Stephanorhinus

вимерлий рід ссавців

Stephanorhinus — вимерлий рід дворогих носорогів, що мешкав у Євразії та Північній Африці в період пізнього пліоцену — пізнього плейстоцену. Види Stephanorhinus були переважаючими і часто єдиними видами носорогів у більшій частині помірної Євразії, особливо в Європі, протягом більшої частини плейстоцену. Останні два види StephanorhinusS. kirchbergensis і S. hemitoechus – вимерли під час останнього льодовикового періоду.

Stephanorhinus
Період існування: пізній пліоценпізній плейстоцен 3.4–0.04 млн р. т.
Скелет Stephanorhinus etruscus
Скелет Stephanorhinus hundsheimensis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина: Носорогові (Rhinocerotidae)
Триба: Dicerorhinini
Рід: Stephanorhinus
Kretzoi, 1942
Типовий вид
Rhinoceros etruscus
Falconer, 1868
Вікісховище: Stephanorhinus

Таксономія

ред.

Розміщення Stephanorhinus kirchbergensis серед сучасних і субфосильних видів носорогів на основі ядерних геномів[1]:

Elasmotheriinae

Elasmotherium sibiricum

Rhinocerotinae

Diceros bicornis

Ceratotherium simum

Rhinoceros unicornis

Rhinoceros sondaicus

Dicerorhinus sumatrensis

Coelodonta antiquitatis

Stephanorhinus kirchbergensis


Баєсівська морфологічна філогенія[2]:

Hyrachyus eximius

Tapirus terrestris

Rhinocerotidae

Trigonias osborni

Ronzotherium filholi

Aceratheriini

Plesiaceratherium mirallesi

Aceratherium incisivum

Hoploaceratherium tetradactylum

Teleoceratina

Brachypotherium perimense

Teleoceras fossiger

Rhinocerotina

Gaindatherium browni

Lartetotherium sansaniense

Nesorhinus

Nesorhinus hayasakai

Nesorhinus philippinensis

Rhinoceros

Rhinoceros sondaicus

Rhinoceros unicornis

Dicerorhinus

Dicerorhinus gwebinensis

Dicerorhinus fusuiensis

Dicerorhinus sumatrensis

Dihoplus schleiermacheri

"Dihoplus" pikermiensis

Coelodonta

Coelodonta thibetana

Coelodonta nihowanensis

Coelodonta tologoijensis

Coelodonta antiquitatis antiquitatis

Coelodonta antiquitatis praecursor

Pliorhinus

Pliorhinus megarhinus

Pliorhinus miguelcrusafonti

Stephanorhinus

Stephanorhinus jeanvireti

Stephanorhinus etruscus

Stephanorhinus hundsheimensis

Stephanorhinus hemitoechus

Stephanorhinus kirchbergensis


Опис

ред.
 
Малюнок Stephanorhinus hemitoechus

Види Stephanorhinus були великими носорогами з пропорційно довгими (доліхоцефальними) черепами. Вони мали два роги, лобовий і носовий. Носова перегородка частково окостеніла (перетворилася на кістку), що з’єднало носові кістки з передщелепними кістками. Різці були або повністю втрачені, або дуже сильно зменшені в розмірі[3].

Відносини з людьми

ред.

Залишки кількох видів Stephanorhinus, у тому числі S. kirchbergensis і S. hemitoechus, були знайдені в місцях по всій Європі зі знаками зламу або порізів, які вказують на те, що вони були вбиті архаїчними людьми[4][5][6][7][8].

Примітки

ред.
  1. Liu, Shanlin; Westbury, Michael V.; Dussex, Nicolas; Mitchell, Kieren J.; Sinding, Mikkel-Holger S.; Heintzman, Peter D.; Duchêne, David A.; Kapp, Joshua D.; von Seth, Johanna; Heiniger, Holly; Sánchez-Barreiro, Fátima (2021). Ancient and modern genomes unravel the evolutionary history of the rhinoceros family. Cell. 184 (19): 4874—4885.e16. doi:10.1016/j.cell.2021.07.032. ISSN 0092-8674. PMID 34433011. S2CID 237273079.
  2. Pandolfi, L. (20239). Reassessing the phylogeny of Quaternary Eurasian Rhinocerotidae. Journal of Quaternary Science (англ.). 38 (3): 291—294. Bibcode:2023JQS....38..291P. doi:10.1002/jqs.3496. ISSN 0267-8179.
  3. Giaourtsakis, Ioannis X. (2022), Vlachos, Evangelos (ред.), The Fossil Record of Rhinocerotids (Mammalia: Perissodactyla: Rhinocerotidae) in Greece, Fossil Vertebrates of Greece Vol. 2 (англ.), Cham: Springer International Publishing, с. 409—500, doi:10.1007/978-3-030-68442-6_14, ISBN 978-3-030-68441-9, S2CID 239883886, процитовано 19 листопада 2023
  4. Bratlund, B. 1999. Taubach revisited. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz 46: 61-174.
  5. Berruti, Gabriele Luigi Francesco; Arzarello, Marta; Ceresa, Allison; Muttillo, Brunella; Peretto, Carlo (December 2020). Use-Wear Analysis of the Lithic Industry of the Lower Palaeolithic Site of Guado San Nicola (Isernia, Central Italy). Journal of Paleolithic Archaeology (англ.). 3 (4): 794—815. Bibcode:2020JPalA...3..794B. doi:10.1007/s41982-020-00056-3. ISSN 2520-8217. S2CID 257091241.
  6. Chen, Xi; Moigne, Anne-Marie (November 2018). Rhinoceros ( Stephanorhinus hemitoechus ) exploitation in Level F at the Caune de l'Arago (Tautavel, Pyrénéés-Orientales, France) during MIS 12. International Journal of Osteoarchaeology (англ.). 28 (6): 669—680. doi:10.1002/oa.2682. S2CID 80923883.
  7. Baquedano, Enrique; Arsuaga, Juan L.; Pérez-González, Alfredo; Laplana, César; Márquez, Belén; Huguet, Rosa; Gómez-Soler, Sandra; Villaescusa, Lucía; Galindo-Pellicena, M. Ángeles; Rodríguez, Laura; García-González, Rebeca; Ortega, M.-Cruz; Martín-Perea, David M.; Ortega, Ana I.; Hernández-Vivanco, Lucía (March 2023). A symbolic Neanderthal accumulation of large herbivore crania. Nature Human Behaviour (англ.). 7 (3): 342—352. doi:10.1038/s41562-022-01503-7. ISSN 2397-3374. PMC 10038806. PMID 36702939.
  8. Smith, Geoff M. (October 2013). Taphonomic resolution and hominin subsistence behaviour in the Lower Palaeolithic: differing data scales and interpretive frameworks at Boxgrove and Swanscombe (UK). Journal of Archaeological Science (англ.). 40 (10): 3754—3767. Bibcode:2013JArSc..40.3754S. doi:10.1016/j.jas.2013.05.002.