Аддикція
| Було запропоновано приєднати статтю Залежність до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із січня 2018. |
Адикція (лат. addictus, англ. addiction – схильність, згубна звичка) – один із найпоширеніших видів наркологічних розладів.
ВизначенняРедагувати
Стан фізичної і психологічної залежності, що розвивається внаслідок звикання до тих чи iнших зовннішніх агентiв (до хiмічних речовин, їжi, азартних iгор та розваг тощо). Описано також сексуальну адикцію[en] і адикцію до Інтернету.
Сучасне розумінняРедагувати
Сучасне розуміння адикції як залежності виникло порівняно недавно: до кінця 19 ст. аддикція асоціювалась з добровільними діями і сприймалася здебільшого як позитивне явище, а саме слово взагалі не пов’язувалося з наркотиками. Адикція – це залежність особи від певного роду занять, що виявляється у прагненні її до повторення чи продовження їх, незважаючи на очевидні ознаки шкідливості цього для неї чи оточення. Суттєву роль у виникненні адикції відіграють психологічні причини, особливості оточення і характер стосунків з ним. Стан, викликаний адикцією, досить часто потребує лікування чи психологічної корекції.
ЛікуванняРедагувати
Лікування адикції здійснюється в межах комплексних лікувальних-реабілітаційних програм біопсихосоціальної спрямованості. Адикція підвищує ризик антисуспільних дій, оскільки у адиктивному стані в людини послаблюється контроль за власною поведінкою.
ЗначенняРедагувати
Нове, вужче значення аддикції впровадили у Великій Британії прихильники руху «Тверезість» і деякі авторитетні медики та фармацевти. Три аспекти, що визначили його теперішнє вузьке вживання, поєднали поняття «адикція» з наркотиками, алкоголем та хворобами, ідентифікувавши його з дедалі більшою залежністю від ліків[ru] та з симптомами виходу з уживання наркотиків чи алкоголю. Сучасна наука визначає аддикцію як непереборний потяг до одного з низки зовнішніх агентів та послаблений контроль за використанням (вживанням) цього агента, незважаючи на відомі небезпечні наслідки. Адикція характеризується стурбованістю з приводу доступності (можливості придбання) зовнішнього агента, непереборним бажанням його застосовувати, схильністю до рецидивів, втратою контролю і запереченням існування самої проблеми. [1].
ПриміткиРедагувати
ЛітератураРедагувати
- L. S. Fridman, N. F. Flemin, D. H. Roberts, S. E. Hyman. Source Book of Substance Abuse and Addiction. New York, 1996;
- Алкоголь і наркотики в Україні: 2000 рік. К., 2000.
ПосиланняРедагувати
- Адикція [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Аддикція [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.