Інтерлейкін-4 (англ. Interleukin 4, IL4, ІЛ4) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 5-ї хромосоми. [3]

IL4
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи IL4, Interleukin 4, IL-4
Зовнішні ІД MGI: 96556 HomoloGene: 491 GeneCards: IL4
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_000589.4
NM_021283
RefSeq (білок)
NP_000580
NP_758858
NP_001341919
NP_067258
Локус (UCSC) Хр. 5: 132.01 – 132.02 Mb Хр. 11: 53.49 – 53.51 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Кодований геном білок за функціями належить до цитокінів, факторів росту. Задіяний у таких біологічних процесах як поліморфізм, альтернативний сплайсинг. Секретований назовні.

Історія ред.

Цей цитокін відкритий Моріном Говардом спільно з Вільямом Е. Полом[4], а також Еллен Вітеттою та її дослідницькою групою в 1982 році.

Чотири роки по тому була виділена нуклеотидна послідовність людського ІЛ4 з підтвердженням його подібності до білку мишей під назвою B-клітинний стимулюючий фактор-1 (BCSF-1)[5].

Структура ред.

Послідовність амінокислот
1020304050
MGLTSQLLPPLFFLLACAGNFVHGHKCDITLQEIIKTLNSLTEQKTLCTE
LTVTDIFAASKNTTEKETFCRAATVLRQFYSHHEKDTRCLGATAQQFHRH
KQLIRFLKRLDRNLWGLAGLNSCPVKEANQSTLENFLERLKTIMREKYSK
CSS

Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 492[6].

ІЛ-4 має компактну глобулярну укладку (подібно до інших цитокінів), стабілізовану трьома дисульфідними зв'язками[7]. В одній половині структури домінує пучок з 4 альфа-спиралей з лівостороннім закручуванням[8]. Спіралі антипаралельні, з 2 з'єднаннями, які утворюють дволанцюговий антипаралельний бета-лист[8].

Функції ред.

Інтерлейкин-4 виконує багато біологічних функцій, зокрема посилення проліферації B-лімфоцитів і T-лімфоцитів, диференціювання В-клітин в плазматичні клітини. Він є ключовим регулятором гуморального і адаптивного імунітету. ІЛ-4 провокує перемикання класу В-клітин в IgE і посилює продукцію MHC II класу. ІЛ-4 зменшує продукцію Th1-клітин, макрофагів, інтерферону-гамма, дендритних клітин, інтерлекіну-12.

Гіперпродукція ІЛ-4 напряму пов'язана з алергією[9].

Запалення і загоєння ран ред.

Гістіоцити відіграють важливу роль у хронічному запаленні і загоєнні ран. Присутність ІЛ-4 поза судинами сприяє альтернативній активації макрофагів у клітини М2 та інгібує класичну активацію макрофагів у клітини М1. Збільшеня кількості репаративних макрофагів (M2) супроводжується секрецією ІЛ-10 і ТФРβ, що призводить до пригнічення патологічного запалення. Вивільнення аргінази, проліну, поліаміназ і ТФРβ активованою клітиною M2 пов'язано з репарацією ран і фіброзом[10].

Література ред.

  • Klein S.C., Golverdingen J., Bouwens A.G.M., Tilanus M.G.J. (1995). An alternatively spliced interleukin 4 form in lymphoid cells. Immunogenetics. 41: 57—57. PMID 7806280 DOI:10.1007/BF00188440
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Eder A., Krafft-Czepa H., Krammer P.H. (1988). The 5' region of the human interleukin 4 gene: structure and potential regulatory elements. Nucleic Acids Res. 16: 772—772. PMID 3257560 DOI:10.1093/nar/16.2.772
  • Carr C., Aykent S., Kimack N.M., Levine A.D. (1991). Disulfide assignments in recombinant mouse and human interleukin 4. Biochemistry. 30: 1515—1523. PMID 1993171 DOI:10.1021/bi00220a011
  • Wlodaver A., Pavlovsky A., Gustchina A. (1992). Crystal structure of human recombinant interleukin-4 at 2.25-A resolution. FEBS Lett. 309: 59—64. PMID 1511746 DOI:10.1016/0014-5793(92)80739-4
  • Hage T., Sebald W., Reinemer P. (1999). Crystal structure of the interleukin-4/receptor alpha chain complex reveals a mosaic binding interface. Cell. 97: 271—281. PMID 10219247 DOI:10.1016/S0092-8674(00)80736-9

Примітки ред.

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:6014 (англ.) . Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 31 серпня 2017.
  4. Howard M, Paul WE (1982). Interleukins for B lymphocytes. Lymphokine Res. 1 (1): 1—4. PMID 6985399.
  5. Yokota T та ін. (1986). Isolation and characterization of a human interleukin cDNA clone, homologous to mouse B-cell stimulatory factor 1, that expresses B-cell- and T-cell-stimulating activities. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 83 (16): 5894—8. doi:10.1073/pnas.83.16.5894. PMC 386403. PMID 3016727.
  6. UniProt, P05112 (англ.) . Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.
  7. Carr C, Aykent S, Kimack NM, Levine AD (February 1991). Disulfide assignments in recombinant mouse and human interleukin 4. Biochemistry. 30 (6): 1515—1523. doi:10.1021/bi00220a011. PMID 1993171.
  8. а б Walter MR, Cook WJ, Zhao BG, Cameron RP, Ealick SE, Walter RL, Reichert P, Nagabhushan TL, Trotta PP, Bugg CE (October 1992). Crystal structure of recombinant human interleukin-4. J. Biol. Chem. 267 (28): 20371—6. doi:10.2210/pdb2int/pdb. PMID 1400355. S2CID 2310949.
  9. Hershey GK, Friedrich MF, Esswein LA, Thomas ML, Chatila TA (December 1997). The association of atopy with a gain-of-function mutation in the alpha subunit of the interleukin-4 receptor. N. Engl. J. Med. 337 (24): 1720—5. doi:10.1056/NEJM199712113372403. PMID 9392697. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 5 серпня 2023.
  10. Jon Aster; Vinay Kumar; Abul K. Abbas; Nelson Fausto (2009). Robbins & Cotran Pathologic Basis of Disease (вид. 8th). Philadelphia: Saunders. с. 54. ISBN 978-1-4160-3121-5.

Див. також ред.