Відкрити головне меню

Іван Супек
хорв. Ivan Supek
Народився 8 квітня 1915(1915-04-08)
Загреб, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 5 березня 2007(2007-03-05) (91 рік)
Загреб, Хорватія Хорватія
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія
Flag of Yugoslavia (1943–1946).svg Демократична Федеративна Югославія[d]
Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg Федеративна Народна Республіка Югославія[d]
Flag of Yugoslavia (1946-1992).svg СФРЮ
Діяльність фізик, філософ
Alma mater Загребський університет
Сфера інтересів атомна фізика, драматургія
Заклад Загребський університет
Вчителі Вернер Гейзенберг
Член Хорватська академія наук і мистецтв і Пагвоський рух учених[1]
Нагороди
Орден короля Дмитара Звонимира
Автограф Potpis Ivana Supeka.svg
Особ. сторінка info.hazu.hr/hr/clanovi_akademije/osobne_stranice/ivan_supek

Іван Супек (8 квітня, 1915 року, Загреб — 5 березня, 2007 року, Загреб[2]) — хорватський фізик, письменник, філософ, борець за мир і гуманіст. Член Югославської академії наук і мистецтв (1960), президент Хорватської академії наук і мистецтв (1991—1997).

Зміст

БіографіяРедагувати

Іван Супек народився 8 квітня 1915 року в Загребі (Австро-Угорщина) у родині хорватів Рудольфа і Марії[3]. Під час навчання в школі організував місцевий гурток югославського комсомолу (серб. Savez komunističke omladine Jugoslavije) і був його членом до підписання договору Сталіна з Гітлером у 1939 році. Одного разу він таємно передав портфель із важливими паперами для людини у Відні. Як пізніше з'ясувалось, це був Йосип Броз Тіто. У 1934 році закінчив загребську гімназію й продовжив навчання у Відні, пізніше переїхав до Цюриха вивчати математику, фізику, біологію та філософію[3]. В Швейцарії він все більше цікавиться квантовою фізикою, філософськими наслідками її відкриттів. У 1940 році в Лейпцизі під керівництвом Вернера Гейзенберга отримує докторський ступінь з фізики[3]. Дисертація присвячена електричній провідності в металах за низьких температур[4]. У березні 1941 року Іван Супек був заарештований гестапо за участь у антифашистському русі, провів у в'язниці багато місяців. За клопотанням Гейзенберга, Фрідріха Гунда і Карла Вайцзеккера його звільнили. Відразу ж по звільненні він повернувся до новоствореної Незалежної держави Хорватія. До своїх досліджень з фізики Іван Супек не повернувся, зосередивши свою увагу на філософії та літературній творчості. На батьківщині вступив до лав комуністичного антифашистського руху Земельного антифашистського віча народного звільнення Хорватії.

У 1946 році отримав посаду професора теоретичної фізики Загребського університету. У 1948 році обраний член-кореспондентом Югославської академії наук і мистецтв[5]. Засновник і перший директор Інституту Руджера Бошковича у Загребі (хорв. Ruđer Bošković Institute) у 1950—1957 роках. Виключений з інституту за свою пацифістську позицію направлену проти югославського атомного проекту Федеральної комісії з атомної енергії. Сам Йосип Броз Тіто не питав щодо цього проекту надмірних ілюзій, через що його згодом закрили. Після цих подій, він зупинив свої активні дослідження в галузі теоретичної фізики і присвятив себе філософії та літературі. У 1960 році обраний дійсним членом Югославської академії наук і мистецтв, створив Інститут філософії науки і миру при академії наук у Загребі, а 1961 року був обраний його президентом. Інститут був центром руху за ядерне роззброєння, Пагуошського руху науковців в Югославії[6].

У 1968 році обраний ректором Загребського університету. У 1970 році ініціював створення Міжвузівського центру в Дубровнику (IUC)[7]. На посаді ректора університету Супек перебував до 1972 року, тобто до початку Хорватської весни, коли він потрапив до урядових «чорних списків» хорватських націоналістів[6]. З цього часу припиняється його активна громадська діяльність з критики югославського уряду[8].

Вийшовши на пенсію в 1985 році, він не полишав роботи на ниві поширення гуманізму, з численними лекціями відвідував зарубіжні університети, заснував громадську організацію Альянс за третю Хорватію (хорв. Alijansa za treću Hrvatsku)[8]. У 1991 році став першим президентом Хорватської академії наук і мистецтв, звільнився у 1997 році[5]. У 2002 році він був обраний почесним членом Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.

Іван Супек помер 5 березня 2007 року в своєму будинку в Загребі, після тривалої хвороби[9].

Наукова діяльністьРедагувати

Іван Супек відомий роботами в галузі теоретичної фізики, атомної та ядерної фізики, філософії науки. Отримав диференціальне рівняння питомого опору електричного струму в металах за низьких температур. Засновник і редактор ряду наукових журналів, наприклад 1966 року започаткував журнал «Encyclopedia moderna».

Основні наукові, науково-популярні й філософські праці:

  • «Світ атома» (1941) — Supek, Ivan. Svijet atoma. Zagreb, 1941. Str. 396.
  • «Від стародавньої філософії до сучасної науки про атоми» (1946) — Supek, Ivan. Od antičke filozofije do moderne nauke o atomima. Zagreb: Nakladni zavod Hrvatske, 1946.
  • «Теоретична фізика і структура матерії» (1949…1992) — Supek, Ivan. Teorijska fizika i struktura materije: II dio. 3. prošireno izdanje. Zagreb, Školska knjiga. 1964.
  • «Сучасна фізика і структура матерії» (1960) — Supek, Ivan. Moderna fizika i struktura materije. Beograd: Tehnička knjiga, 1960.
  • «Супербомба і криза совісті» (1962) — Supek, Ivan. Superbomba i kriza savjesti: Proces stoljeća. Beograd: Kultura, 1962.
  • «Наука, філософія, мистецтво» (1964) — Supek, Ivan. Nauka, filozofija, umjetnost. Zagreb: Školska knjiga. 1964.
  • «Остання революція» (1965) — Supek, Ivan. Posljednja revolucija. Zagreb: Stvarnost, 1965.
  • «Нова фізика» (1966) — Supek, Ivan. Nova fizika. Zagreb: Školska knjiga, 1966.
  • «Все починається заново» (1970) — Supek, Ivan. Sve počinje iznova. Zagreb: Mladost, 1970.
  • «Вижити попри» (1971) — Supek, Ivan. Opstati usprkos. Zagreb : Školska knjiga, 1971.
  • «Теорія пізнання» (1974) — Supek, Ivan. Teorija spoznaje. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
  • «Квантова теорія, фізика і філософія» (1976) — Supek, Ivan. Kvantna teorija, fizika i filozofija. Zagreb: JAZU, 1976.
  • «Філософія науки і гуманізм» (1979, 1991, 1995) — Supek, Ivan. Filozofija znanosti i humanizam. Zagreb: SNL (Liber), 1979.
  • «Історія фізики» (1980, 1990, 2004) — Supek, Ivan. Povijest fizike. Zagreb, 1980.
  • «Лівизна єретика» (Брістоль, 1980, Загреб, 1992) — Supek, Ivan. Krivovjernik na ljevici. Političke uspomene. Humanistička poruka. BC-Review, Bristol, 1980.
  • «Наука і етика» (1985, 1996) — Supek, Ivan. Znanost i etika. Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti, 1985.
  • «Переворот Гейзенберга в розумінні світу» (1986) — Supek, Ivan. Heisenbergov obrat u shvaćanju svijeta (Predavanje održano u Jugoslovenskoj akademiji znanosti i umjetnosti — Svezak 56 / Uredio Gaja Alaga) Zagreb: Jugoslavenska akademija zananosti i umjetnosti, 1986.
  • «Руджер Бошкович: провидець змін в філософії, науці та суспільстві» (1989) — Supek, Ivan. Ruđer Bošković — vizionar u prijelomima filozofije, znanosti i društva. Zagreb: Posebno izdanje Razreda za matematičke, fizičke, kemijske i tehničke znanosti, 2005.
  • «Buna Janusa Pannoniusa» (1992) — Supek, Ivan. Buna Janusa Pannoniusa. Zagreb: Zagreb: Nakladni zavod Matice hrvatske, 1992. ([Varaždin]: «Varaždin»)
  • «Начала фізики: введення в теоретичну фізику» (1994) — Supek, Ivan, Miroslav Furić. Počela fizike: uvod u teorijsku fiziku. Zagreb: Školska knjiga, 1994.
  • «EPR ефект» (1995) — Supek, Ivan. Epr — efekt. Zagreb: Naprijed, (Zagreb: Kerschoffset), 1995.
  • «Історична медитація» (1996) — Supek, Ivan. Povijesne meditacije. Zagreb: AGM, 1996.
  • «Невдачі та надії» (1997) — Supek, Ivan. Promašaji i nade. Zagreb: Nakladni zavod Globus, 1997.
  • «Амальгами» (1998) — Supek, Ivan. Amalgami. Zagreb: Nakladni zavod Matice hrvatske, 1998.
  • «На межі тисячоліть» (2001) — Supek, Ivan. Na prekretnici milenija. Zagreb: Prometej, 2001.
  • «Релігія і філософія» (2003) — Supek, Ivan. Religija i filozofija. Zagreb: Školska knjiga, 2003.
  • «Роздуми про науку і політику» (2005) — Supek, Ivan. Refleksije o znanosti i politici. Zagreb: Prometej, 2005.
  • «Гаазький протокол» (2005) — Supek, Ivan. Haaški protokoli. Zagreb: Profil international, [2005.] ([s. l. : s. n.]).
  • «Слідами духу через дикість» (2006) — Supek, Ivan. Tragom duha kroz divljinu. Zagreb: Profil International, 2006.

В одному зі своїх останніх інтерв'ю у березні 2006 року Іван Супек згадував про одну подробицю зустрічі Гейзенберга і Нільса Бора в Копенгагені у вересні 1941 року[10]. За словами дружини Бора Маргрете, Гейзенберг і Вайцзеккер прийшли до Бора зодягнені в форму вермахту, щоб переконати його виступити посередником між Великою Британією і Німеччиною в мирній угоді. Ідею подав Вайцзеккер, батько якого був заступником Ріббентропа.

Літературна творчістьРедагувати

Автор 20 романів і 18 театральних п'єс історичного, філософського, політичного та науково-фантастичного змісту. У своєму творі «Процес сторіччя» (хорв. Proces stoljeća) Іван Супек проводить умовний судовий процес над фізиком Робертом Оппенгеймером. У своїх численних роботах Супек розвивав світогляд, у якому значення свободи, відповідальності і демократії інтегруються з його філософсько-науковими роздумами.

« Нерівність в світі не може бути подолана засобами політичної системи. Хто намагається це зробити, несе тільки тиранію і злидні. Цінність плюралізму та різноманітності в майбутньому буде тільки підвищуватись. Ніяких зусиль європейських та світових організацій буде недостатньо, а діяльність їх буде неефективною, якщо не надихатись універсальним духом і поживою для розуму — наукою і мистецтвом. »

Драми:

  • «Сміття, забруднена земля» (1945) — Pusta, zatrovana zemlja. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. 52 (1996) 1/2 str. 91-128.
  • «У казармі» (1963) — Supek, Ivan. U kasarni: drama u dva čina. // Kulturni radnik. Zagreb: 8-9 (1963).
  • «Міракул» (1965) — Supek, Ivan. Mirakul. Zagreb: Matica Hrvatska; KOLO br. 6 i 7 (1965).
  • «Єпископ і пан» (?) — Supek, Ivan. Biskup i ban: drama u 4 čina. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. — 51 (1995), 1/2 ; str. 62-94.
  • «Піраміда» (1971) — Supek, Ivan. Piramida. // Encyclopaedia Moderna (EM). 15 (1971).
  • «На атомному острові» (1974) — Supek, Ivan. Na atomskom otoku. // Encyclopaedia Moderna (EM). 28/29 (1974).

Комедії:

  • «Лотерея імператора Августа» (1962) — Supek, Ivan. Lutrija Imperatora Augustusa: komedija u tri čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti / [glavni i odgovorni urednik Slavko Mihalić]. — 30 (1991), knj. 61, 5-6 ; str. 407—456.
  • «Габріель» (1962) — Supek, Ivan. Gabrijel: komedija u dva čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti. 33 (1994), knj. 66, 11/12 ; str. 867—907.
  • «Диявол тихо голосить» (1968) — Supek, Ivan. Vrag je tiho naglas. // Prolog. 22 (1991).

П'єси:

  • «Таїс» (1945) — Supek, Ivan. Tais: igra u 4 čina. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo, 53 3/4 (1997), str. 26-65.

Романи:

  • «Двоє між лініями війни» (1959) — Supek, Ivan. Dvoje između ratnih linija. Zagreb: Mladost, 1959.
  • «Процес століття» (1963) — Supek, Ivan. Proces stoljeća. Zagreb: Naprijed, 1963.
  • «Від першої особи» (1965) — Supek, Ivan. U prvom licu. Zagreb: Naprijed, 1965.
  • «Єретик» (1965) — Supek, Ivan. Heretik. Zagreb: Vijesnik, 25.04. — 10.06.1965.
  • «Знання» (1971) — Supek, Ivan. Spoznaja. Zagreb: Mladost, 1971.
  • «Екстраординарний» (1974) — Supek, Ivan. Extraordinarius. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
  • «Королівський свідок проти Хебранга» (1983) — Supek, Ivan. Krunski svjedok protiv Hebranga. Chicago: Markanton Press, 1983.
  • «Відкриття втраченого часу» (1987) — Supek, Ivan. Otkriće u izgubljenom vremenu. Zagreb: Školska knjiga, 2002.
  • «Хорватська тетралогія» (1995) — Supek, Ivan. Hrvatska tetralogija. Zagreb: Nakladni zavod Globus, 1995.

Суспільна діяльністьРедагувати

Іван Супек був прихильником повного і беззастережного ядерного роззброєння, вже в 1944 році на нараді працівників культури в Топуско, за 14 місяців до бомбардування Хіросіми, він попередив світ про небезпеку зловживання атомною енергією[6]. Був одним із засновників міжнародної організації Світ без бомби.

Заснував Міжнародну лігу гуманістів. У 1976 році разом із Філіпом Ноель-Бейкером, Авою Хелен Полінг, Лайнусом Полінгом, Ауреліо Печчеї і Софією Вадаї підписав Дубровницько-Філадельфійську заяву[11]. Брав участь у Філадельфійському конгресі Всесвітнього єдності в 1976 році, на якому сформулював свої знамениті 10 гуманістичних принципів, які в різних видах повторювались на усіх наступних конгресах. Іван Супек був критиком глобалізації і прихильником глобального руху правосуддя[8].

У Івана Супека було багато суперечок з першим президентом незалежної Хорватії Франьо Туджманом, якого він нещадно критикував за його політичну безтактність, методи розбудови держави, шлях, яким Туджман прийшов до влади в 1990 році. Він закликав Туджмана представити громадськості свої фінансові активи до і після війни. У 1997 році у «відкритому листі», який зачитали по національному телебаченню і надрукували в усіх великих газетах, президент Туджман звинуватив Супека у змові вбити його. Після чого Іван Супек залишив свою посаду президента Академії мистецтв і наук Хорватії[12], а сам він і його родина отримували численні погрози вбивства.

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

Незабаром після його смерті у 2007 році 10-ту гімназію Загреба перейменували на його честь — «X. Gimnazija „Ivan Supek“»[13]. Його ім'я також викорбували на Хорватській алеї слави.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. COURAGE Registry
  2. (англ.) Ivan Supek (1915—2007) — Inter-University Centre Dubrovnik.
  3. а б в (хор.) Zvonko Šundov Humanizam Ivana Supeka. / Matica hrvatska, Kolo 3, 2003.
  4. (нім.) Supek, Ivan. Ueber die elektrische Leitfaehigkait der Metalle. // Zeitschrift fuer Physik. Bd. 117 (1940), H1/2, str. 125—144.
  5. а б (хор.) Ivan Supek (1915—2007) Архівовано 9 березень 2007 у Wayback Machine. — Biografije, 25 березня 2010 року.
  6. а б в (хор.) Viktorija Katunarić Upisani zlatnim slovima: Štampar, Krleža, Supek. Архівовано 25 травень 2015 у Wayback Machine. // Vjesnik, 25 травня 2011 року.
  7. (англ.) History of IUC — сторінки історії Міжвузівського центру в Дубровнику.
  8. а б в (хор.) Ivan Supek (1915—2007) — Matica hrvatska: Vijenac.
  9. (хор.) Rudež, Tanja «Umro akademik Ivan Supek». // Jutarnji list від 7 березня 2007 року.
  10. (хор.) Moj život s nobelovcima 20. stoljeća // Jutarnji list від 19 березня 2006 року.
  11. (англ.) The Dubrovnik — Philadelphia Statement (1974—1976) (short version). Архівовано 24 вересень 2015 у Wayback Machine.
  12. (англ.) Croatian Academy of Sciences and Arts Closer to The Ruling Party. Supek not President Any More. — AIM, Les Quatre Reines, від 6 січня 1998 року.
  13. (хор.) O imenu škole — X. gimnazija Webteam.

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Храмов Ю. А. Супек Иван (Supek Ivan) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 256. — 400 с. — 200 000 экз.

ПосиланняРедагувати