Нагольно-Тарасівка (до 1884 — Нагольна, Нагольно-Луковкіно) — селище в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 2202 особи (за станом на 2001 рік).

Селище Нагольно-Тарасівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1775
Статус із 2024 року
Площа 2,52 км²
Населення 2073 (01.01.2011)[1]
Густота 823 осіб/км²;
Поштовий індекс 94792
Телефонний код +380 6433
Географічні координати 47°59′40″ пн. ш. 39°28′23″ сх. д. / 47.99444° пн. ш. 39.47306° сх. д. / 47.99444; 39.47306Координати: 47°59′40″ пн. ш. 39°28′23″ сх. д. / 47.99444° пн. ш. 39.47306° сх. д. / 47.99444; 39.47306
Висота над рівнем моря 145 м
Водойма р. Нагольна, Балка Наташкіна, Балка Куряча


Відстань
Найближча залізнична станція: Дар'ївка
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80 км
Селищна влада
Адреса 94792, смт Нагольно-Тарасівка, вул. Торгова, 5
Карта
Нагольно-Тарасівка. Карта розташування: Україна
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка. Карта розташування: Луганська область
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка
Мапа

Статус селища міського типу — з 1938 року.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія ред.

У селищі Балка Наташкіна та Балка Куряча впадають у річку Нагольну.

Історія ред.

Станом на 1873 рік у слободі Нагольна, центрі Нагольно-Тарасівської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 1596 осіб, налічувалось 226 дворових господарств та 2 окремих будинків, у господарствах налічувалось 78 плугів, 162 коней, 315 пар волів, 2072 вівці.[2][3]

У теперішній час [коли?]населення селища становить 2016 чоловік, дворів налічується 908. Нагольно-Тарасівській селищній раді підпорядковане село Березівка. В селищі є Нагольно-Тарасівський навчально-виховний комплекс, де навчається 167 учнів, працює педагогів, всі з вищою освітою. Є клуб залом на 240 місць, бібліотека. Медичне обслуговування здійснює медпункт. В селищі є аптека, відділ зв'язку, магазини. Слобода Нагольно-Луковкіно, тобто селище при річці Нагольній, була заснована в 1775 році бригадиром Амвросієм Луковкіним. У 1785 році в ній було уже 89 дворів, у яких налічувалось чоловічої статі 181, жіночої — 167, а всього 348 душ. А в 1801 році було вже 590 душ.(Від 132 "Справи сл. Луковкіної № 2 і «Клірові відомості за 1801 рік, архів Донської духовної консисторії»)

В слободі Нагольно — Луковкіно довгий час проживала землевласниця Марія Гаврилівна Тарасова, вдова єсаула Тарасова, онука А. Луковкіна. Її прізвище мало вирішальне значення в назві селища. В 1786-88 р.р. на кошти генерал-майора Гавриіла Амвросійовича Луковкіна, сина засновника слободи, була збудована церква Успення Пресвятої Богородиці, яка і зараз існує як історична пам'ятка. (Від 132 "Справи сл. Луковкіної № 2 і «Клірові відомості за 1894 рік, архів Донської духовної консисторії»)

Господарське життя і побут перших поселенців були досить простими. Хати будували з каменю, крили соломою та очеретом. Стіни обмазували глиною. Житло було низеньким, тісним, а сім'ї часто складалися з 10-15 чоловік. Основним заняттям населення слободи було хліборобство. Розорювали і засівали пагорби навколо слободи. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес. Пізніше почали розводити овець, вовна яких гарно продавалася. Сільськогосподарські знаряддя переважно були дерев'яними . Тяглова сила — воли та коні.

В районі слободи Нагольної виявлені родовища свинцево-цинкових і сріблоносних руд. В кінці 70-х років ХІХ ст. почали діяти перші примітивні шахти. Шахтарі працювали в нелюдських умовах. Забійники рубали вугілля кайлом у воді при світлі гасничка, а відвозили дерев'яними санками саночники. Запрягаючись у лямки. Підприємці широко використовували працю жінок і підлітків, яким платили за роботу на 25-30 відсотків менше, ніж чоловікам.

Радянська влада була встановлена в селищі Нагольно — Тарасівка в листопаді 1917 року[джерело?]. Біля витоків боротьби за встановлення Радянської влади і її захисту були: уповноважений районного комітету бідноти Богачов Петро Антонович, який в 1921 році загинув від рук білогвардійської банди «Синки ображених батьків»; військовий комісар Григоренко Захар Іванович, що загинув від рук білогвардійської банди «Банди Марусі»; перший міліціонер в слободі Іващенко Михайло Іванович, який також був по-звірячому вбитий в 1921 році.(«Історія міст і сіл України», Луганська область стор. 514 під редакцією Тронько П. Т.)

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[4]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[5].

Охорона природи ред.

На північно-східній околиці села знаходиться ландшафтний заказник «Нагольний кряж».

Примітки ред.

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
  2. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 241)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-54. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання ред.