---|---|---|---|---|
Антрацитівський район | 53,1 | 46,5 | 0,1 | 0,1 | 0,1 |
Єсаулівська селищна рада | 42,0 | 58,0 | |||
Іванівська селищна рада | 82,4 | 17,2 | 0,0 | ||
Краснокутська селищна рада | 11,6 | 88,3 | 0,0 | ||
Маломиколаївська селищна рада | 56,8 | 41,8 | 0,1 | 1,0 | 0,1 |
Нижньонагольчицька селищна рада | 14,2 | 85,8 | 0,1 | ||
Фащівська селищна рада | 97,4 | 2,3 | 0,3 | ||
Бобриківська сільська рада | 10,6 | 89,1 | |||
Дяківська сільська рада | 7,3 | 92,5 | 0,1 | ||
Кошарська сільська рада | 64,3 | 34,6 | 0,4 | 0,2 | |
Краснолуцька сільська рада | 75,5 | 21,9 | 1,0 | 0,1 | |
Микитівська сільська рада | 50,6 | 49,4 | |||
Рафайлівська сільська рада | 22,9 | 77,0 | |||
Ребриківська сільська рада | 12,7 | 87,3 | |||
Червонополянська сільська рада | 83,2 | 16,7 | 0,1 |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
- ↑ Збирав у XIX столітті Д. І. Литвинов.
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області // О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 20 лютого 2019.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Антрацитівського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 25 травня 2022. [Архівовано 2016-09-18 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- Облікова картка на сайті ВРУ