Бондар Андрій Володимирович

український поет, публіцист, перекладач

Андрій Володимирович Бондар
Andryi Bondar 2015.jpg
Народився 14 серпня 1974(1974-08-14) (48 років)
Кам'янець-Подільський, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, літературознавець, перекладач
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Мова творів українська
Роки активності від 1993 року
У шлюбі з Андрухович Софія Юріївна
Премії видавництва «Смолоскип» (1997)

CMNS: Бондар Андрій Володимирович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Володими́рович Бо́ндар (нар. 14 серпня 1974, Кам'янець-Подільський, Україна) — український поет, публіцист, перекладач. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997). Чоловік Софії Андрухович.

Біографічні даніРедагувати

Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу № 9. У 1991—1994 роках навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року).

Головний редактор газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (1998—2000), заступник головного редактора журналу «Єва» (2001—2002). Редактор літературної сторінки «Книжкова лавка» в газетах «Дзеркало тижня» (2001—2007), «Газета по-українськи».[1] Колумніст «Газети по-українськи» (2006).

Дружина — письменниця Софія Андрухович. Донька Варвара (народилася 10 березня 2008 року).

На Євромайдані перебував з перших днів протестів.[1]

Після перейменування на Проспект Степана Бандери Московського проспекту в Києві 7 липня 2016 року сказав, зокрема: «Це помилка і дурість, … ця постать досі викликає в нашому суспільстві різні думки. Також це прямий шлях до конфронтації з поляками».[2]

ТворчістьРедагувати

Як поет дебютував 24 листопада 1993 року добіркою віршів у газеті «Подолянин» (Кам'янець-Подільський). Перша велика поетична публікація — 1997 року в журналі «Сучасність».

ПоезіяРедагувати

Вірші Андрія Бондаря перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, португальською, румунською, хорватською, литовською, білоруською мовами.

ПрозаРедагувати

ПерекладиРедагувати

ЕсеїстикаРедагувати

УкладачРедагувати

  • антологія молодої української поезії «Початки» (1998)
  • білінгвістична антологія української поезії «Протизначення» (Львів: Кальварія, 2001) (спільно з Тетяною Доній)
  • «Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. 120 сторінок содому» (2009) (спільно з Іриною Шуваловою, Альбіною Поздняковою, Олесем Барлигою)

Літературознавчі праціРедагувати

  • «Проти поетів» Вітольда Ґомбровича як романтизм після модернізму // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 17. — 1999. — С. 92—94.
  • Поема М. Бажана «Сліпці» як текст-виклик: спроба теоретичного моделювання // Сучасність. — № 12. — 1998. — С. 70—87.
  • «Стадія ламання» М. Рильського (1929—1934): спроба дискурсивного аналізу // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 4. — 1998. — С. 60—63.
  • Новітня українська поезія: генерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово. — 1998. — № 2. — С. 2—5. — (У співавторстві з К. Ботановою).

Нагороди та стипендіїРедагувати

  • лауреат премії видавництва «Смолоскип», 1997
  • учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe, 2000
  • стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia), 2003
  • стипендіат програми Homines Urbani (Краків), 2004
  • учасник фестивалю Poetry International (Роттердам), 2005
  • Книга року BBC у номінації «Есеїстика» за книжку «Церебро», 2018[4]

Громадська позиціяРедагувати

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[5]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем… — С. 9.
  2. Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4. (Столиця)
  3. Андрій Бондар. Спроба внутрішньої біографії. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016. 
  4. «Церебро» Андрія Бондаря – Книга року ВВС у номінації «Есеїстика». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018. 
  5. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

ДжерелаРедагувати

  • Андрусяк І. «Зоряний відрив» чи «місце зради»? // Література плюс. — 1998. — № 3 (жовтень). — С. 7.
  • Бондар Андрій. Я залишаю твої губи на відстані моїх очей…: Дебют // Подолянин. — 1993. — 24 листопада. — С. 3.
  • Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем. «Московські технології у нас не працюють: на кожну кулю знайдеться куля у відповідь» / Газета «Високий замок».— Львів, 30 січня — 5 лютого 2014 р. № 14 (5078). с. 9
  • Римарук І. М. Бондар Андрій Володимирович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 246; + світлина.
  • Харчук Р. Про Андрія Бондаря, атмосферні опади й тектонічні зсуви // Бондар А. Весіння єресь. — К., 1998. — С. 5—11.

Електронні джерелаРедагувати