Навчально-науковий інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

вишчий навчальний заклад у Києві

Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка — структурний підрозділ Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

ІсторіяРедагувати

Заснований 1947 року як відділення філологічного факультету, з 1953 — перший в Україні факультет журналістики.

У 1993 році перейменовано на інститут, у 2021 — на навчально-науковий інститут.

Сучасний станРедагувати

Випускає магістрів, спеціалістів, бакалаврів за напрямами:

  • журналістика;
  • видавнича справа та редагування;
  • реклама та зв'язки з громадськістю;
  • кіно- і телемистецтво
  • Медіапродусування

В інституті функціонує спеціалізована вчена рада Д 26.001.34[1] за спеціальностями 27.00.01 — Теорія та історія комунікацій, 27.00.07 — Соціальна інформатика, 27.00.06 — Прикладні соціально-комунікаційні технології. Головою ради є професор Іванов Валерій Феліксович.

КафедриРедагувати

  • Соціальних комунікацій;
  • Видавничої справи та редагування;
  • Періодичної преси;
  • Історії журналістики;
  • Телебачення і радіомовлення;
  • Реклами та зв'язків з громадськістю;
  • Мови та стилістики;
  • Кіно- і телемистецтва;
  • Мультимедійних технологій і медіадизайну.

Лабораторії та студіїРедагувати

  • Інформаційно-обчислювальний сектор;
  • Навчально-видавнича група;
  • Навчально-поліграфічний сектор;
  • Міжкафедральна навчальна медіалабораторія[2].

Кафедра соціальних комунікаційРедагувати

Катедра соціальних комунікацій — один із наймолодших підрозділів в Інституті журналістики. Створена 13 травня 2002 року як кафедра теорії масової комунікації, за короткий час здобула провідну роль у навчально-методичному та науковому житті інституту[3].

Кафедра видавничої справи та редагуванняРедагувати

Кафедра видавничої справи та редагування створена 1996 року на базі кафедри журналістської майстерності. Того ж року в Інституті журналістики було відкрито спеціалізацію «Видавнича справа та редагування», а у 1999 році — відділення видавничої справи. Біля витоків відкриття спеціальності видавнича справа і редагування стояв професор В. В. Різун, який був і першим завідувачем кафедри. Підготовка спеціалістів здійснюється за спеціалізаціями: редактор книжкових і газетно-журнальних видань та редактор електронних видань (разом із кафедрою електронних видань та медіадизайну). У 2002—2010 роках кафедру очолював професор М. С. Тимошик. Нині кафедра є випусковою на відділенні видавничої справи та редагування. Завідувач — доцент В. І. Теремко. Чотири роки поспіль кафедра організовує Фестиваль молодих видавців і редакторів.

Кафедра історії журналістикиРедагувати

Кафедра створена на факультеті журналістики Київського державного університету восени 1953 року. У липні — вересні наказом виконувача обов'язків ректора було здійснено перерозподіл навантаження та внесено зміни в штатний розклад: частина викладачів кафедри теорії і практики радянської преси влилася до складу нового підрозділу[4].

Кафедра мови та стилістикиРедагувати

Створена 1972 року під назвою кафедра стилістики, редагування і видавничої справи. З 1990 мала назву кафедра стилістики та редагування, з 1992 — кафедра мови засобів масової інформації. Сучасна назва з 1994[5]. Завідувачами кафедри були доктори філологічних наук, професори: Алла Коваль (19721988), Олександр Пономарів (19882001), Наталя Непийвода (20012004); з 2004 кафедру очолює доктор філологічних наук, професор Наталя Шумарова. Також на кафедрі працювали відомі науковці і педагоги — доктори філологічних наук, професори: Володимир Різун, Георгій Почепцов, Роман Іванченко, Марія Фурдуй та інші. Напрями наукових досліджень кафедри: мова ЗМІ, теоретичні основи культури українського мовлення, орфоепічно-акцентуаційні норми української мови, жанрово-стильові особливості публіцистичних текстів, текстознавство, теорія твору, теорія сприймання та розуміння твору. Викладачі кафедри читають курси: українська мова у професійному спілкуванні, культура мовлення, практична стилістика, український правопис, постановка голосу, теорія твору і тексту й інші[6] На базі кафедри з 1994 щороку проводяться Міжнародні науково-практичні конференції з питань розвитку й функціонування української мови (з 2010 під постійною назвою «Мова. Суспільство. Журналістика»), виходить науковий збірник «Стиль і текст».

Кафедра мультимедійних технологій та медіадизайнуРедагувати

Кафедра була створена спочатку як кафедра електронних видань і медіадизайну у 2009 р. шляхом поділу однієї з найбільших і найпотужніших кафедр — видавничої справи та редагування. Перший завідувач — професор, доктор філологічних наук Черняков Борис Іванович. Нині завідувач кафедри — доктор наук із соціальних комунікацій Шевченко Вікторія Едуардівна.

На кафедрі активно провадяться наукові та методичні розробки. Наукова тема кафедри «Комунікаційні технології конвергентних ЗМІ».

Наукова проблематика кафедри (затверджена на засіданні кафедри електронних видань і медіадизайну (протокол № 7 від 15 лютого 2016 р.):

  • агрегація, редагування, верифікація контенту та його просування в інтернеті;
  • система комунікаційних технологій, краудсорсинг та партисипативні моделі у діяльності конвергентних медій;
  • концепції дослідження візуальних комунікацій;
  • механізми зорового сприйняття медійного повідомлення;
  • специфіка мережевої комунікації: природа, характер, форми, тренди, тенденції;
  • технології пошуку та аналізу даних для медійних продуктів;
  • візуалізація контенту та мультимедійний сторітелінг;
  • комунікативність і комунікативний потенціал засобів композиційно-графічного моделювання;
  • технології опрацювання вербального та візуального контенту, підготовки оригінал-макетів друкованих та електронних видань, рекламної продукції;
  • моніторинг медій та аналіз інформаційних потоків в аспекті соціально-комунікаційних процесів сучасного медіапростору;
  • розробка та просування медійних сайтів на динамічних платформах;
  • комунікаційні стратегії для залучення читацької уваги до інтернет-видань;
  • теоретико-методологічні аспекти вивчення стратегій розвитку мережевих ресурсів;
  • стратегії управління активністю аудиторії;
  • мотивація творчих та комунікаційних потреб аудиторії;
  • конвергентна модель регулювання поширення та використання медіаконтенту в цифровому медіапросторі. [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Директори (Декани)Редагувати

Біля витоків журналістської освіти на рівні відділення філологічного факультету стояли:

Декани:

Директори:


Видатні випускникиРедагувати

Див. також Категорія:Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Діяльність студентівРедагувати

В Інституті щороку організовують Фестиваль молодих видавців та редакторів («Штурмові загони Ґутенберґа» — 2010—2012) та «Журналістську весну». Студенти видають газети «Жужужу», «Ять», «Сирець», «Редактор». З 2011 в Інституті функціонує театральна студія «Комільфо».

СкандалиРедагувати

Справа АртамоновоїРедагувати

13 жовтня 2009 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 (яка функціонує в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка) відбувся захист докторської дисертації викладача кафедри журналістики Донецького національного університету Артамонової Інеси Михайлівни на тему «Інтернет-журналістика в Україні: еволюція, соціоінформаційний контекст, системні характеристики»[7]. Пізніше було встановлено, що ця дисертація містить в собі численні факти плагіату, зокрема багаторазові запозичення з дипломних робіт студентів Московського державного університету[8][9][10][11][12][13].

Науковим консультантом Артамонової був доктор філологічних наук, професор Іванов Валерій Феліксович, завідувач кафедри реклами і зв'язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

31 жовтня рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки Артамонову Інесу Михайлівну позбавлено[14] наукового ступеня доктора наук. На даний час Артамонова співпрацює з терористичною організацією ДНР[15].

ВикладачіРедагувати

Наукові видання інститутуРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 20 липня 2015. 
  2. Міжкафедральна навчальна медіалабораторія. kinolab.knu.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 грудня 2022. 
  3. Кафедра соціальних комунікацій інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. journ.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 20 грудня 2022. 
  4. Кафедра історії журналістики інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. journ.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2022. 
  5. Кафедра мови та стилістики інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. journ.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2015. Процитовано 20 грудня 2022. 
  6. Енциклопедія КНУ. eu.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 14 січня 2015. 
  7. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21FMT=fullwebr&S21ALL=%28%3C.%3EA%3DАртамонова%20І$%3C.%3E%29&FT_REQUEST=&FT_PREFIX=&Z21ID=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=20 [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.]>
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 20 липня 2015. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 20 липня 2015. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 липня 2015. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 31 липня 2015. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 31 липня 2015. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 31 липня 2015. 
  14. http://old.mon.gov.ua/ua/news/39186-ministerstvo-osviti-i-nauki-ukrayini-vede-borotbu-z-plagiatom[недоступне посилання з травня 2019]
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 липня 2015. 
  16. Наукові записки Інституту журналістики: щоквартальний науковий збірник … Київ: Інститут журналістики — Т. 50, січень — березень. — 2013.– С. 3
  17. Наукові записки Інституту журналістики в каталозі «Наукова періодика НБУВ». Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 26 серпня 2020. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати