Історія Острозької академії
Координати: 50°19′42″ пн. ш. 26°30′46″ сх. д. / 50.32833° пн. ш. 26.51278° сх. д.
Острозька академія — третій вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа, заснована у 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким.
| «Острозька академія» | |
|---|---|
| ОА | |
 | |
| Центральний корпус НаУОА | |
| 50°19′42″ пн. ш. 26°30′46″ сх. д. / 50.32833333336077430° пн. ш. 26.51277777780577694° сх. д.Координати: 50°19′42″ пн. ш. 26°30′46″ сх. д. / 50.32833333336077430° пн. ш. 26.51277777780577694° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку | |
| Тип | Греко-словяно-латинська академія |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Засновано | 1576 (відновлений у 1994) |
| Викладачів | Зизаній Лаврентій, Никифор Парасхес Кантакузен, Герасим Смотрицький, Дем'ян Наливайко. |
 | |
Історія створення Острозької академії ред.
Заснування Острозької Академії відносять до 1576 р. Вибір Острога пояснюється такими причинами:
- зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут Василя-Костянтина Острозького) у 1574—1576 рр.,
- центральним положенням його серед володінь князів Острозьких (їх «домоначальний град»);
- розташуванням тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква),
- існуванням культурних традицій,церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін..
Острозька школа (академія) — третій вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа (після Празького та Краківського, Вільнюський університет утворився з Колегії єзуїтів у 1579 році).
У 1576 році князь В.-К. Острозький засновує слов'яно-греко-латинську школу (академію) в Острозі. К.-В. Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів Академії, членів гуртка, письменників та друкарів. Варто згадати і кошти, які виділялися на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595—1596 р. було створено папірню в Острозі) та ін.
Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княгиея Гальшка Острозька. 7 лютого 1577 р. — перша згадка про академію в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу Божого». В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором академії був письменник Г.Смотрицький, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Христофор Філалет, І. Лятос, Кирило Лукаріс та ін. Острозька академія мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі.
Вихованцями школи були: відомий учений і письменник Мелетій Смотрицький, гетьман Петро Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі.[1]
Діячі, пов'язані з Острозькою академією ред.
- Гальшка Острозька — княгиня, меценатка культури, фундаторка академії.
- Василь Костянтин Острозький — фундатор академії, князь (син Острозького Костянтина Івановича), український магнат, воєвода київський, маршалок Волинський, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.
- Петро Конашевич Сагайдачний — гетьман, шляхтич «червоноруський» з Перемишльської землї, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, провідник реєстрового козацтва, випускник Острозької академії.
- Христофор Філалет — вигадане ім'я автора одного з найвидатніших творів української літератури кінця XVI ст. під назвою «Апокрисис». Дослідники сходяться на тому, що псевдонім нележить прибічникові князя К. Острозького протестантові Мартіну Бронєвському, відомому тогочасному письменникові, громадському і культурному діячеві.
- Клірик Острозький — нерозгаданий псевдонім українського письменника-полеміста кін. 16 — поч. 17 ст. Закінчив Острозьку академію, входив до літературного гуртка викладачів академії.
- Зизаній Лаврентій — український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч.
- Никифор Парасхес Кантакузен — церковний діяч, полеміст, випускник Падуанського університету, викладав в Острозькій академії.
- Герасим Смотрицький — письменник і педагог з дрібної шляхетської родини з Поділля. Був писарем у Кам'янець-Подільському старостві, 1576 запрошений князем Костянтином Острозьким до Острога, де став одним з передових діячів вченого острозького гуртка; з 1580 Смотрицький — перший ректор Острозької академії.
- Мелетій Смотрицький — український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов; письменник, церковний і освітній діяч, випускник Острозької академії. Смотрицький є автором унікальної «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.
- Іван Федорович — діяч східнослов'янської культури, її перший відомий по імені типограф, гравер, ливарних справ майстер, засновник Острозької друкарні.
- Дем'ян Наливайко — український православний церковний діяч і письменник, член Острозького культосвітнього осередку, особистий духівник князя К.Острозького, викладач Острозької академії, брат Северина Наливайка, син кушніра.
- Андрій Римша — український письменник і перекладач, випускник Острозької академії.
- Кирило Лукаріс — православний церковний діяч, Патріарх Олександрійський (1602-21) і Константинопольський (з 1621), викладач Острозької академії.
- Йов (Княгиницький) — український релігійний діяч, філософ, містик. Вчився в Острозі; після закінчення навчання викладав в Острозькій школі; за дорученням князя Острозького перебував на Афоні (повернувся у 1603 - 1604 рр.)[2].
- Василь Суразький — український полемічний письменник.Працював (1575—1581) у резиденції князя Костянтина Острозького (м. Острог), де став співредактором Острозької Біблії (1581).
Закриття Острозької академії ред.
Закриття Академії було пов’язане з окатоличенням нащадків Василя Костянтина Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онучка старого князя, дочка Надії та Олександра Острозького — Анна Алоїза (у шлюбі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня прицерковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624 р.)
Остаточно ліквідувати залишки Академії, запровадити в Острозі і інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636 р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином 1636 р. вважають останнім роком існування Острозької Академії.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Острозька академія XVI—XVII століття. Енциклопедія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Ред. колегія: І. Пасічник, П. Кралюк, А. Атаманенко та ін. Національний університет «Острозька академія». — Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. — іл. — С. .
- ↑ Княгиницький, Йов // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Джерела та література ред.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 479—488.
- Дзюба О. М. Острозька академія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- Я. Стратій. Острозька слов’яно-греко-латинська академія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 459. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання ред.
- Острожський науково-просвітницький центр // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Тимошенко Л. Генеза та ідея Острозької академії у світлі історіографії та нових гіпотез [Архівовано 19 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Острозька давнина. Науковий збірник / Ред. кол. Ігор Пасічник (гол. ред.), Ігор Тесленко (відпов. ред.) та ін. – Остріг: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014. – Вип. 3. – С. 148-191. (link [Архівовано 19 серпня 2021 у Wayback Machine.])