Відкрити головне меню

Координати: 59°52′02″ пн. ш. 30°15′41″ сх. д. / 59.86722° пн. ш. 30.26139° сх. д. / 59.86722; 30.26139

Автово — станція Петербурзького метрополітену, Кіровсько-Виборзької лінії. Відкрита 15 листопада 1955, у складі першої черги метрополітену «Автово» — «Площа Повстання».

Автово
Кіровсько-Виборзька лінія
Metro SPB Line1 Avtovo.jpg
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення 12 м
Кількість 1
Тип острівна
Форма берегова
Дата відкриття 15 листопада 1955
Архітектор(и) Є. А. Левінсон, А. А. Грушке
Інженер(и)-конструктор(и) С. М. Епштейн
Художник(и) Федір Ентеліс
Виходи до Проспект Стачєк
Код станції АВ
Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Муринський струмок
Оборотний тупик
Академічна
задєл під СЗГ
Політехнічна
Площа Мужності
Ділянка «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Оборотний тупик
Площа Леніна
Нева
Чернишевська
СЗГ до Маяковська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
СЗГ до Сінної площі
Технологічний інститут
Обвідний канал
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Красненька
Дачне
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів
Оборотний тупик

Розташована між станціями «Кіровський завод» і «Ленінський проспект».

Названа через розташування в історичному районі — Автово.

Зміст

Вестибюлі і пересадкиРедагувати

Павільйон станції виконаний за проектом архітекторів Є. А. Левінсона і А. А. Грушке. Інженер С. М. Епштейн. Розташовується на проспекті Стачєк між будинками № 94 і 90. Оформлений потужним подвійним шестиколонним портиком і куполом на великому світловому барабані.

Вихід зі станції розташований в її північному торці. На станції відсутні ескалатори, в станційний зал веде широкі, оздоблені червоним мармуром, кручені сходи. У 2004, каси переведені з верхнього вестибюля до середнього.


Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 12 м).

Тунелі, що з'єднують станцію «Автово» з електродепо «Автово», проходять під річкою Красненька у пластичних глинах і суглинках, «багатих» водою. Через це метробудівники для проходки ділянки до депо використовували заморожування ґрунту.

Діаметр тунелів, ведучих до станції «Кіровський завод», становить не 5,5 метрів, як діаметр інших тунелів першої черги, а 6 метрів, як у Москві . «Зменшення діаметра, — як пише В. Г. Авдєєв, — дозволяло економити на обробці до 1,5 тисяч тонн чавуну на 1 км колії»[1].

Колійний розвитокРедагувати

Станція з колійним розвитком - за станцією Автово розташований з'їзд в депо Автово і Дачне.

ОздобленняРедагувати

Плоске перекриття залу підтримують 46 колон. Не всі колони круглі в плані: при вході на станцію стелю підтримують дві квадратні колони. З них 30 оздоблені мармуром, а 16 — декоративними пластинами з литого скла з оберненим рельєфом. Для запобігання розтріскування скла при осіданні бетонних опорних конструкцій колон, скляні панелі закріплені за допомогою декоративної металевої стрічки, обвиваючої колони.

Внутрішня поверхня скляних панелей має гранований рельєф, з кутом граней 80°. Завдяки такому ограновуванню створюється оптичний ефект — світло відбивається від граней перш, ніж досягає бетону, і прозоре скло перестає просвічувати. Тому не видно опорні конструкції під склом, і всі колони здаються скляними монолітами.

Станцію освітлюють масивні люстри, розташовані по центру залу і над станційними платформами.

Тема оформлення станції — оборона Ленінграда. Люстри, світильники, орнаменти грат прикрашені лавровими гілками, золоченими мечами та іншими емблемами військової доблесті. Торцеву стіну центрального підземного залу прикрашає мозаїчне панно «Перемога», із зображенням жінки з немовлям, Роботи художників В. А. Воронецького І А. К. Соколова[2].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати