Айва
Квітки айви
Квітки айви
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (mygdaloideae)
Триба: Maleae
Рід: Айва (Cydonia)
Mill., 1754
Вид: Айва
Біноміальна назва
Cydonia oblonga
Mill., 1768
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cydonia oblonga
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cydonia oblonga
EOL logo.svg EOL: 245489
IPNI: 724549-1
ITIS logo.svg ITIS: 25159
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36610

Айва́ звичайна[1] (Cydonia oblonga) — єдиний представник роду Cydonia родини розових (трояндових) підродини мигдалевих.

НазваРедагувати

Слово «айва» походить від праіндоєвропейського «абл», тобто «плід». У перській ця назва вимовлялася як «абйя», а в турецькій перетворилася спочатку на «авйя», а з XIII сторіччя — на «айва»[2]. До української слово потрапило або безпосередньо з турецької, або через посередництво кримсько-татарської мови [ЕСУМ І, 53]. Народні назви: айва́, пигва́, пи́ґва, піґва, а́лева, альва́, бедрянка цареградська[3], бодряна, гду́ля, гуни, гуні(я), гунна, гуня, гунь, ґду́ля, ґу́та, ґуте́й(я)[4], ґуту́ля, дуня, журави́нник, ї́ва, квіт, квітове́ де́рево, кормо́ша, косма́чка, куделя, ліма́й, квітове дерево[5].

ОписРедагувати

 
Квітка, плід, зерня айви. Ілюстрація з книги Доктора Отто Вільгельма Томе, Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії, 1885 року.

Айва росте як багатостовбурний чагарник або невелике дерево до 7 м у висоту, із запушеними бруньками, черешками листя, листям і плодами. Кора молодих гілок фіалкова й волохата — пізніше коричнево-фіалкова і гладка. Листя від яйцюватих до довгастих, бл. 5 см упоперек і 10 см у довжину. І квіткове, і плодове стебла волохаті й завдовжки близько 5 мм. Поодинокі рожеві й білі квіти ростуть на кінцях коротких молодих пагонів навесні; вони від 4 до 5 сантиметрів діаметром і мають 5 пелюсток, 20 і більше тичинок. Плоди ароматні, багатосім'яні зерняткові близько 8 сантиметрів у діаметрі. Форма коливається від округлої до грушоподібної, м'якуш жовтий, розмір фруктів і розмір листя культивованих сортів може бути в багато разів більшим, ніж у диких рослин, описаного вище. Плоди зріють у кінці осені. Усі сорти самозапильні. 2n = 34. Насіння червоно-коричневе, обернено-яйцеподібне, 1000 насінин мають вагу 24–45 гр. Насіння містить слиз, токсичні ціаногенні глікозиди й олію. Фрукт містить багато вітаміну С, калію, натрію, цинку, заліза, міді, марганцю і фтору, дубильні речовини, танін, органічні кислоти, пектин і багато слизу.

ПоширенняРедагувати

Батьківщиною вважаються Кавказ і Центральна Азія. У стародавні часи, айва поширилася від свого центру походження до країн, що межують із Гімалаями на сході й по всій Європі на захід. Була відома мешканцям Вавилона та стародавнім євреям — і сьогодні використовується юдеями при виготовленні святкових новорічних страв. Греки спочатку йменували айву «золотими», а потім «кидонськими яблуками». Як їжу і як ліки її вживали римляни, араби та мешканці середньовічної Європи[2]. Айва має безліч застосувань і традицій, пов'язаних із нею в усьому цьому широкому діапазоні поширення.

Нині культивується в Північній та Південній Америці, Іспанії, на Балканах, Кавказі, у Нижньому Поволжі, Середній Азії, Молдові. В Україні — головним чином на півдні, а також у Закарпатті. Поширені сорти: Анжерська, Бередького, Міча врожайна, Португальська, Берегівська, Алуштинська, Бахчисарайська та інші. Квітуча айва з родини Chaenomeles культивується через її гарні червоні квіти як декоративна рослина.

ВикористанняРедагувати

Має гіркі, жовті, грушоподібні плоди, які використовуються для приготування консервів. Плодоносить на 3—4-й рік. Плоди тверді, кисло-солодкі, терпкі, ароматні, містять 5—12 % цукрів і близько 1 % кислот. Споживають плоди здебільшого переробленими (варення, желе, компоти, цукати та інше). Урожайність — до 10—14 т/га. Айву використовують як підщепу для груші.

Найбільші виробники айви, 2016
Країна Тонни
  Узбекистан 129 467
  Туреччина 126 400
  КНР 111 968
  Іран 74 418
  Марокко 32 087
  Ліван 30 376
  Азербайджан 28 248
  Аргентина 27 228
  Алжир 12 231
  Сербія 10 957
Source:[6]
 
Культивування айви, 2012 рік

СвітлиниРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Горин Т. И., Айва, 2 изд., М., 1961. (рос.)
  3. Mansfeld's World Database of Agricultural and Horticultural Crops (англ.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати