Відкрити головне меню

Фрідріх Гунд (нім. Friedrich Hund; 4 лютого 1896(18960204), Карлсруе — 31 березня 1997, Геттінген) — німецький фізик. Учасник розробки методу молекулярних орбіталей та автор формулювання правила Гунда.

Фрідріх Гунд
Friedrich Hund
Фрідріх Гунд, 1925 рік
Фрідріх Гунд, 1925 рік
Народився 4 лютого 1895(1895-02-04)
Карлсруе, Німецька імперія
Помер 31 березня 1997(1997-03-31) (102 роки)
Геттінген, Західна Німеччина
Місце проживання Німеччина
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Flag of Germany.svg ФРН
Діяльність фізик, викладач університету, нехудожній письменник, фізик-ядерник, хімік
Alma mater Лейпцизький університет, Єнський університет і Ростоцький університет
Сфера інтересів теоретична фізика
Заклад Франкфуртський університет, Лейпцизький університет, Геттінгенський університет, Єнський університет і Ростоцький університет
Науковий керівник Макс Борн
Аспіранти, докторанти Harry Lehmann[d][1], Едвард Теллер[2], Карл Фрідріх фон Вайцзеккер[3] і Рудольф Пайєрлс[4]
Член Прусська академія наук, Академія наук НДР, Саксонська академія наук[d], Леопольдина, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanities[d], Геттінгенська академія наук, International Academy of Quantum Molecular Science[d] і Саксонська академія наук[d]
Відомий завдяки: основи квантової механіки, Правило Гунда
Діти Gerhard Hund[d]
Нагороди Медаль Планка (1943)

Фрідріх Гунд у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Гунд був сином торговця виробів з металів та товарів домашнього вжитку. Відвідував школи у Карлсруе, Ерфурті. У Наумбурзі у реальній гімназії отримав абітуру у 1915 році. На початку першої світової війни зламав ногу і не попав на фронт. У той час допомагав своєму вчителеві професорові Паулю Шенгальсу у проведенні занять. Через два роки його призвали на службу у синоптичну службу при військовому флоті.

Після закінчення війни вивчав математику, географію та фізику в університеті Марбурга та Геттінгена. У 1921/22 роках здав державні іспити на кваліфікацію вчителя. У 1922 році в Геттінгенському університеті захистив дисертацію під керівництвом Макса Борна на тему ефекту Рамзауера, працюючи у той час референдарем у гімназії Геттінгена. У 1922—1927 роках був асистентом Борна поряд з Вернером Гайзенбергом та Паскуалем Йорданом. Після габілітації у 1925 році став приват-доцентом теоретичної фізики в університеті Геттінгена. У 1925/25 роках провів стажування у Нільса Бора в Копенгагені. З 1927 року професор теоретичної фізики у Ростоці. Після запрошення та перебування у Гарвардському університеті в 1929 році перебрався у Лейпциг. З 1929 по 1946 Гунд — професор Лейпцизького університету, у 1946—1951 роках — Єнського університету, 1951—1956 роках — університету Франкфурта-на-Майні, та у 1956 — Геттінгенського університету.

У 1931 році Фрідріх Гунд одружився з Інґебор Сейнше, пізніше доктором математики та мав з нею 6 дітей. З 1996 року Фрідріх Гунд почесний громадянин міста Єна.

Наукова діяльністьРедагувати

 
Три великі фізики:
Фрідріх Гунд, Вернер Гайзенберґ та Макс Борн з нагоди 70-ти річчя Гунда у лютому 1966 в Геттінгені

Гунд опублікував понад 250 робіт[5]. Основні праці з квантової механіки, спектроскопії (систематика атомних і молекулярних спектрів), магнетизму та історії фізики. У 1925 році він встановив чотири емпіричні правила в атомній фізиці, що дозволяють описати стани електронних конфігурацій атомів, які тепер носять його ім'я: правила Гунда[6]. У хімії перше з цих правил особливо важливе і часто згадується просто як правило Гунда.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати