Примус
Примус — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
- При́мус (пов'язане з дієсловом мусити, що походить від нім. müssen)[1] — натиск з чийогось боку, примушування.
- Під примусом Фрідріх Гаєк розуміє владу однієї особи над оточенням або обставинами іншої особи, і для того, аби уникнути більшого зла, вона [ця особа] змушена діяти не відповідно до власного послідовного плану, а в інтересах першої (С.28)[2].
- В своїй книзі Конституція свободи Фрідріх Гаєк в розділ "Свобода і Свободи" ретельно досліджує різні аспекти примусу.
«Примус - це справді зло, бо воно іґнорує індивіда як мислячу і вартісну особу, робить його голим інструментом у досягненні мети іншого індивіда» (С.28). «Вільна дія, завдяки якій особа переслідує власну мету засобами, що вказують їй її ж знання, повинна ґрунтуватися на даних, яких не можна сформувати за бажанням іншої особи…Примусу, однак, не можна зовсім уникнути, бо єдиним шляхом, щоб йому запобігти, є загроза іншого примусу. Вільне суспільство роз’вязало цю проблему, надавши монополію напримус державі і намагаючись обмежити цю владу держави через запобігання примусові, які вчинила приватна особа. Це можна реалізувати тільки тоді, коли держава захищатиме приватну сферу життя індивідів від втручання інших і розмежовуватиме ці приватні сфери не за специфічним призначенням, а через створення умов, за яких індивід може визначити свою сферу завдяки правилам, які вказують йому, що уряд зробить у різних ситуаціях» (С.29). «Примус, який уряд повинен і досі використовувати для цього, зменшується до мінімуму з допомогою стримувальних заходів: через загальні правила, які відомі всім, нівелюються шкідливі наслідки цього примусу, так що здебільшого індивід ніколи не буде відчувати примус, якщо він сам не поставить себе в ситуацію, у якій заздалегідь знатиме, що до нього буде застосовано примусові заходи» (С.29). «Примус згідно з відомими правилами є наслідком обставин, у які особа, що підлягає примусові, поставила себе сама, потім стає інструментом, який допомагає індивідам досягати власної мети, а не засобом, який використовується для досягнення мети інших осіб» (С.29).
- При́мус (від назви фабричної марки Primus)[3] — гасовий або бензиновий побутовий або туристичний нагрівальний прилад
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Пер. з англ. Мирослави Олійник та Андрія Королишина. — Львів: Літопис, 2002. — 556 с. (ISBN 966-7007-44-7)
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
Джерела
ред.- Примус // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Посилання
ред.- Адміністративний примус [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Адміністративний примус [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Підноготна правда // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1380. — 1000 екз.