Сапіга Іван Семенович

(1431-1517)

Іва́н Семе́нович Сапі́га (або Сопіга, бл. 1430 — 4 грудня 1519) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, дипломат. Писар господарський1483), канцлер королеви Олени Московської1500), маршалок господарський1504), воєвода (намісник) вітебський (1508—1514, з 1511 — воєвода), воєвода підляський (1513—1517). Родоначальник коденьської гілки Сапіг. Брат Богдана Сапіги.

Сапіга Іван Семенович
 
Народження: 1450
Смерть: 4 грудня 1517[1]
Морди, Республіка Польща або Дубно, Ґміна Боцькі, Більський повіт, Білостоцьке воєводство, Польська Республіка[1]
Поховання: Holy Spirit church in Kodeńd і Ботьки[1]
Країна: Велике князівство Литовське
Релігія: католицтво[2]
Рід: Сапіги
Батько: Семен Сопігаd[1]
Мати: Настася Павшанкаd[1]
Шлюб: Альжбета Глебовичd[1] і Ганна Ходкевичd[1]
Діти: Павло Сапіга[1], Доброхна Сапігаd[3], Федір Сапігаd[3], Михайло Сапігаd[1], Петро Сапігаd[1], Ганна Сапігаd[3] і Катерина Сапігаd[3]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

2-ий син Семена Сопіги та Настаськи. Роки життя Івана Сопіги (саме так він писав тоді своє прізвище) досить точно виводяться з його посмертного портрета, де роком його відходу в засвіти вказано 1519, а вік — 89 років, себто народитися він мав бл. 1430 р.

З 1488 року був писарем господарським великого князя литовського й короля польського, Казимира IV Ягеллончика.

У 1497, 1498 і 1499 був послом у Москву, у 1501 р. вирушив до Рима, де домігся від папи затвердження митрополита Йосифа I Болгариновича, а також долучився до Флорентійської унії.

З 1501 року був канцлером великої княгині Олени Іванівни. У 1502 році був послом до магістра Лівонського ордену. Того ж року отримав браславське староство. Наступного року був послом до Москви, у якій уклав шестирічне перемир'я, що завершило Московсько-литовську війну, і за яким до Московської держави відійшла значна частина Литовської держави з Черніговом, Брянськом, Стародубом, Карачевом, Білою та іншими містами.

1504 року став маршалком господарським. Після обрання на трон Сигізмунда І Старого титулувався найвищим секретарем Великого князівства.

У 1505 знову був послом до Москви, однак продовжити термін перемир'я йому не вдалось.

У 15081514 роках намісник Вітебський. 1508 року уклав мир, який завершив чергову Московсько-литовську війну.

У 1512 році вів переговори в Польщі з коронною радою про допомогу в новій війні з Московією.

З 1514 року — воєвода підляський.

Заклав основи латифундій коденьської гілки Сапіг. У 1504 році заснував місто Іказнь та Іказненський замок, збудував Кодень з замками. Через війни з Москвою втратив смоленські маєтки, але натомість отримав нові на Підляшші та Берестейщині.

Сім'я й діти ред.

Іван Сапіга залишив з першого шлюбу з Анною трьох синів і три дочки. Діти:

  • Павло, одружений спершу з Оленою, княгинею Гольшансько-Дубровицькою, а потім з Олександрою (Оленою) Ходкевич, дочкою Олександра
  • Михайло, одружений з Ядвігою Софією Глебович, дочкою Яна
  • Фридерик (Федір), одружений з Анною Забжезинською, дочкою воєводи троцького Яна і Софії з Радзивиллів
  • Доброхна, жінка Яна Тенчинського з Красника
  • Богдана Ганна, жінка Яна Петровича Немировича, прозваного Яном П'єньком, старости черкаського й канівського, намісника вітебського, правнука Яна Немири з Уселюба
  • Марина, про яку нічого невідомо.

З другою дружиною, Ельжбетою з Глебовичів, дочкою Станіслава, воєводи полоцького, дітей не мав[4].

Примітки ред.

Джерела та література ред.

  • Грицкевіч А. Сапегі / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — С. 547. ISBN 985-11-0378-0.
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 6. Кн. 1: Пузыны — Усая / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Менск: БелЭн, 2001. — 591 с.: іл. ISBN 985-11-0214-8.