Андрухович Софія Юріївна
українська письменниця, перекладачка та публіцистка
Софі́я Ю́ріївна Андрухо́вич (нар. 17 листопада 1982, Івано-Франківськ, Українська РСР) — українська письменниця, перекладачка й публіцистка.
Андрухович Софія Юріївна | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народилася |
17 листопада 1982 (40 років) або 1982[1] Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | письменниця, перекладачка, публіцистка | |||
Сфера роботи | література[1], публіцистика[1], переклади з англійськоїd[1] і translations from Polishd[1] | |||
Alma mater | Українська академія друкарства | |||
Мова творів | українська[1], німецька, польська[1] і англійська[1] | |||
Батько | Андрухович Юрій Ігорович | |||
У шлюбі з | Бондар Андрій Володимирович | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
БіографіяРедагувати
Народилася 17 листопада 1982 року в Україні в Івано-Франківську в родині письменника Юрія Андруховича.
Закінчила природничий ліцей в рідному місті (2000) та Українську академію друкарства[2]
Співредакторка часопису «Четвер». Має низку публікацій у періодиці. Стипендіатка програми Вілли Деціуша у Кракові (2004). Мешкає в Києві.
Одружена з письменником Андрієм Бондарем. 10 березня 2008 року народила дочку Варвару.
ТворчістьРедагувати
Софія Андрухович у Варшаві, 20 травня 2007 року
Прозові твориРедагувати
- «Літо Мілени» (К.: «Смолоскип», 2002).
- «Старі люди» (Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2003).
- «Жінки їхніх чоловіків» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005).
- «Сьомга» (Київ: Нора-друк, 2007).
- «Фелікс Австрія» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014).
- «Сузір'я Курки» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016) у співавторстві з Мар'яною Прохасько.
- «Амадока» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2020).
ПерекладиРедагувати
- Мануела Ґретковська. «Європейка». Переклад із польської. «Нора-Друк», 2006.
- Клайв Стейплз Льюїс. «Принц Каспіян». Переклад з англійської. «Проспект», 2008
- Клайв Стейплз Льюїс. «Подорож Досвітнього мандрівника». Переклад з англійської. «Проспект», 2008
- Дж. К. Роулінґ. «Гаррі Поттер і келих вогню». Переклад із англійської разом з Віктором Морозовим.
- Кадзуо Ішіґуро. «Не відпускай мене». Переклад із англійської. «Видавництво Старого Лева», 2016.
- Айн Ренд. «Атлант розправив плечі». Переклад із англійської(ч.2 і 3) Київ: Наш Формат, 2015
- Тоні Джадт. Коли змінюються факти. Переклад: Софія Андрухович. — Львів: видавництво «Човен», 2021.[3]
- Тоні Джадт. Шале пам'яті. Переклад: Софія Андрухович. — Львів: видавництво «Човен», 2022.[4]
Відзнаки та стипендіїРедагувати
- 2012, 2016 — стипендіатка Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia)
- 2014 — спеціальна відзнака Форуму видавців у Львові (роман «Фелікс Австрія»)
- 2014 — ЛітАкцент року (роман «Фелікс Австрія»)
- 2014 — Книга року Бі-Бі-Сі (роман «Фелікс Австрія»)
- 2015 — літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського[5]
- 2015 — премія Фонду Лесі та Петра Ковалевих (роман «Фелікс Австрія»)
- 2017 — літературна премія Вишеградського Східного партнерства (VEaPLA) (роман «Фелікс Австрія»)[6]
- 2017 — книжка «Сузір'я Курки» Софії Андрухович та Мар'яни Прохасько увійшла до каталогу книжкових рекомендацій у галузі міжнародної дитячої та юнацької літератури «Білі круки 2017» («WhiteRavens 2017»)[7]
- 2020 — ЛітАкцент року (роман «Амадока)[8]
- 2020 — Книжка року, номінація «Красне письменство» (роман «Амадока)[9]
- 2023 — Премія імені Шолом-Алейхема (роман «Амадока)[10]
Громадська позиціяРедагувати
Підписала петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова[11]
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г д е ж и Czech National Authority Database
- ↑ Львівський національний університет (фах — українська філологія) → Премію Конрада за 2015 отримала Софія Андрухович. [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.] → за словами п. Софії, помилка
- ↑ Коли змінюються факти. Тоні Джадт. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ Шале пам’яті. Тоні Джадт. Перекладачка Софія Андрухович. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Софія Андрухович отримала Премію Конрада. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 7 грудня 2015.
- ↑ Українська письменниця Софія Андрухович стала лауреатом престижної премії з літератури. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
- ↑ «Сузір’я Курки» Софії Андрухович та Мар`яни Прохасько потрапило до міжнародного каталогу «Білі круки 2017». bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
- ↑ «ЛітАкцент року – 2020»: переможці. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 29 січня 2021. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ facebook.com (укр.) https://www.facebook.com/knyzhkaroku/posts/2815492505368319 Пропущений або порожній
|title=
(довідка). Процитовано 25 лютого 2021. - ↑ Оголосили лавреатку премії імені Шолом-Алейхема 2023 року. Читомо (укр.). 17 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.
- ↑ Il faut libérer d'urgence Oleg Sentsov, en grève de la faim depuis plus de 45 jours [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Change.org
ЛітератураРедагувати
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андрухович Софія Юріївна |
- Андрухович Софія [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Моя нова книга має смак червоної риби, збризнутої лимонним соком і приправленої прянощами (інтерв'ю) [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Сьомга — уявний сеанс психотерапії. І стриптиз. І харакірі…"(інтерв'ю)
- Слід просто розплющити очі…
- Добра література — це магія, яку не можна пояснити" [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Моє письменництво — сліпа випадковість [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Зустріч-читання Галі Карпи та Софії Андрухович [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Назву книжки «Фелікс Австрія» мені «підказав» батько [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Під час літрезиденції в Бучачі [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.].
- Софія Андрухович: «До останнього речення писання — завжди невизначеність» [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- «Амадока» Софії Андрухович: занурення у бездонне озеро амнезії // Читомо [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]