Академічна негідність

Академічна негідність — громадська антипремія. Її присудження академічно недоброчесним науковцям України розпочато з 2016 року, після усвідомлення неможливості притягнути до відповідальності викриту на масових текстових запозиченнях Катерину Кириленко — дружину віце-прем'єр-міністра України. З метою вплинути на ситуацію засилля академічного плагіату, псевдонауки та фальсифікацій в Україні, учені-фізики запропонували давати своєрідну «чорну мітку» негідним носіям наукових ступенів та вчених звань. Активісти громадської ініціативи «Дисергейт» запропонували публічно «нагороджувати» негідних науковців. Уперше вручення заслужених відзнак відбулося в грудні 2016 року.

Критерії присудження ред.

Викриті в академічному плагіаті, поширенні псевдонаукових тверджень, корупційних та інших зловживаннях науковці України висуваються журналістами і активістами протягом року. По суті будь-який представник науково-освітньої спільноти України, за наявності підтверджених публікаціями фактів таких порушень має можливість висунути у fb-групах науковців та освітян власного кандидата у таких номінаціях: «Плагіатор року», «Людина, яка займається псевдонаукою», «Фальсифікатор року», «Токсичний ректор року», «Смітниковий журнал року», «Розголос року», «Посіпака року».

2016 ред.

  • «Плагіатор року» — Катерина Кириленко, завідувач кафедри філософії КНУКіМ, доктор педагогічних наук, доцент, дружина віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка[1]. За плагіат дисертації «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі» обсягом 30 % від усього тексту, неналежний рівень мовного та стилістичного оформлення роботи[2].
  • «Фальсифікатор року» — Олександр Волосовець — член НАЗЯВО, член-кореспондент НАМНУ, доктор медичних наук, професор[1]. За систематичну невідповідність наведених цитат джерелам, плагіат і підробку результатів у статті «Епігеномна характеристика атопічних захворювань у дітей»[3].
  • «Псевдонауковець року» — Катерина Кириленко — завідувач кафедри філософії КНУКіМ, доктор педагогічних наук, доцент. За «винайдення» Лептонного «Бога»[1].
  • «Токсичний ректор» — Михайло Поплавський — народний депутат України, президент КНУКіМ. За просування сплагіатованих та псевдонаукових навчальних посібників Катерини Кириленко та звільнення його викривачки Тетяни Пархоменко; Станіслав Ніколаєнко — за перманентне публічне хамство щодо до колег, сексизм у ставленні до жінок-науковців, просування та захист робіт Катерини Кириленко, що містили плагіат, виправдання лисенківщини в сучасній Україні[1].
  • «Посіпака року» — Лілія Гриневич — міністерка освіти і науки України, кандидат педагогічних наук. За захист Катерини Кириленко від відповідальності за плагіат[1].

2017 ред.

  • «Плагіатор року» — Арсеній Яценюк[4], політик, державний та партійний діяч, 15-й Прем'єр-міністр України, економіст і юрист, кандидата економічних наук. За плагіат на 70-и сторінках у кандидатській дисертації «Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні»[5].
  • «Фальсифікатор року» — Катерина Кириленко[4]. За фальсифікацію дати публікації монографії, з якої нібито запозичено текст дисертації (2014 рік замість 2016), а також дати публікації посібника «Культура і наука»[6].
  • «Псевдонауковець року» — Юрій Тесля. За псевдонаукову «теорію» «несилової взаємодії»[4].
  • «Смітниковий журнал» — «Астма і алергія». За відсутність рецензування, внаслідок якої опубліковано статтю про оздоровчий ефект чудотворних ікон[4].
  • «Токсичний ректор» — Леонід Губерський. За багаторічну підтримку плагіату і плагіаторів в Інституті журналістики КНУШ[4].
  • «Розголос року» — судовий позов Юрія Теслі проти Ірини Єгорченко щодо захисту його честі і гідності[4].
  • «Посіпака року» — Лілія Гриневич. За послідовну політику підтримки академічної недоброчесності[4].

2018 ред.

2019 ред.

  • «Плагіатор року» — Сергій Бабак[10], голова Комітету з питань науки, освіти та інновацій ВРУ. За плагіат у публікаціях та докторській дисертації «Комп'ютеризовані системи контролю довкілля об'єктів енергетики на базі безпілотних авіаційних комплексів»[11].
  • «Фальсифікатор року» — члени галузевої експертної ради з журналістики В. В. Різун та І. В. Крупський. За «випуск фальшивих фахівців та науковців», ігнорування плагіату в захищених перед радою дисертаціях[12].
  • «Псевдонауковець року» — Юрій Заспа. За «теорію всього»[10].
  • «Токсичний ректор року» — Володимир Ісаєнко, еколог, доктор біологічних наук, професор, ректор НАУ. За те, що взяв, попри небажання студентів, на посаду проректора відомого псевдонауковця Юрія Теслю, доктора технічних наук[10].
  • «Посіпака року» — члени комітету з питань етики НАЗЯВО за застосування подвійних стандартів та викривлене трактування недоброчесних практик при розгляді кейсів про академічний плагіат в роботах членів НАЗЯВО Бутенка та Длугопольського, що завдало шкоди репутації державної інституції[10].
  • «Мурзилка року» — «Гілея: науковий вісник». За неодноразові публікації статей з плагіатом та псевдонаукою[10].
  • «Скандал року» — призначення Юрія Теслі проректором з інноваційного навчання та інформатизації НАУ[10].
  • «Спец(з)рада року» — спеціалізована вчена рада Д 55.859.04, створена Сумським національним аграрним університетом (СНАУ). За неодноразовий захист у ній дисертацій з плагіатом[10].

2020/2021 ред.

  • «Плагіатор року» — Сергій Шкарлет, доктор економічних наук, міністр освіти і науки України. За плагіат у докторській дисертації «Формування економічної безпеки підприємств засобами активізації їх інноваційного розвитку»[13].
  • «Фальсифікатор року» — експерти КНДІСЕ, зокрема Юрій Ірхін. За портретно-психологічну експертизу у справі про вбивство Павла Шеремета, побудовану не на методиці, а на особистій думці експерта[13].
  • «Псевдонауковець року» — Владислав Гончарук, академік НАНУ. За антинаукові твердження, викладені в публікації «Мене вражає тупоумність стандартної класичної науки»[13].
  • «Токсичний ректор року» — Спілка ректорів вищих навчальних закладів. За підтримку призначення Сергія Шкарлета міністром освіти і науки України[13].
  • «Мурзилка року» — журнал «Економіка України». За те, що редколегія відмовилася відкликати статті Сергія Шкарлета, які містили плагіат[13].
  • «Спец(з)рада року» — спеціалізована вчена рада Д 26.891.02 з державного управління при Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України. За легітимацію отримання наукового ступеня Іллею Кивою[13].
  • «Скандал року» — присудження нардепу Іллі Киві наукового ступеня кандидата наук з держуправління[13].
  • «Посіпака року» — 13 членів спеціалізованої вченої ради Д 26.891.02 з державного управління при Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України. За присудження наукового ступеня кандидата наук з державного управління Іллі Киві[13].

2023 ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д «Академічна негідність року» - відзначення плагіаторів, фальсифікаторів, псевдонауковців, токсичних ректорів та чиновників-посіпак активістами «Дисергейту». texty.org.ua (укр.). Процитовано 1 листопада 2022.
  2. Майже 30% тексту докторської дисертації дружини Кириленка є плагіатом – експертний висновок. Українська правда _Життя. Процитовано 1 листопада 2022.
  3. Як професор Волосовець поставив на потік фальшиві статті: черговий «шедевр» - 26 Червня 2016 - Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях. false-science.ucoz.ua. Процитовано 1 листопада 2022.
  4. а б в г д е ж Результати народного голосування відзнаки "Академічна негідність 2017". texty.org.ua (укр.). Процитовано 1 листопада 2022.
  5. Про що свідчать 70 сторінок плагіату у кандидатській дисертації Яценюка. Українська правда _Життя. Процитовано 1 листопада 2022.
  6. “Калечить репутации” плагіатом, або Як дружина Кириленка книжки видавала заднім числом. Українська правда _Життя. Процитовано 1 листопада 2022.
  7. а б в г д е Відзнака «Академічна негідність 2018» оголосила «переможців». chytomo.com (укр.). 16 січня 2019. Процитовано 1 листопада 2022.
  8. Казус Дроздовського - 22 Листопада 2018 - Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях. false-science.ucoz.ua. Процитовано 1 листопада 2022.
  9. Антифейк МОЗ України про вакцинацію і загрозу епідемій. МОЗ України. 9 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2022.
  10. а б в г д е ж Антипремія «Академічна негідність — 2019» оголосила імена лауреатів. chytomo.com (укр.). 19 грудня 2019. Процитовано 1 листопада 2022.
  11. Радник Зеленського з освіти, який назвав “реальною” зарплатню вчителя в $4 тисячі – плагіатор. Українська правда _Життя. Процитовано 1 листопада 2022.
  12. Мотивувальний висновок Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 1 жовтня 2019 р. (PDF). Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Процитовано 1 листопада 2022.
  13. а б в г д е ж и Чорна мітка від кролика Роджера. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 1 листопада 2022.
  14. а б в г д е ж Міністр Лісовий, ректор КНУ та суддя з Харкова: хто отримав антипремію “Академічна негідність 2023 року”. Українська правда _Життя. Процитовано 21 січня 2024.
  15. Антипремія «Академічна негідність-2023»: які були номінації і хто став «переможцем» у номінаціях. UA.NEWS (ua) . 18 січня 2024. Процитовано 21 січня 2024.

Посилання ред.