Желехівський Євген Ієронімович
Євге́н Ієроні́мович Желехі́вський (24 грудня 1844, Хишевичі — 18 листопада 1885, Станиславів, нині Івано-Франківськ) — український лексикограф, фольклорист, громадський діяч, творець правопису «желехівки». Учень Франя Міклошича.
| Євген Желехівський | |
|---|---|
 Євген Желехівський | |
| Народився | 24 грудня 1844 Хишевичі, Городоцький район, Львівська область, Україна |
| Помер | 18 листопада 1885 (40 років) Станиславів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина ·рак шкіри |
| Поховання | Івано-Франківський меморіальний сквер |
| Країна |  Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | лексикограф, фольклорист, громадський діяч |
| Галузь | філологія[1], лексикографія[1], фольклористика[1] і National revivald[1] |
| Alma mater | Львівський університет |
| Знання мов | українська[1] |
| Діти | Микола Желехівський |
Життєпис
ред.Народився 24 грудня 1844 року в селі Хишевичах (тепер Городоцького району Львівської області).
У 1869 році закінчив філософський факультет Львівського університету. Викладав українську в цісарсько-королівських гімназіях у Перемишлі та Станиславові. Один із засновників товариства «Просвіта» ві Львові.
Помер 18 листопада 1885 року в Станиславові (нині Івано-Франківськ), похований на цвинтарі на вулиці Сапіжинській (нині на його місці — Івано-Франківський меморіальний сквер).
Праці
ред.Автор 2-томного «Малоруско-нїмецького словаря» (1886; видання впорядкував, а 2 том завершив за матеріалами Желехівського з деякими доповненнями й видав С. Недільський). Словник містить понад 64 000 слів, уживаних як на Західній, так і на Східній Україні. Свого часу він був найповнішим джерелом для знайомства з лексикою української мови, відіграв важливу роль у ширенні нової української літературної мови в Галичині та витісненні зі вжитку язичія.
Застосований у словнику фонетичний правопис (так звана желехівка), який згодом (1892) було запроваджено в школах Галичини й Буковини як обов'язковий, а також використовувано в виданнях народовців і НТШ, сприяв зближенню західноукраїнського правопису зі східноукраїнським. Желехівському належать кілька розвідок з фольклору.
Видання
ред.- Малоруско-німецький словар. — Львів, 1886.
- Німецько-руский словар. — Чернівці, 1912.
Література
ред.- Демський М. Т. Желехівський Євген Ієронімович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 183—184.
- Желехівський Євген // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 667.
- Худаш М. Л. Є. І. Желехівський. «Мовознавство», 1970. — № 1.