Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (КСХС; сербохорв. Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца / Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca, словен. Kraljevina Srbov, Hrvatov in Slovencev, KSHS) — історична держава на Балканському півострові. Утворено 1 грудня 1918 року внаслідок об'єднання Сербії, Чорногорії і Держави Словенців, Хорватів і Сербів. 6 січня 1929 року, після встановлення в державі диктатури, реорганізовано в Королівство Югославія.

Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца
Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca
Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
1918 — 1929 Королівство Югославія
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Један народ, један краљ, једна држава
Jedan narod, jedan kralj, jedna država
(Один народ, один король, одна держава)
Гімн
Химна КСХС
Гімн КСХС
Королівство Сербів Хорватів і Словенців: історичні кордони на карті
Королівство Сербів Хорватів і Словенців: історичні кордони на карті
Столиця Белград
44°49′ пн. ш. 20°28′ сх. д.H G O
Мови Чорногорська мова , Хорватська мова ,Сербська мова Македонська мова ,Боснійська Мова.
Форма правління Конституційна монархія (де-юре) ,де-факто дуалістична монархія
Король Сербів Хорватів і Словенців
 - 1918–21 Петро I Карагеоргієвич
 - 1921–29 Олександр I Карагеоргієвич
Історичний період Міжвоєнний період
 - Союз 1 грудня 1918
 - Королівство Югославія 6 січня 1929
Площа
 - 1929 247 542 км2
Населення
 - 1929 13 934 038 осіб
     Густота 56,3 осіб/км² 
Валюта Крона (до 1920)
динар (після 1920)
Попередник
Наступник
Королівство Сербія,
Держава словенців, хорватів і сербів
Королівство Чорногорія
Республіка Прекмур'я
Вільна держава Фіуме
Королівство Угорщина
Королівство Югославія
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Історія

ред.

Ідея створення єдиної південнослов'янської держави зародилася на рубежі XIX—XX століть. Внаслідок Першої світової війни Австро-Угорщина зазнала поразки і розпалася. На території південнослов'янських земель Австро-Угорщини утворилася Держава Словенців, Хорватів і Сербів. Під загрозою вторгнення італійських військ вона звернулася по допомогу до Сербії.[1][2]

1 грудня 1918 року було створено єдину державу, до якої увійшли території Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Сербії і Чорногорії, з краями Косово, Воєводина і Вардарська Македонія, що були частинами Сербії. Його королем став сербський монарх Петро I Карагеоргієвич, а столиця була перенесена в Белград.

Незважаючи на реалізацію довгоочікуваної ідеї об'єднання, нова держава не була міцною. Економічний розвиток багатьох областей дуже сильно відрізнявся. Так, найбільш економічно розвиненою була територія Словенії. Також існували міжетнічні суперечності — серби становили лише близько половини населення країни, але при цьому переважали в правлячих і економічних колах, що викликало невдоволення інших народів. Також досить високим був відсоток неписьменності, який, утім, залежав від конкретного регіону (найменший — у Словенії, найбільший — у Боснії).[3]

У 1921 році Установча скупщина Королівства Сербів, Хорватів і Словенців прийняла конституцію, названу «Відовданською», яка передбачала цілу низку демократичних свобод. Після її прийняття Олександр Карагеоргієвич став королем. Проте вже в 1921—1929 роках була прийнята низка заходів щодо обмеження діяльності політичних партій. Прийнятий 1 серпня 1921 року закон «Про захист держави», що заборонив діяльність Компартії і анулював 58 мандатів депутатів-комуністів[4]. Влітку 1923 року Народна скупщина відправила до суду у відповідність із цим законом керівництво Хорватської республіканської селянської партії, а сама партія була заборонена[5]. Влада проводила реакційну політику, викликаючи все більше невдоволення у населення. У 1928 році прямо в будівлі парламенту був убитий хорватський політик Степан Радич. Унаслідок, 6 січня 1929 року король розпустив парламент, скасував конституцію і встановив королівську диктатуру («Диктатура 6 січня») до 1931 року, а країна була перейменована в «Королівство Югославія».

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. «Государство Словенцев, Хорватов И Сербов». Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 4 грудня 2018.
  2. Ivo Banac: The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics" published by Cornell University Press, 1984 pages 129-31
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Югославия в XX веке: очерки политической истории / К. В. Никифоров (отв. ред.), А. И. Филимонова, А. Л. Шемякин и др. — М.: Индрик, 2011. — С. 251. Режим доступа: http://www.inslav.ru/resursy/elektronnaya-biblioteka/2372-2011-jugoslavija-v-xx-veke [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  5. Югославия в XX веке: очерки политической истории / К. В. Никифоров (отв. ред.), А. И. Филимонова, А. Л. Шемякин и др. — М.: Индрик, 2011. — С. 252. Режим доступа: http://www.inslav.ru/resursy/elektronnaya-biblioteka/2372-2011-jugoslavija-v-xx-veke [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]