Дисергейт
«Дисергейт» — українська громадська ініціатива, діяльність якої спрямована на систематичний аналіз наукових робіт (дисертацій, монографій, наукових статей) на предмет наявності плагіату та інформування громадськості щодо випадків академічної недоброчесності. Створена у лютому 2016 року.[1][2] До складу входять близько 20 науковців.
Серед відомих осіб, яких викрили на академічному плагіаті — Катерина Кириленко, Арсеній Яценюк, Станіслав Ніколаєнко, Лілія Гриневич, Сергій Шкарлет, Сергій Бабак та ін.[3]
Засновницею і координаторкою ініціативи є кандидатка економічних наук Світлана Благодєтєлєва-Вовк.[4]
Назва ред.
Назва походить від слів «дисертація» та «гейт» (з англ. gate — суфікс в англійській та деяких інших мовах, що використовується у словах на означення публічних скандалів за аналогією до Вотергейту).
Історія ред.
Історія створення ініціативи бере початок від появи скандалу навколо докторської дисертації Катерини Кириленко, дружини колишнього віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка.[4][5]
У грудні 2016 року активістами «Дисергейту» було започатковано спеціальну церемонію «Академічна негідність року» за 5 номінаціями («Плагіатор року», «Фальсифікатор року», «Псевдонауковець року», «Токсичний ректор року», «Посіпака року»).[2]
Члени ініціативи ред.
- Світлана Благодєтєлєва-Вовк — кандидат економічних наук[6]
- Тетяна Пархоменко — доктор філософських наук, професор[7][8], член "Дисергейту" до 2020 р.[6]
- Сергій Шарапов — доктор фізико-математичних наук[6][9]
- Ірина Єгорченко — кандидат фізико-математичних наук[6][9]
- Ігор Дзеверін — доктор біологічних наук[6]
- Віктор Досенко — доктор медичних наук[6]
- Олег Смірнов — кандидат біологічних наук[10]
- Олексій Болдирєв — кандидат біологічних наук[6][11]
Примітки ред.
- ↑ Академічний плагіат в Україні в умовах культурного транзиту / Гранчак Т., Сошинська Я. // Міждисциплінарні дослідження складних систем. — 2019. — № 15. — С. 107—127
- ↑ а б Забезпечення академічної доброчесності в контексті реформування вищої освіти [Архівовано 2022-03-23 у Wayback Machine.] / О. Г. Брінцева // КНЕУ імені Вадима Гетьмана. Збірник праць. — 2016. — 223—225
- ↑ Ганна Чабарай (7 жовтня 2020). Хто й за що переслідує активістку, яка ловить посадовців на плагіаті. Український тиждень. Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ а б Олег Фея (17 січня 2019). Світлана Благодєтєлєва-Вовк: «Нашою діяльністю ми хочемо показати, хто насправді господар в українській науці». Український тиждень. Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Дисергейт: [псевдодисертація К. Кириленко] / Л. Суржик // Дзеркало тижня. — 2016. — 24 червня — 1 липня (№ 23)
- ↑ а б в г д е ж Редакція "Моєї Науки". За лаштунками “Дисергейту”. "Моя наука".
- ↑ Наталія Сокирчук (10 квітня 2017). У дисертації Яценюка виявили 70 сторінок плагіату. Главком. Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Відкрита заява групи «Дисергейт» відносно посадовців найвищого рангу, відповідальних за руйнування системі освіти і науки України
- ↑ а б Ілона Громлюк. Мисливці за плагіатом. Як група науковців шукає в Україні горе-академіків // Українська правда : інтернет-видання. — 21 березня 2017. Процитовано 21 вересня 2021.
- ↑ Ірина Єгорченко: «Плагіат — загроза державній безпеці» / Олег Фея // The Ukrainians. — 2017. — 22 травня. — Дата звернення: 21.09.2023.
- ↑ Рижко О. М. Плагіат у соціальнокомунікаційному вимірі початку ХХІ століття: природа явища та історія боротьби: дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з соц. ко-мун.: [спец.] 27.00.01 «Теорія та історія соціальних комунікацій» / Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. — Київ, 2017. — С. 38
