Антоніу де Олівейра Салазар

	Антоніу Салазар; порт. António de Oliveira Salazar
	Антоніу Салазар
5 липня 1932 — 25 вересня 1968
Президент:	Ошкар Кармона (1926—1951); він сам (1951); Франсішку Кравейру Лопіш (1951—1958); Амеріку Томаш (1958—1974)
Попередник:	Кошта Олівейра
Наступник:	Марселу Каетану
18 квітня — 21 липня 1951
Попередник:	Ошкар Кармона
Наступник:	Кравейру Лопеш
Народження:	28 квітня 1889; Вімейру, Санта-Комба-Дан, ; Португальське королівство
Смерть:	27 липня 1970 (81 рік); Лісабон, Португалія
Причина смерті:	тромбоемболія легеневої артерії
Поховання:	Санта-Комба-Дан :
Національність:	португалець
Країна:	Португальське королівство; Перша Португальська Республіка; Нова Держава
Релігія:	католик
Освіта:	Коїмбрський університет
Ступінь:	доктор фінансових наук
Партія:	Національна єдність
Автограф:
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Антоніу.

Антоніу де Олівейра Салазар (порт. António de Oliveira Salazar; 28 квітня 1889(18890428) — 27 липня 1970) — португальський державний і політичний діяч, вчений-економіст. Лідер Нової Держави, прем'єр-міністр Португалії (1932—1968). Виконувач обовязків президента Португалії (1951). Народився у Санта-Комба-Дані, що в Португалії. Син дрібного землевласника Антоніу де Олівейри та Марії Салазар. Випускник Коїмберського університету. Співзасновник Національного союзу (1930). Домігся зміни конституції (1933), що надала йому широкі владні повноваження. Встановив правоконсервативний авторитарний режим. Репресивними заходами відновив суспільний порядок і португальську економіку. Вів курс на придушення комуністично-соціалістичних рухів, допомагав сусідній Іспанії в особі Франко боротися проти лівого уряду. Зберігав нейтралітет Португалії в Другій Світовій війні, залишаючись вірним португальсько-англійському альянсу. Долучився до західного протирадянського блоку від початку Холодної війни. Долучив Португалію до НАТО (1949), ООН (1955), ЄАВТ (1960) та ОЕСР (1961). Сприяв утвердженню португальців у колоніях, був прибічником лузотропікалізму. Помер у Лісабоні, похований у Санта-Комба-Дані.

Життєпис ред.

Майбутній керівник Португалії народився 28 квітня 1889 року в маленькому селищі Вімейру, поряд з селом Санта-Комба. Його батьком був дрібний землевласник Антоніу де Олівейра, мати — Марія ду Режгате Салазар. Салазар був пізньою дитиною — за його народження батькові його було 50 років, а матері 43 роки. Сім'я була дуже консервативною та набожною, водно́час мати була жінкою інтелігентною, освіченою. Батьки бажали надати сину релігійне виховання, проте місцева школа не мали можливості надати потрібних знань. Через це, Салазар навчався у сільського вчителя за невелику платню.

В 1900—1908 роках Салазар навчався в католицькій семінарії в місті Візеу, маючу за мету стати священиком. У 1910 році вступив на юридичний факультет університету у місті Коїмбра, який закінчив в 1914 році з відзнакою.

З 1916 року Салазар стає викладачем університету Коїмбри за фахом «Економічні науки». В 1917 році очолив кафедру політичної економії та фінансів цього університету. В 1918 році захистив ступінь доктора наук. Від 1928 до 1932 — міністр фінансів. В 1930 році заснував партію Національний Союз. 1932 року призначений прем'єр-міністром. Більшість істориків характеризують його правління як диктатуру. В 1933 році запровадив в Португалії нову конституцію, яка давала йому фактично необмежені права, встановлюючи авторитарний режим у країні, що розглядався деякими політичними діячами як режим «фашистського типу».

У період Другої світової війни дотримувався політики середнього шляху. Хоча він був диктатором і підтримував націоналістичну Іспанію, відряджаючи туди допомогу в період боротьби з республіканцями, на відміну від Франсіско Франко, він ніколи не ставав до угоди з нацистами.

З моменту захоплення Індією португальських міст у 1961 році і до самої смерті Салазара імперія залишалася постійним джерелом нещасть для Португалії, особливо колоніальні війни в Африці.

У 1968 році стан здоров'я Салазара було серйозно підірвано інсультом, спровокованим падінням зі стільця, і 27 вересня президент Португалії Америку Томаш відсторонив його від державних справ.

Салазар помер 27 липня 1970 року, але режим, очолюваний вірним «коїмбрівцем» Марселу Каетану, протримався ще чотири роки. Похований у рідному селі Вімейру, муніципалітет Санта-Комба-Дау.

За життя вважався замкнутою та жорсткою людиною, у нього було мало друзів. Ніколи не був одружений.

У 1974 році Нова держава припинила існування після чергової спроби перевороту, цього разу успішної. Жителі Лісабона зустрічали путчистів квітами, і переворот увійшов в історію як «Революція гвоздик», після якої Португалія взяла курс на європейську інтеграцію. ^{[джерело?]}

Примітки ред.

Джерела ред.

Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
Феррарі М.Неймовірна історія Антоніу Салазара, диктатора, який помер двічі. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко; Київ: Ніка-Центр, 2023. — 192с.
Українська радянська енциклопедія / АН УРСР; голов. ред. М. П. Бажан Т. 9: Маяк-Нахічевань.— К. : Гол. ред. УРЕ, 1962.— С. 555.
Головченко В. І. Салазар Антоніу ді Олівера // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання ред.

Салазар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Біографія Салазара (порт.)
Диктатура профессуры [Архівовано 12 липня 2009 у Wayback Machine.]