Відкрити головне меню

Бондар Андрій Володимирович

український поет, публіцист, перекладач
(Перенаправлено з Андрій Бондар)

Андрій Володимирович Бондар
Andryi Bondar 2015.jpg
Народився 14 серпня 1974(1974-08-14) (44 роки)
Кам'янець-Подільський, Україна
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, літературознавець, перекладач
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Мова творів українська
Роки активності від 1993 року
У шлюбі з Андрухович Софія Юріївна
Премії видавництва «Смолоскип» (1997)

Андрій Володимирович Бондар у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Володими́рович Бо́ндар (нар. 14 серпня 1974, Кам'янець-Подільський, Україна) — український поет, публіцист, перекладач. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997). Чоловік Софії Андрухович.

Зміст

Біографічні даніРедагувати

Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу № 9. У 1991—1994 роках навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року).

Головний редактор газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (1998—2000), заступник головного редактора журналу «Єва» (2001—2002). Редактор літературної сторінки «Книжкова лавка» в газетах «Дзеркало тижня» (2001—2007), «Газета по-українськи».[1] Колумніст «Газети по-українськи» (2006).

Дружина — письменниця Софія Андрухович. Донька Варвара (народилася 10 березня 2008 року).

На Євромайдані перебував з перших днів протестів.[1]

Після перейменування на Проспект Степана Бандери Московського проспекту в Києві 7 липня 2016 року сказав, зокрема: «Це помилка і дурість, … ця постать досі викликає в нашому суспільстві різні думки. Також це прямий шлях до конфронтації з поляками».[2]

ТворчістьРедагувати

Як поет дебютував 24 листопада 1993 року добіркою віршів у газеті «Подолянин» (Кам'янець-Подільський). Перша велика поетична публікація — 1997 року в журналі «Сучасність».

ПоезіяРедагувати

Вірші Андрія Бондаря перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, португальською, румунською, хорватською, литовською, білоруською мовами.

ПрозаРедагувати

ПерекладиРедагувати

ЕсеїстикаРедагувати

УкладачРедагувати

  • антологія молодої української поезії «Початки» (1998)
  • білінгвістична антологія української поезії «Протизначення» (Львів: Кальварія, 2001) (спільно з Тетяною Доній)
  • «Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. 120 сторінок содому» (2009) (спільно з Іриною Шуваловою, Альбіною Поздняковою, Олесем Барлигою)

Літературознавчі праціРедагувати

  • «Проти поетів» Вітольда Ґомбровича як романтизм після модернізму // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 17. — 1999. — С. 92—94.
  • Поема М. Бажана «Сліпці» як текст-виклик: спроба теоретичного моделювання // Сучасність. — № 12. — 1998. — С. 70—87.
  • «Стадія ламання» М. Рильського (1929—1934): спроба дискурсивного аналізу // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 4. — 1998. — С. 60—63.
  • Новітня українська поезія: генерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово. — 1998. — № 2. — С. 2—5. — (У співавторстві з К. Ботановою).

Нагороди та стипендіїРедагувати

  • лауреат премії видавництва «Смолоскип», 1997
  • учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe, 2000
  • стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia), 2003
  • стипендіат програми Homines Urbani (Краків), 2004
  • учасник фестивалю Poetry International (Роттердам), 2005
  • Книга року BBC у номінації «Есеїстика» за книжку «Церебро», 2018[4]

Громадська позиціяРедагувати

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[5]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем… — С. 9.
  2. Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4. (Столиця)
  3. Андрій Бондар. Спроба внутрішньої біографії. Процитовано 2016-07-06. 
  4. «Церебро» Андрія Бондаря – Книга року ВВС у номінації «Есеїстика». Видавництво Старого Лева. Процитовано 2018-12-17. 
  5. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 June 2018[Дата не збігається] у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018

ДжерелаРедагувати

  • Андрусяк І. «Зоряний відрив» чи «місце зради»? // Література плюс. — 1998. — № 3 (жовтень). — С. 7.
  • Бондар Андрій. Я залишаю твої губи на відстані моїх очей…: Дебют // Подолянин. — 1993. — 24 листопада. — С. 3.
  • Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем. «Московські технології у нас не працюють: на кожну кулю знайдеться куля у відповідь» / Газета «Високий замок».— Львів, 30 січня — 5 лютого 2014 р. № 14 (5078). с. 9
  • Римарук І. М. Бондар Андрій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Редкол. І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова) (та ін.). — К. : [б. в.], 2004. — Т. 3: Біо — Бя. — 696 с. — 10000 прим. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 246; + світлина.
  • Харчук Р. Про Андрія Бондаря, атмосферні опади й тектонічні зсуви // Бондар А. Весіння єресь. — К., 1998. — С. 5—11.

Електронні джерелаРедагувати