Координати: 60°03′00″ пн. ш. 30°26′31″ сх. д. / 60.05000° пн. ш. 30.44194° сх. д. / 60.05000; 30.44194

«Дев'яткіно» (рос. «Девяткино») — кінцева станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену. Розташована в селищі Муріно Всеволожського району Ленінградської області. Є єдиною станцією Петербурзького метрополітену, що знаходиться поза межами міста Санкт-Петербург. Біля станції розташоване електродепо ТЧ-4 «Північне».

Дев'яткіно
Devyatkino metrostation1.jpg
Загальні дані
Тип крита наземна
Стара назва Комсомольська
Кількість 3 (середня — службова)
Тип 2 — бічні, середня — острівна
Дата відкриття 29 грудня 1978
Архітектор(и) А. С. Гецкин (рос.), К. Н. Афонская (рос.), И. Е. Сергеева (рос.), А. Н. Квятковский (рос.), Н. И. Згодько (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів А. С. Гецкин (рос.), К. Н. Афонская (рос.), И. Е. Сергеева (рос.), А. Н. Квятковский (рос.), Н. И. Згодько (рос.)
Пересадка на залізнична станція Дев'яткіно
Час відкриття 05:32
Час закриття 00:00
Код станції ДВ
Spb metro logo blank.svg1 Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Оборотний тупик
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Муринський струмок
Оборотний тупик
Академічна
задєл під СЗГ
Політехнічна
Площа Мужності
Ділянка «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Оборотний тупик
Площа Леніна
Нева
Чернишевська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
Технологічний інститут
Обвідний канал
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Красненька
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів
Оборотний тупик

ІсторіяРедагувати

Станція відкрита 29 грудня 1978 року під первинною назвою «Комсомольська», на честь 60-ї річниці ВЛКСМ, в складі дільниці «Академічна» — «Комсомольська».

1 липня 1992 року перейменована у «Дев'яткіно» відповідно до однойменної назви залізничної станції Приозерського напрямку, через яку прямують електропоїзди з Фінляндського вокзалу.

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — крита наземна з бічними платформами. Суміщена з платформою приміських електропоїздів.

Вестибюлі і пересадкиРедагувати

Спочатку станція відкрита з двома наземними вестибюлями, причому один з них працював за особливим розкладом: лише в влітку, проте в середині 1990-х років він був закритий у зв'язку з розмивом. Також раніше працював надземний перехід з однієї платформи на іншу (станом на середину 2010-х років був закритий).

Зі станції є виходи у селище Муріно Всеволожського району Ленінградської області, до залізничної станції Дев'яткіно.

На станції, вперше у Петербурзькому метрополітені, була облаштована кросплатформова пересадка між метро та залізницею. Платформи розділені стінами станції та турнікетами. Вихід у місто з кросплатформового вузла здійснюється через підземні пішохідні переходи.

ОздобленняРедагувати

До квітня 2009 року на стінах станції були встановлені великі скляні вітражі. Станом на середину 2010-х років вони замінені на цегляну кладку, вікна залишені лише під стелею. Склепіння перонного залу виконано з армоцементних збірних елементів і підтримується рідко поставленими опорами. Підлога викладена декоративною плиткою світло-жовтого відтінку.

На момент відкриття на станції було люмінесцентне освітлення, згодом замінене на ртутне.

Колійний розвитокРедагувати

Станція з колійним розвитком — 4 стрілочних переводи, перехресний з'їзд, дві станційні колії для обороту та відстою рухомого складу, що переходять в двоколійну ССГ з електродепо ТЧ-4 «Північне».

Перегін до електродепо є підземним: після наземної станції колії метро знову спускаються під землю і потім знову, вже в депо, виходять на поверхню.

ПосиланняРедагувати