Головний комплекс гістосумісності

Головни́й ко́мплекс гістосумі́сності (ГКГС, англ. major histocompatibility complex, MHC) — велика родина генів та відповідна область геному більшості хребетних. Це найбагатша на число генів область геному ссавців та його найбільш варіабельна ділянка, яка грає важливу роль у функціонуванні імунної системи, зокрема впливаючи на автоімунні реакції, прийняття трансплантів та успіх репродукції. Білки MHC експресуються на поверхні клітини у всіх щелепних та містять як «свої» так і «чужі» антигени, дозволяючи T-лімфоцитам розпізнавати та вбивати патогени та абнормальні (наприклад, заражені або ракові) власні клітини організму.

Білки ГКГС розділяють на:

Ряд незалежних досліджень 1970-1990-х роках показали, що головний комплекс гістосумісності впливає на вибір статевого партнера. Експерименти, які спочатку були проведені на мишах і рибах^[1], потім на добровольцях, показали, що жінки мали схильність вибирати партнерів із MHC, відмінним від їхнього власного, однак їхній вибір змінювався на протилежний в разі використання гормональних оральних контрацептивів — в цьому випадку жінки швидше вибирали партнера з подібним MHC^[2]^[3]^[4].

Примітки ред.

↑ Boehm, Thomas; Zufall, Frank (2006-02). MHC peptides and the sensory evaluation of genotype. Trends in Neurosciences. Т. 29, № 2. с. 100—107. doi:10.1016/j.tins.2005.11.006. ISSN 0166-2236. PMID 16337283. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
↑ Wedekind, C.; Seebeck, T.; Bettens, F.; Paepke, A. J. (22 червня 1995). MHC-dependent mate preferences in humans. Proceedings. Biological Sciences. Т. 260, № 1359. с. 245—249. doi:10.1098/rspb.1995.0087. ISSN 0962-8452. PMID 7630893. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
↑ Santos, Pablo Sandro Carvalho; Schinemann, Juliano Augusto; Gabardo, Juarez; Bicalho, Maria da Graça (2005-04). New evidence that the MHC influences odor perception in humans: a study with 58 Southern Brazilian students. Hormones and Behavior. Т. 47, № 4. с. 384—388. doi:10.1016/j.yhbeh.2004.11.005. ISSN 0018-506X. PMID 15777804. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
↑ Jacob, Suma; McClintock, Martha K.; Zelano, Bethanne; Ober, Carole (2002-02). Paternally inherited HLA alleles are associated with women's choice of male odor. Nature Genetics. Т. 30, № 2. с. 175—179. doi:10.1038/ng830. ISSN 1061-4036. PMID 11799397. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.

Посилання ред.

Це незавершена стаття з генетики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Boehm, Thomas; Zufall, Frank (2006-02). MHC peptides and the sensory evaluation of genotype. Trends in Neurosciences. Т. 29, № 2. с. 100—107. doi:10.1016/j.tins.2005.11.006. ISSN 0166-2236. PMID 16337283. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2020.

[2] Wedekind, C.; Seebeck, T.; Bettens, F.; Paepke, A. J. (22 червня 1995). MHC-dependent mate preferences in humans. Proceedings. Biological Sciences. Т. 260, № 1359. с. 245—249. doi:10.1098/rspb.1995.0087. ISSN 0962-8452. PMID 7630893. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 17 лютого 2020.

[3] Santos, Pablo Sandro Carvalho; Schinemann, Juliano Augusto; Gabardo, Juarez; Bicalho, Maria da Graça (2005-04). New evidence that the MHC influences odor perception in humans: a study with 58 Southern Brazilian students. Hormones and Behavior. Т. 47, № 4. с. 384—388. doi:10.1016/j.yhbeh.2004.11.005. ISSN 0018-506X. PMID 15777804. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.

[4] Jacob, Suma; McClintock, Martha K.; Zelano, Bethanne; Ober, Carole (2002-02). Paternally inherited HLA alleles are associated with women's choice of male odor. Nature Genetics. Т. 30, № 2. с. 175—179. doi:10.1038/ng830. ISSN 1061-4036. PMID 11799397. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]