Гістидин

хімічна сполука

Гістидин (Кодони: CAU, CAC) — одна з двадцяти стандартних амінокислот, що входять до складу білків.

L-Гістидин
Histidin - Histidine.svg
L-histidine-zwitterion-from-xtal-1993-3D-balls-B.png
Назва за IUPAC Гістидин (His або H)
Інші назви 2-Аміно-3-(1H-імідазол-4-іл)пропанова кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 71-00-1
PubChem 773
Номер EINECS 200-745-3
DrugBank DB00117
KEGG D00032
ChEBI 57595
SMILES
O=C(O)[C@@H](N)Cc1cncn1
InChI
1/C6H9N3O2/c7-5(6(10)11)1-4-2-8-3-9-4/h2-3,5H,1,7H2,(H,8,9)(H,10,11)/t5-/m0/s1
Номер Бельштейна 84088
Номер Гмеліна 663322
Властивості
Молекулярна формула C6H9N3O2
Розчинність (вода) 4,19 г/100 г при 25 °C [1]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

З гістидину в організмі синтезується нейромедіатор гістамін, що є сигнальною сполукою в алергічних процесах.


Біологічна рольРедагувати

У молекулі гістидину залишок імідазолу містить два атоми азоту, один з яких у водних розчинах має кислотні властивості, а інший - основні, аналогічно до азоту піридину. Така двоїстість хемічних функцій імідазольного рою проявляється в тому, що залишки гістидину у білку можуть утворювати йонні зв'язки як із кислотними групами білка, так й з металами; декотрі з них є обов'язковими компонентами багатьох ферментів. Кислотні групи, які беруть участь в утворенні йонних зв'язків, представлені С-кінцевими карбоксильними групами поліпептидних ланцюжків й вільними карбоксильними групами залишків аспарагінової й глутамінової кислот.

ІншеРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати